Тендер міністрів-статистів

В’ячеслав ДАРПIНЯНЦ slava@gc.kiev.ua

У політичному сенсі рік розпочався 3 січня, коли сталася перша політподія — міністр економіки та євроінтеграції Валерій Хорошковський подав у відставку й взяв відпустку до 17 січня.

Валерій Хорошковський

Аргументація вчинку обтічна: «підпорядкованість поточним фіскальним завданням практично унеможливлює підготовку урядом перспективних і стратегічних заходів економічної політики». Проте в умовах постноворічного дефіциту інформаційних мотивів самовідвід Хорошковського виглядав як сенсація. Незважаючи на те, що про його відставку говорили ледь не з самої посадки, точніше, пересадки Валерія Івановича з крісла першого заступника голови АП у крісло міністра при коаліції Віктора Януковича.

Отже, виявилося, що Хорошковський категорично не згоден з безальтернативною економічною політикою уряду, фактично підпорядкованою Мінфінові в результаті поєднання посад першого віце-прем’єра та міністра фінансів Миколою Азаровим. Валерій Іванович відмовився бути серед «інших», «фактично зобов’язаних обслуговувати завдання Мінфіну, переважна більшість яких пов’язана з поточним виконанням бюджету». До того ж Хорошковському не дали збити свою команду — кандидатури шести з одинадцяти заступників упродовж п’яти місяців так і не було узгоджено на рівні керівництва Кабміну. «Це має руйнівний вплив на діяльність Міністерства економіки — заступники міністра переобтяжені роботою й не можуть ефективно працювати на всіх пріоритетних напрямах», — підкреслив Хорошковський.

У рік президентських виборів Мінекономіки явно втрачає політичну вагу, а Хорошковський, лідер команди «Озимого покоління», набирає опозиційні бали. І в зв’язку з цим доволі цікаві коментарі ще одного піар-політика — Михайла Бродського. Лідер партії «Яблуко» припускає, що призначення Хорошковського міністром економіки було із самісінького початку приречене електоральними симпатіями — на останніх парламентських виборах «озимі» відгризли шматок електорату і в Ющенка, і в Тимошенко. Відставка, за версією Бродського, — арія з тієї самої опери, але лише до президентських виборів: мовляв, буде ще один фотогенічний і кишеньковий опозиціонер, начебто проти влади й не за Ющенка. Останній, судячи з усього, дотримується іншої думки, вважаючи, що «крок Валерія Хорошковського можна вітати».

Примітно, що до кінця першої декади січня «трудовики», які квотували посаду міністра економіки та євроінтеграції, ще не визначилися з новою кандидатурою. Джерела в Кабміні серед безлічі бажаючих посісти головне крісло в Мінекономіки виділяють політично помірних Андрія Гончарука (в минулому — заступник держсекретаря міністерства, куратор інтеграції до СОТ), екс-міністра економіки Олександра Шлапака, Сергія Осику (член Комітету ВР з питань фінансової і банківської діяльності) і представника України в Євросоюзі Романа Шпека. За словами Януковича, новим міністром економіки та євроінтеграції стане людина, яка «за своєю спеціальністю, здібностями і досвідом відповідала б тим високим вимогам і відповідальним завданням, які стоять перед керівником Міністерства економіки та європейської інтеграції». До цього варто додати головне — кандидат має передусім орієнтуватися на роль статиста у режисера Азарова, який дістав право опікуватися Мінекономіки особисто від Президента.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар