Передвиборна мобілізація Кабміну

Андрій МИСЕЛЮК am@gc.kiev.ua

Січневі кадрові ротації в Кабінеті Міністрів стали початком перебудови уряду Януковича для виконання завдання № 1 — перемоги на президентських виборах ставленика влади.

Президент Кучма наказав уряду розпочати президентську кампанію

Як і прогнозували торік восени «Контракти», суттєві кадрові зміни в уряді розпочалися на початку року нинішнього. (Єдиний виняток — відставка віце-прем’єра з питань ПЕК Віталія Гайдука — пояснюється форс-мажорною реакцією Президента Леоніда Кучми на радикальні заяви Гайдука про недоцільність створення газового консорціуму.) Бюджетний процес і необхідність ухвалити конституційні зміни в першому читанні стримували процес, який на думку прем’єра Віктора Януковича, давно назрів.

Після вирішення цих завдань кадрову дамбу прорвало. 11 січня указами Президента Кучми своїх посад позбулися: міністр аграрної політики Сергій Рижук, міністр економіки та європейської інтеграції Валерій Хорошковський, міністр промислової політики Анатолій М’ялиця. Крім того, з посади першого заступника голови Державної податкової адміністрації України було звільнено Олексія Шитрю. Рижука, якого Президент призначив главою Житомирської обласної держадміністрації, змінив депутат-аграрій Віктор Слаута. Місце Хорошковського посів колишній губернатор Дніпропетровщини Микола Деркач, а міністром промполітики став ще один виходець з Днiпропетровщини — Олександр Неустроєв, який до травня 2003 року очолював правління ВАТ «Нікопольський південнотрубний завод». Першим заступником голови ДПАУ Президент призначив рідного брата голови своєї Адміністрації Віктора Медведчука — головного львівського податківця Сергія Медведчука.

Аграріїв «пересіяли»

Відставку Рижука й переведення його до Житомира «Контракти» прогнозували ще минулої осені, коли його фактично «призначили» винуватцем торішньої хлібної кризи й житомирським губернатором. Процедурне оформлення всього цього відбулося нині. У результаті залишився задоволеним і сам Рижук, який просив про переведення до Житомира, й уряд — він постфактум знайшов і «покарав» винного за зернову кризу. Проводжаючи Сергія Рижука з Києва, прем’єр Янукович нагадав про недоліки роботи аграрного міністерства і додав, що тепер Рижук має можливість на новій посаді «відпрацювати ті штрафні очки, які були». Про «штраф» для керівника аграрного блоку в своєму Кабінеті — Івана Кириленка — прем’єр навіть не згадав.

Віктор Слаута, який прийшов на зміну Рижуку, вчився сіяти в донецькій землі й під безпосереднім керівництвом свого нинішнього шефа — прем’єра: до обрання в парламент нинішнього скликання в 63 окрузі Донецької області Слаута працював заступником губернатора Януковича. На думку політолога Віктора Небоженка, з призначенням Слаути «політично Янукович робить дуже важливий крок. Спершу донецькі довели, що вони можуть посісти посаду прем’єр-міністра, потім — що вони можуть обіймати ключові посади в Кабміні, а тепер вони беруться за найважливіші справи — вугілля (призначення близького до Януковича Андрія Клюєва віце-прем’єром з питань ПЕК замість Віталія Гайдука. — Ред.) і хліб. Тепер настає реальна політична відповідальність усієї донецької групи».

Промполітиці — труба

Міністра промполітики Анатолія М’ялицю, за словами прем’єра, було звільнено за недоліки в сільгоспмашинобудуванні, металургії та легкій промисловості. Урядовий куратор ПЕК і промислової політики Андрій Клюєв головним завданням нового міністра Олександра Неустроєва назвав фінансове оздоровлення промислових підприємств. За словами Клюєва, 2003 року прибуток прибуткових підприємств знизився на 18%, а збитки збиткових зросли на 95%. Водночас є певні підстави сумніватися в катастрофічному стані вітчизняної промисловості: зростання промислового виробництва в Україні 2003 року становило 15,8%, тоді як спершу прогноз уряду був лише 7%. І це кращий показник за останні чотири роки.

І все ж замість М’ялиці Мінпромполітики очолив директор Нікопольського південнотрубного заводу — одного з підприємств, що входять до трубної бізнес-імперії Віктора Пінчука. Ще 2000 року на базі двох цехів Нікопольського південнотрубного було створено закрите акціонерне товариство «Нікопольський завод безшовних труб «NIKO TUBE». Акціонерами «NIKO TUBE» були ВАТ «НПТЗ» і корпорація «Інтерпайп». «З призначенням Неустроєва група пана Пінчука зміцнила свої позиції в країні», — зазначає заступник голови Комітету Верховної Ради з питань фінансів і банківської діяльності Сергій Терьохін.

Депутат Юрій Павленко вважає, що ставленик Віктора Пінчука займатиметься насамперед приватизацією й забезпеченням ресурсної бази для перемоги кандидата від влади на президентських виборах цього року: «Сьогодні триває перерозподіл контролю над стратегічними об’єктами. На цей рік заплановано приватизацію таких об’єктів у промисловій сфері та аграрному секторі. Для цього потрібні якісні фахові менеджери. Рижук і М’ялиця не впоралися зі своєю менеджерською функцією. Новопризначені люди впродовж своєї кар’єри спеціалізувалися на таких тонкощах приватизації, як виведення з тіні та введення в тінь тих чи інших об’єктів. Як я розумію, це є необхідним для правильної консолідації ресурсів на вибори 2004 року».

Хорошковський — це погано

Місяць тому в інтерв’ю нашому виданню голова Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва Інна Богословська зізналася: «У Кабміні обмаль людей, які захищають свою думку». Одним з таких людей, на її думку, був тепер уже колишній міністр економіки та європейської інтеграції, а також колега Богословської за виборчим блоком «Команда озимого покоління» Валерій Хорошковський.

Про мотиви відставки Хорошковського за власним бажанням «Контракти» докладно писали в минулому номері. Однак уже після президентського указу про відставку Хорошковського прес-служба Кабміну заявила, що відставку голови Мінекономіки спричинили «серйозні недоліки в організації роботи міністерства в забезпеченні розв’язання нагальних завдань соціально-економічного розвитку держави» («Контракти» звернулися до Хорошковського з проханням дати власну оцінку діяльності Мінекономіки за його головування в цьому відомстві й сподіваються дати коментар екс-міністра в одному з наступних номерів).

У нового міністра економіки Миколи Деркача навряд чи виникнуть істотні суперечності з міністром фінансів: джерела характеризують його як хорошого виконавця, який звик без зайвих обговорень виконувати отримані згори вказівки. Крім того, новому міністру властива передбачуваність, а також відданість Леонідові Кучмі, що робить його зрозумілим і зручним міністром насамперед для Президента, а також для прем’єра. Саме ці якості дозволили Деркачу втриматись у верхніх ешелонах керівництва Дніпропетровської області майже 10 років. У 1992-1995 роках він був заступником глави Дніпропетровської облдержадміністрації, яку тоді очолював Павло Лазаренко. Потім керував цією облдержадміністрацією, а з 1997 до 2001 року працював першим заступником губернатора Дніпропетровщини.

За свідченням людей, які давно знають Деркача, він професійний фінансист. Однак йому треба буде дбати не стільки про фінанси (один вправний, він же головний, фінансист в уряді вже є), скiльки про питання стратегічного розвитку економіки.

Водночас більшість експертів прогнозує, що з призначенням Деркача Мінекономіки перетвориться фактично на підрозділ Міністерства фінансів. Тепер економічний блок уряду працюватиме з меншою кількістю протиріч, але враховуючи перевагу фіскального методу роботи Мінфіну над усіма іншими, на загальній ефективності роботи економіки це навряд чи позначиться позитивно. Залишається під питанням, чи буде Деркач так само наполегливо лобіювати вступ країни до Світової організації торгівлі, як це робив Хорошковський. Натомість очевидно, що опонувати Азарову у питанні створення ЄЕП новий міністр економіки на відміну від свого попередника напевно не буде. Інакше кажучи, з відставкою Хорошковського і без того не дуже великі шанси України вступити до СОТ цього року стали ще менші, а з дороги України до ЄЕП прибрано одну дуже явну перешкоду.

Брат-2 стає першим

Утім, прихід «зручного» голови Мінекономіки став для Азарова ложкою меду в діжці дьогтю: водночас з указом про відставку Хорошковського з’явилися президентські укази про відставку Олексія Шитрі з посади першого заступника глави ДПАУ і про прихід на цю посаду Сергія Медведчука. Шитря був найближчим соратником Миколи Азарова і, за висловом політолога Сергія Кисельова, після переходу Азарова в Кабмін, «будучи де-юре заступником глави ДПАУ, де-факто Шитря був головним і спинним мозком податкової, оскільки Юрій Кравченко до свого призначення на головування ДПАУ мав до податків опосередкований стосунок».

Об’єктивно звільнення Шитрі є істотним ослабленням позицій Миколи Азарова, оскільки багато в чому через нього Азаров тримав зв’язок між Мінфіном і ДПАУ. Більше того, як зазначають фахівці, внаслідок неподаткової спеціалізації екс-голови МВС Юрія Кравченка «людина Азарова» Шитря фактично контролював роботу ДПАУ. Точніше, це робив через Шитрю Азаров. Тепер, вважають експерти, стати першою людиною в податковій має шанси змінник Шитрі, колишній глава Львівської ДПА Сергій Медведчук.

Діяльність Медведчука-молодшого у Львові, його конфлікти з «Львівською газетою», підприємцями, громадськими організаціями і опозицією призвели до різкого загострення обстановки на Галичині і, на думку противників Медведчука, були причиною переведення львівського податківця до Києва — подальше перебування його на Львівщині загрожувало вибухом. Водночас сам Сергій Медведчук неодноразово заявляв, що він керується у своїй діяльності не політичними пристрастями, а суто вимогами дотримання законності.

Призначення першим заступником глави ДПАУ Медведчука-молодшого, на думку депутатів опозиції і деяких експертів, може істотно вплинути на методи роботи податкової у ще жорсткіший бік. Зокрема, депутат «Нашої України» Тарас Чорновіл прогнозує перенесення методів роботи колишнього головного податківця Львівщини на загальноукраїнський контекст: «Такі методи, які практикував Сергій Медведчук у Львівській області, як розправа з опонентами, спроби захоплення власності, ліквідація бізнесу опонентів, руйнування опозиційних ЗМІ через переслідування їх засновників, будуть набагато ширше використані загалом по Україні. Думаю, це буде застосовано не тільки в контексті створення економічної бази для наступних виборів, а й у суто політичному процесі, щоб закрутити гайки, які не зміг закрутити Кравченко».

«Той ступінь агресивності Львівської податкової щодо громадськості Львівщини та її політичних і суспільних авторитетів рано чи пізно мав бути відзначений», — вважає колега Чорновола по опозиції, соціаліст Юрій Луценко. Як додає політолог Сергій Кисельов, на посаді голови Львівської ДПА Сергій Медведчук показав себе як людина, яка реально вміє наповнювати скарбницю, причому за допомогою досить жорстких методів: «Найвідоміше його економічне дітище — це податковий експеримент у Львові, в межах якого, незалежно від того, прибуткове підприємство чи ні, все одно гроші вибивалися дочиста. У Львові тепер жартують, що тут податки платять навіть мертві».

Водночас деякі експерти припускають, що на місці першого заступника голови ДПАУ Сергій Медведчук довго не затримається, і нинішня посада для нього стане лише перехідною, щоб посісти якусь важливішу позицію.

Президентський розворот

Загалом нинішні кадрові перестановки в українській владі — початок великого переділу посад у контексті боротьби за головне, президентське, крісло. «Команда виконавців», що створюється в уряді, повинна допомогти нинішній владі зберегти владу. Решта завдань для неї — друго- і третьорядні. Уряд «розвертають» від будь-яких спроб проведення реформ в економіці та націлюють на створення ресурсної бази для перемоги на президентських виборах. Завдання передвиборчої мобілізації Кабміну шляхом кадрового шліфування проглядається в останніх призначеннях, усупереч всім розмовам про підвищення коаліційності та ефективності роботи Кабінету, про недоліки роботи попередніх міністрів тощо.

Водночас можна прогнозувати, що вже незабаром прем’єр знову почне нарікати на неможливість створити з нинішнього уряду єдину команду, оскільки головний конфлікт — між специфічною українською коаліційністю (коли прем’єр не може домогтися від міністрів реалізації поставлених перед ними завдань) і створенням справді сильної урядової команди — залишився нерозв’язаним. Суперечність між відсутністю команди однодумців, які несуть однакову відповідальність за себе і за Кабмін загалом, і принципом коаліційності, коли ті чи інші політичні сили делегують часто не найсильніших представників на міністерські пости, як і раніше, лихоманитиме уряд, негативно позначаючись на роботі всієї економіки.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар