Росія без краватки: Москва експропріює українську власність

Олександр ДМИТРЕНКО

Рік Росії в Україні завершився реверансом: у Керчі Леонід Кучма погодився визнати Азовське море внутрішнім. Тепер уряди двох країн створять спеціальне СП для проводки суден Керч-Єнікальським каналом.

Юридичний нонсенс

На грудневій «безкраватковій» зустрічі президентів Володимир Путін погодився на розмежування за лінією державного кордону акваторій по дну і поверхні. Такий варіант пропонувала українська сторона, оскільки саме така схема делімітації кордонів країн-сусідів відповідає міжнародному морському праву. Водночас Договором між Україною і РФ про співпрацю у використанні Азовського моря і Керченської протоки підтверджено держкордон безпосередньо в протоці, а це означає, що кордон у самій акваторії Азова залишився неоформленим. Проте перманентна наявність кордону не зашкодила обом президентам назвати Азовське море внутрішнім. Стаття 2 «керченського договору» виключає вільний допуск в Азовське море військових кораблів третіх держав.

Таким чином, анонсований Україною курс на членство в НАТО виявляється в дисонансі з обмеженням доступу кораблів Альянсу в Азов. Міжнародне морське право отримало серйозний прецедент трансформації внутрішнього моря (СРСР) у внутрішнє море двох суверенних держав, що є юридичним нонсенсом. Можна припустити, що результати керченської зустрічі цікавлять, наприклад, Польщу, яка упродовж кількох десятиріч терпить збитки через те, що Росія, контролюючи вхід у Калінінградську затоку, наполегливо не пропускає до польських портів Фромборг і Ельбленг судна під іноземними прапорами.

Водночас Москва «перестрибнула через Тузлу», отримавши контроль над протокою. Кучма і Путін дали урядам доручення створити «спільну українсько-російську корпорацію з метою співпраці в Азово-Керченській акваторії, включаючи експлуатацію Керч-Єнікальського судноплавного каналу». Азовське питання і обтічність його рішення здатні спровокувати проблеми в іншому місці акваторії Чорного моря, де, наприклад, Румунія, відчувши територіальну слабинку, запросто може активізувати претензії на шельф в околицях острова Зміїний.

Зростаюча експансія російського впливу на українську власність дає підстави для парадоксального, на перший погляд, висновку: на відміну від України, яка публічно задекларувала прагнення стати членом Євросоюзу, Москва де-факто і без зайвого галасу втілює свої євроінтеграційні проекти. Причому робить це цілком природно — міграцією своєї присутності до кордонів ЄС, залучаючи Київ до Єдиного економічного простору. До речі, згідно з керченськими домовленостями президентів, зона вільної торгівлі (основна умова існування ЄЕП) почне діяти з винятками — ПДВ на російські нафтопродукти Москва скасує не одразу. Отже, наявна ревізія головної умови участі Києва в ЄЕП — сувора поетапність синтезу простору.

Переломний січень

У Керчі російський президент отримав запрошення відвідати Київ. Його чекають у січні. Цікаво, що на 15 січня заплановано оголошення доленосного рішення про напрям експлуатації нафтопроводу Одеса—Броди. У зв’язку з цим варто зазначити, що віце-прем’єр Андрій Клюєв 26 грудня виключив з порядку денного засідання Кабміну міжурядову угоду України і Польщі про інтеграцію нафтопроводу Одеса—Броди з польськими нафтомагістралями (профільний комітет Кабміну схвалив підписання цього договору ще 19 грудня). Одеса—Броди і Путін, напевно, відкриють новий нюанс створення газотранспортного консорціуму.

Поки що, нагадаємо, дискутуються два взаємовиключних варіанти. В одному випадку предметом можливої концесії є вся українська газотранспортна система, що включає газопроводи загальною довжиною 36 тис. км і підземні сховища газу (ПСГ). В альтернативному варіанті передбачається концесія тієї частини української ГТС, що бере участь у транзиті російського газу в Європу (магістральні газопроводи завдовжки 10 тис. км і частина задіяних у транзиті ПСГ). Цікаво, що Клюєв, бувши головою Комітету ВР з питань ПЕК, ухвалив заморозити створення консорціуму до президентських виборів. Не виключено, що грудневі успіхи російської сторони в Азові виявляться прологом січневих перемог на інших фронтах українсько-російської дружби.

---

Досьє

Через мілководність Керченської протоки судна можуть пройти штучним Керч-Єнікальським каналом завглибшки 8 м, який завжди належав до Керченського порту. У протоці є також мілководні (до 3 м) російські фарватери № 50 і № 52, придатні для проходу лише дрібних суден. Прохід Керченською протокою без лоцмана заборонено. Щороку через Керченську протоку проходить близько 9000 суден, зокрема російських, які йдуть до російських портів Азов, Ростов, Таганрог, Єйськ, Темрюк.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар