Нотатки про підсумок-2003

Вадим СКУРАТІВСЬКИЙ

1. Цього року мало місце сімдесятирiччя, може, найбільшої історично-демографічної катастрофи в усьому так званому Новому часі — українського штучного голоду-1933. Отож була можливість нагадати й собі, і самій країні, й усьому людству — на рівні національному й ООН — про той український надголод.

Проте обійшлося лише сентиментальними риторично-публіцистичними спалахами і ганебною несентиментальною поведінкою тих депутатів Верховної Ради, які, напевно, перед тим добряче поснідавши і пообідавши, пройшли повз астрономічну статистику тих українсько-селянських смертей. Спіть спокійно, панове депутати! Свій обов’язок запізнілих асистентів того геноциду ви виконали.

2. Десь 1918-го, на руїнах тогочасних імперій, від Фінляндії до Албанії, виникає ціла середньоєвропейська шерега незалежних країн. Усі вони спочатку клялися «страшними» ліберально-демократичними, ультраконституційними клятвами. А потому, десь із середини 1930-х, всі рішуче ввійшли у те чи інше авторитарне, тоталітарне, а то й фашистське поле. Здавалося б, урок усім нам на цілі століття.

Однак після 1991-го, коли виникає вже новодержавна пострадянська схожа система, то має місце аж гротескне повторення тієї попередньої, середньоєвропейської, ситуації: стрімка «інволюція» й просто деградація всіх новоутворених держав у бік недемократії. На останніх російських парламентських виборах тамтешнє керівництво ніби явочним порядком стає авторитарним. Інші пострадянські країни або вже пройшли цей шлях, фактично ставши авторитарними, або тепер, після тих виборів, підуть-таки тим шляхом.

Оце і є найбільший підсумок пострадянського простору-2003.

3. Підсумок світовий — у вигляді світової, хоча й неоголошеної, війни між євроамериканським світом і Сходом (головне — його ісламських кольорів). Почалося у вигляді ніби територіального, обмеженого, конфлікту між США і провінційною амбітною диктатурою, що здебільшого займалася дурнуватою войовничою риторикою, аніж чимось іншим, реальнішим. Почалося саме так, але тепер, вочевидь, продовжується — поширюється. І нема цьому кінця.

І не залишає сучасну свідомість враження, що всі ті «підсумки», мов якісь трагічні дзеркала, повторюють-доповнюють один одного... У своїй дурості. Світ треба рятувати. Але як? Подумаймо разом у 2004-му...

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар