Янукович і Медведчук підуть на вибори разом

Розмовляв Андрій МИСЕЛЮК

У президентському заїзді і з боку влади, і з боку опозиції братимуть участь «трійки» — зв’язки кандидатів на посади президента, прем’єра і спікера, — вважає політолог, директор Інституту глобальних стратегій (ІГлС) Вадим Карасьов. Інакше, запевнив він «Контракти», ні у влади, ні в опозиції немає шансів прийти до фінішу цього заїзду першими.

У прем’єра руки опускаються при погляді на «партнерів» по передвиборній коаліції

Знову «трійки»

— Відповідно до заяв кількох пропрезидентських політиків щодо наміру брати участь у виборах єдиного кандидата від влади не буде. Ви з цим згодні?

— Наполовину. Бо від основних політичних масивів, що визначають українську політику — влади та опозиції, — мають бути єдині кандидати на президентську посаду.

— Однак 1999 року було 15 претендентів...

— Тепер на самостійну президентську кампанію із серйозних гравців не піде ніхто. В опозиції цього не станеться тому, що 20% рейтингового запасу Ющенка не дають йому змоги йти на вибори самостійно. У влади також немає консолідованої «наделітної» особи, першість якої сумирно прийняли б елітні угруповання.

— Чому ж немає — а чинний Президент Леонід Кучма?

— Еліти розуміють сьогодні, що це не найкращий варіант з різних поглядів — і з зовнішнього, і з внутрішнього. І не думаю, що його можна розглядати як реальний і тим більше серйозний (тобто варіант). Тому спосіб ведення президентської кампанії здійснюватиметься колективними групами — кооперативно. І з боку влади, і з боку опозиції сценарій «кандидатського пакета» є прохідним. В опозиції може бути щось, що нагадує грузинський варіант. Цей варіант передбачає наявність лідерського рейтингу кандидата та його «асистентів», голоси яких допоможуть йому перемогти. У Грузії це трійка Саакашвілі — Жванія — Бурджанадзе, в Україні — Ющенко (президент) — Тимошенко (прем’єр) — Мороз (спікер). Повинна бути початкова домовленість. Інакше — коли на вибори йдуть конкуруючі колеги по опозиції — шансів у Ющенка і КО майже немає. Така ж ситуація і у влади: вона не має єдиного фаворита і лідера.

Уюблена пісня Віктора Медведчука — «Послушай, все в твоих руках...»

— А чим Янукович не фаворит?

— По-перше, він не одноосібний лідер. По-друге, без підтримки інших корпоративних груп з влади він не зможе виграти, а якщо й спробує це зробити, інші групи й еліти можуть поставити на інших реальних кандидатів. Тобто при владі немає визнаного одноосібного лідера, який міг би мобілізувати елітні й електоральні маси на перемогу. Янукович може досягнути успіху, якщо: а) інші елітні угруповання погодяться на його кандидатуру; б) вони знайдуть своє місце в новому владному пулі. Тому можливі варіанти, коли спочатку на боці влади формуватиметься «колективне кандидатство», що включатиме спочатку розподілені посади президента, прем’єра і спікера.

Наприклад, якщо президентство посяде Віктор Янукович, то крісло спікера залишається у Володимира Литвина, а прем’єр — Віктор Медведчук. Можливі й інші варіанти.

— Проте деякі провладні політики, наприклад, лідер НДП Валерій Пустовойтенко і лідер «Трудової України» Сергій Тігіпко, вже заявили про свою готовність за будь-яких розкладів брати участь у виборах.

— Я думаю, це попередні заявки, щоб визначити верхню планку у внутрішніх корпоративних торгах щодо місця в проекті «колективного кандидата».

— Будуть, напевно, й інші охочі. У будь-якому разі всім місця в проекті «колективного кандидата» не вистачить.

— Звичайно, будуть якісь «фонові кандидати». Будуть і кандидати-«гризуни», завдання яких — «відгризати» шматки електорату в лідерів. Проте ці функції — суто службові щодо «колективних кандидатів». І в такій ролі ні Тігіпка, ні Пустовойтенка я б не розглядав. У Тігіпка буде дуже простий вибір: йти самостійно, розраховуючи на мізерні підсумкові 2-3%, або вдало розмістити свої активи в ЗАТ «Колективний кандидат-2004». Можна спрогнозувати, що для Тігіпка вибір буде зроблено на користь «кооперативного» варіанта. Те саме стосується і Пустовойтенка.

— Чи можуть від різних політико-фінансових груп (Партії регіонів, есдеків, «трудовиків») з’явитися свої варіанти такого ЗАТ?

— Ні, оскільки жодна політична сила як самостійна, автономна і суверенна виграти не може. Вихід — у пошуку «колективних суверенностей», створення «колективного кандидата».

— У цьому процесі необхідний координатор. Схоже, на цю роль активно претендує Віктор Медведчук, який уже зараз виконує роль «антикризового менеджера» при чинному Президентові.

— Думаю, що ролі буде розподілено. Багато в чому вони залежатимуть від президентського рейтингу. Оскільки рейтинговим лідером від влади є Янукович, то ставка робитиметься на нього. А інші виконуватимуть менеджерські функції, надаватимуть ресурси — медійний, технологічні тощо. Те саме і в опозиції. Зараз є обриси проектів, але немає технічного завдання і бізнес-планів для їх реалізації — вони тільки починають формуватися. У влади, на відміну від опозиції, немає рейтингового запасу свого кандидата, тому в неї процес створення такого проекту розпочався раніше, і саме в ньому вона вбачає можливість переграти опозицію. Поки що їй це вдається.

«Ланцюг для перевертня»

— Коли можна буде казати про конкретних осіб у зв’язках «президент—прем’єр—спікер»?

— Після закінчення процедурного етапу політреформи. До квітня вона в будь-якому разі завершиться — або з позитивним результатам, або з ніяким. Треба зауважити: якщо влада проведе політреформу з усенародним обранням президента на півтора року, це не ламає її гру. Проте ламає гру Ющенкові. Навіть якщо він переможе на виборах, то за нинішньої вмонтованості елітних груп у структури влади йому буде дуже важко реалізувати свою передвиборну програму. Щоб виправдати свій президентський мандат, Ющенкові за ці півтора року треба буде «прочистити» силові структури, адміністрації, держструктури. Це нереально: за п’ять років можна щось зробити, за півтора — ні. Це не лише технічно надтяжке завдання, а ще й є створенням проти себе фронту «елітного опору».

— Якщо в жовтні цього року виграє кандидат від влади, то він, поза сумнівом, спробує зробити все, щоб залишитися при владі й після 2006 року?

— Так, він намагатиметься. Проте йому не дадуть здійснити хоч якісь значущі зміни. Передусім тому, що в нього мандат на ці перетворення буде слабкий, заснований не стільки на плебісцитарному лідерстві, скільки на «гешефті» владних еліт. Вузькість цього мандата, звичайно, обмежуватиме його ініціативу, ресурси й сили. Тим більше, якщо президентом стане політик, який не належить до ресурсно багатих політичних сил.

— А хіба таке можливе?

— Я маю на увазі Партію регіонів з її кандидатом Януковичем, що не має значного організаційного та медіаресурсу — переважно він у СДПУ(О). Отже, такий політик буде скутий внутрішньоелітним «ланцюгом». Еліта себе страхує від можливих ризиків появи «перевертня», який, посівши президентство, може розпочати свою гру.

— Чи можливий союз певних груп правлячої еліти з Ющенком?

— Сьогодні вже ніякого зближення влади з Ющенком не буде — лідер НУ сам відрізав собі всі шляхи для цього, тим більше якщо буде прийнято сценарій колективних кандидатів. У такому разі влада може не домовлятися з Ющенком. Вона швидше домовиться всередині себе і застрахує себе і від Ющенка, і від можливих перебіжчиків зі свого табору, і від «елітних перевертнів».

З новим 2006 роком!

— А ви не переоцінюєте здатність українських правлячих груп самим домовлятися про важливі питання?

— У цьому разі ступінь самоорганізації еліти визначається не моральними імперативами і політичними ідеалами, а основним інстинктом влади — боротьбою за політичне виживання. Тому в разі виникнення серйозної небезпеки наша еліта на інстинктивному рівні зможе домовитися.

— Досі такі домовленості досягалися лише за обов’язкового посередництва гаранта — Президента.

— Цього разу гарантії — у гранично високій ціні автономної гри. Йдеться не тільки про банальне економічне та політичне виживання, а й про політичні орієнтації країни.

— І в результаті замість старого Кучми отримаємо Кучму нового, цього разу колективного?

— Так.

— З такою самою ефективністю роботи? Або навіть меншою — приймаючи будь-яке рішення, треба буде постійно озиратися на партнерів «із зв’язки»?

— Наразі про це ніхто не думає, всі грають у «коротку гру». «Коротка гра» проводиться в два гейми: жовтень 2004 року і березень-квітень 2006-го. Ключ до свого світлого майбутнього правляча еліта знайшла в парламентсько-президентській республіці. Проте поки що ніхто не думає про можливі проблеми, які виникнуть після цих геймів.

— Як ви оцінюєте позицію Кучми в процесі визначення кандидата від влади?

— Він, звичайно, контролюватиме цей процес. Поки що він розраховує на те, що Медведчук проведе реформу і вибори 2004 року відбудуться у форматі, який не залишає шансів Ющенкові і водночас не дає підстав міжнародним гравцям звинувачувати його в авторитаризмі та нечесних виборах. Однак це не означає, що у Президента немає запасних варіантів гри, якщо реформа дасть збій або в підвідомчому йому елітному стані з’являться тенденції сепаратизму. Хоча не думаю, що вони чітко продумані. Річ у тім, що російський варіант «Наступник» з низки причин в Україні реалізовано не буде. Водночас Президент прагне уникнути повторення в Україні грузинського сценарію.

— На ваш погляд, влада йтиме до перемоги на виборах-2004 тими самими методами, що й 1999 року?

— Я думаю, що президентські вибори-2004 стануть лише подоланням важливого бар’єра перед виборами парламенту 2006 року і формуванням нової політичної системи. І отже, адмінресурс істотно втратить у ціні. Якщо навесні реформа набере 300 голосів, усі відразу почнуть готуватися до парламентських виборів 2006 року.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар