Без сенсацій

Мирослав СЛОБОДЯНЮК

Єдине, що може сколихнути український нафторинок 2004 року, — приватизація Кременчуцького НПЗ

Проте галузь усе-таки розвивалася. Зокрема, значно зросли постачання та переробка нафти, намітився також певний прогрес у технічному розвитку підприємств. Але вкотре доводиться констатувати, що інвестиції в розвиток виробництва робилися лише на підприємствах, на яких уже визначено власника: ЛиНОС, Укртатнафта, Одеський НПЗ. На інших заводах фактично проводилася лише робота з підтримання обладнання в робочому стані.

Постачання нафти

Постачання сировини на НПЗ 2003 року зросло на 16% — до 24,4 млн тонн. Цей результат було забезпечено лише за рахунок зростання постачання російської нафти (+29% — до 21,05 млн тонн). При цьому зростання видобутку нафти північним сусідом (близько 10%) не могло не позначитися на українському експортному напрямі. Водночас постачання української та казахської сировини скоротилося відповідно на 14,8 і 46,1% — до 2,13 і 1,13 млн тонн.

За 2003 рік постачання нафти збільшилося на всі заводи за винятком ЗАТ «Укртатнафта». Кременчуцький НПЗ за 12 місяців отримав менше української та казахської сировини, натомість зросло постачання російської нафти. У результаті порівняно з минулим роком постачання російської нафти збільшилося на 8%, казахської — скоротилися на 90,9% та української — на 52%.

Також значно зменшилося постачання української нафти на Дрогобицький НПЗ (на 23,1%). Водночас майже втричі збільшилося постачання української нафти на Надвірнянський НПЗ, який контролюють близькі до ПриватБанку структури. Як відомо, дніпропетровці пов’язані з акціонерним капіталом компанії «Укрнафта». Тож зближення НПЗ з нафтовидобувником цілком зрозуміле.

Щодо казахської нафти, то головною причиною торішнього скорочення постачання чимало аналітиків називають запуск в експлуатацію Каспійської трубопровідної системи. Це дозволило Казахстану уникнути використання для експорту обхідних шляхів, зокрема через Україну, й напряму вийти до морських терміналів.

У загальній структурі надходжень нафти частка російської сировини порівняно з 2002 роком збільшилася на 11% — до 86%. Українська та казахська сировина — відповідно 9% (-50%) і 5% (-11,5%) постачання.

Переробка

Зростання постачання нафти в Україну сприятливо позначилося не лише на позиціях Укртранснафти, а й на виробничих показниках НПЗ: 2003 року обсяг переробки зріс по галузі на 8,4% — до 21 млн тонн. Причому позитивна виробнича динаміка спостерігалася на всіх підприємствах, крім Укртатнафти. Погіршення виробничих результатів на Кременчуцькому НПЗ (за 12 місяців переробка на підприємстві зменшилася на 4% — до 6 600 тис. тонн) пов’язане з низкою поважних причин — березневе затоварювання нафтопродуктами внаслідок дефіциту залізничних цистерн; травневий технологічний ремонт; серпневий дефіцит російської нафти.

Серед підприємств, які збільшили переробку, найсуттєвіше зростання було на ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» — 64,4% (понад 1430 тис. тонн). Цю динаміку забезпечило передусім збільшення постачання української нафти, обсяги якої зросли на 180% (до 1020 тис. тонн).

Другим за темпами нарощування переробки йде Херсонський НПЗ, що збільшив його на 20% — до 2000 тис. тонн. Тут завантаження заводських потужностей здійснювалося головним чином за рахунок російських компаній «Сиданко» й «Роснефть».

Дрогобицький НПЗ — третій щодо збільшення переробки. «Галичина» переробила за 2003 рік 2010 тис. тонн нафти, або на 19% більше, ніж 2002 року. Цей результат забезпечено за рахунок значного збільшення постачання на підприємство російської нафти — на 25% (до 1750 тис. тонн). Основним постачальником за підсумками минулого року став ЮКОС.

До підприємств, що збільшили обсяги виробництва, належить також Одеський НПЗ, який переробив на 13% нафти більше, ніж торік — 2 830 тис. тонн. На підприємство надходила виключно російська сировина, обсяги постачання якої збільшилися на 30% — до 3 920 тис. тонн. Основним постачальником нафти на завод був ЛУКОЙЛ.

На 6,7% (до 6 220 тис. тонн) збільшилися обсяги виробництва й на Лисичанському НПЗ. Динаміка зростання постачання сировини на ЛИНОС становить 19% (до 6 950 тис. тонн).

Нафтопродукти

Особливо врожайним на стресові ситуації був торік ринок нафтопродуктів. Внаслідок дефіциту рухомого залізничного складу відвантаження готової продукції з НПЗ у лютому-березні (фактично напередодні весняно-польових робіт) скоротилося, що, своєю чергою, призвело до подорожчання нафтопродуктів.

Мотивом для чергового подорожчання стало стрімке зростання цін на російську нафту — основу сировинного меню українських заводів. Зокрема, за серпень — першу декаду вересня тонна Urals, що поставлялася на українські НПЗ, «поважчала» на $50 і коштувала понад $200. Причина — збільшення російськими нафтовими компаніями експорту сировини Балтійською трубопровідною системою, другу чергу якої здали минулого літа.

Стрімкий сплеск цін на нафтопродукти наприкінці літа почався в Україні в дуже незручний час — напередодні осінньо-польових робіт. Підігріли ситуацію й самі аграрії, заваливши ЗМІ заявами про гостру недостачу ПММ, що вельми нагадувало сплановану PR-кампанію.

Результатом усього цього стало впровадження Кабінетом Міністрів 10 жовтня реєстрації контрактів на експорт нафтопродуктів, що, своєю чергою, створило певні труднощі для самих виробників. Але в результаті все стало на свої місця: 19 листопада реєстрацію скасували.

Загалом за рік ціни на нафтопродукти в середньому змінилися в таких межах: дизельне пальне подорожчало на 24% — до 1850 грн/т, бензин А-76 — на 3% — до 1970 грн/т, бензин А-92 і А-95 подешевшали відповідно на 2 і 3% — до 2140 і 2220 грн/т.

Прогноз

Аналізуючи рік, що минув, експерти ринку констатують, що етап бурхливого розвитку українського нафторинку завершився. Зменшилася кількість гравців, визначилися найбільші з них, відбулася сегментація ринку. Безумовно, підвищилася конкуренція. Намітилася дворівнева боротьба. З одного боку, консолідуючись, мережі АЗС зростають, стають професіональнішими й конкурують за кінцевого споживача. З іншого боку, між постачальниками нафтопродуктів точиться боротьба за власника АЗС. Нафтопереробка стала не такою цікавою щодо сенсацій, як рік чи два тому (тоді головним питанням для НПЗ було постачання нафти). На передньому плані нині — реконструкція й модернізація виробництва.

На думку багатьох фахівців, єдине, що може сколихнути ринок 2004 року — приватизація Кременчуцького НПЗ. Змінити існуючу розстановку сил на ринку також можуть якісь серйозні міжурядові домовленості між Росією та Україною. Наприклад, скасування РФ стягнення ПДВ на нафту, що поставляється до України. Якщо таке станеться цього року, український уряд матиме підстави зажадати від нафтопереробників зниження відпускних цін на пальне.

Вплинути на український нафторинок вкотре можуть нові законодавчі ініціативи. Зокрема, йдеться про законопроект «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)». У цьому документі пропонується ввести диференційовані ставки акцизного збору на бензини залежно від відсотка змісту високооктанових кисневмісних добавок (ВКД). Зокрема, на сумішні бензини, що містять не менше 5% ВКД, пропонується ввести акциз 14% (але не менше 50 євро за 1000 кг), на моторні бензини — 18% (але не менше 66 євро за 1000 кг — нині 60 євро). Ці законодавчі корекції спрямовано передусім на ліквідацію дефіциту бюджету-2004. Водночас ще жива в пам’яті ситуація річної давності, коли депутати змушені були поспіхом скасовувати диференційовану ставку акцизу через процвітання «паперового виробництва» бензинів з ВКД, що призвело до різкого зменшення відрахувань до держбюджету.

Не виключено також, що 2004 року Україна повною мірою відчує й наслідки активного освоєння Росією нових напрямів експорту нафти. Йдеться про Балтійську трубопровідну систему (БТС). Як згадувалося вище, запуск улітку другої черги БТС, який дозволив збільшити її пропускну спроможність до 18 млн тонн нафти на рік, призвів у вересні-жовтні до різкого здорожчання російської нафти, що поставляється на українські НПЗ. Але це, на думку багатьох експертів, лише квіточки. Ягідки, судячи з усього, з гіркуватим присмаком, дозріють для України навесні 2004 року, коли російська «Транснефть» запустить третю чергу БТС, збільшивши потужність нафтопроводу до 42 млн тонн нафти на рік. До речі, наприкінці минулого року стало відомо, що росіяни висловили зацікавленість у будівництві ще одного обхідного нафтопроводу Кийікей-Ібрихаба. Експерти передбачають, що у разі реалізації цього проекту використання нафтогону Одеса—Броди як транзиту каспійської нафти стане ще менш привабливим, й Україна буде вимушена використовувати нафтопровід у реверсному режимі.

Проте поки що це припущення. Усі існуючі чинники свідчать про те, що ринок найближчою перспективою буде стабільним. Принаймні навряд чи можливий цього року дефіцит нафти, і, відповідно, суттєве подорожчання нафтопродуктів на внутрішньому ринку. Міністр палива й енергетики України Сергій Єрмілов і його російський колега Ігор Юсуфов уже погодили умови та обсяги постачання російських паливно-енергетичних ресурсів на українські НПЗ. Цього року Росія планує експортувати в Україну на 4 млн тонн нафти більше, ніж 2003-го. У планах уже в першому кварталі поставити на українські НПЗ 8,2 млн тонн російської нафти. Отже, до проведення весняно-польових робіт на внутрішньому ринку буде накопичено необхідну кількість ПММ. Щоправда, навряд чи можливе збільшення обсягів постачання нафти спровокує здешевлення нафтопродуктів. Цінова тенденція минулого року тому підтвердження.

---

Переробка нафти в січні-грудні 2002 і 2003 рр. (млн тонн)

За даними Міністерства палива й енергетики

---

Ринок практично сформувався

Олександр ГОРОДЕЦЬКИЙ, президент ТД «ТНК-Україна»:

— 2003 року продовжилося структурування ринку нафтопродуктів, яке намітилося в попередні роки. Ринок позбувався хаотичних процесів, переходив до системних рішень і практично сформувався. Зокрема, можна було спостерігати подальшу концентрацію АЗС навколо великих постачальників палива, які є власниками НПЗ. Станції вже «не стрибали» від одного постачальника до іншого, як раніше, а були «прив’язані» до певного виробника. За підсумками року можна сказати, що найближчими кількома роками треба чекати посилення зв’язків між незалежними гравцями та нафтовими вертикально-інтегрованими компаніями. Це може знайти вияв у повному чи частковому продажу власності АЗС великим виробникам. У результаті більшість заправок стабільно працюватимуть з одним з НПЗ і «вільних» станцій на ринку залишиться небагато.

Серед інших тенденцій варто відзначити розвиток брендових мереж, таких як ТНК, ЛУКОЙЛ, WOG, мережі групи компаній «Сентоза». З’явилися й нові бренди — на ринок вийшов «Нафтогаз» з франчайзинговою програмою. Гадаю, в майбутньому ми не побачимо «новачків» — на український ринок великі гравці навряд чи вийдуть. Автозаправних станцій в країні достатньо, суттєво їхня кількість не зростатиме, інвестори більше зосередяться на їхній модернізації та вдосконаленні.

Рік, що минув, став для всіх учасників ринку роком боротьби за якість свого продукту. Механізми контролю роздрібної мережі, такі як пересувні лабораторії, виявилися надзвичайно запитаними. 2003 року, зокрема, у ТД «ТНК-Україна» працювало 4 лабораторії й у новому році ми плануємо збільшити їхню кількість до 7. Уже сьогодні вони дають значні результати — зменшились нарікання на якість палива, а довіра до виробників зросла. Наступний крок — відновлення власних стаціонарних лабораторій, ми хочемо обладнати 2-3 базових лабораторії в південному і центральному регіонах.

Головна проблема ринку нафтопродуктів на сьогодні: відсутність стабільної законодавчої бази, безліч суперечливих законів, які не дають можливості бачити довгострокову перспективу. Ми вже не раз говорили: правила гри на ринку мають бути стабільними, прогнозованими, ефективними й сприяти залученню інвестицій в галузь.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар