Мінімізація податків законними способами: Як передати податкові зобов’язання іншій особі

Андрій ЄЛІСЄЄВ, Микола ПІДЛУЖНИЙ

Не зовсім логічною можна назвати норму закону, яка забороняє сплатити податкове зобов’язання за іншого платника податку. Очевидно, законодавці вважають, що всі суб’єкти підприємницької діяльності повинні працювати, як годинники, і на дату сплати податку в них завжди мають бути гроші.

Про таке можна говорити, але тільки не сьогодні в нашій державі з нестабільною економікою. Доцільніше передбачити право сплати податків одним підприємством за інше і не обов’язково з уступкою податкового зобов’язання чи податкового боргу. Однак не можна однозначно сказати, що такі дії наше законодавство забороняє. Цього просто не хочуть розуміти контролюючі органи, тому програють і держава, й платники податків. Є в Законі України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181 (далі — Закон № 2181) пункт 7.5 статті 7 «Персональна податкова відповідальність».

Саме він забороняє будь-яку уступку податкового зобов’язання або податкового боргу. Однак, поміркувавши, доходимо висновку, що заборонено тільки уступку. А, скажімо, заплатити податкові зобов’язання згідно з договором поруки чи керуючись статтею 164 Цивільного кодексу («Покладення виконання зобов’язання на третю особу»), — хіба це уступка? До речі, у названій статті 164 (528 нового кодексу) ЦК зазначено: якщо із закону, договору або суті зобов’язання не випливає обов’язок боржника виконати зобов’язання особисто, кредитор повинен прийняти виконання, запропоноване за боржника третьою особою. Кмітливі зауважать формулювання «якщо із закону не випливає...», але хіба із названого Закону № 2181 таке випливає?

Банківська податкова порука

Наша мета — оптимізувати податкові платежі. Одним із таких варіантів пункт 8.8 статті 8 Закону № 2181 передбачає можливість укладення податкової поруки з банком. При цьому банк може поручитися не тільки за сплату податкового боргу, тобто платежів, за якими минув термін сплати, але й за належне погашення платником податків податкового зобов’язання. Банк-поручитель набуває всіх прав і обов’язків щодо термінів погашення узгодженого податкового зобов’язання такого платника податків або його податкового боргу. Звичайно, нечасто й не за кожного банк буде готовий поручитись. Однак якщо гарантом для банку за такого платника буде підприємство з відповідною сумою коштів на депозитному рахунку в цьому ж банку, значних проблем виникати не повинно. Банк, за договором поруки виконавши зобов’язання перед бюджетом за платника податку, ці ж самі кошти може отримати від підприємства-гаранта. Вимоги податкової поруки не порушуються, водночас підприємство-гарант може звертатися до платника податку, за якого банк виконав податкові зобов’язання, з вимогою про відшкодування. Такий механізм дає можливість:

— уникнути штрафних санкцій за порушення термінів сплати податків за браком коштів;

— уникнути податкової застави.

На перший погляд, у цьому нічого особливого немає. Проте за умови, що гарант зразу ж погашає вимогу банку. Однак виконання гарантійних зобов’язань може бути й відтерміноване на невизначений термін. Банк, сплативши згідно з договором поруки податкові зобов’язання за платника податку, нараховуватиме відсотки. Закон про прибуток, зокрема підпункт 5.5.1 статті 5, дає право платнику податків віднести до складу валових витрат будь-які витрати, пов’язані з виплатою або нарахуванням відсотків.

А підприємство-гарант отримуватиме доходи від зберігання коштів на депозитному рахунку. Хоча підприємство, яке отримує доходи (відсотки), може бути збитковим, і на прибуток і податок на прибуток отримані валові доходи не впливатимуть. Водночас прибуткове підприємство, платник податку, на суму сплачених відсотків за користування кредитом зменшуватиме оподатковуваний прибуток.

За такою схемою податкові зобов’язання можуть бути сплачені й безпосередньо коштами самого платника податку. Спершу такі кошти можуть бути переказані підприємству, яке й виступить гарантом, внісши відповідну суму на депозитний рахунок. За умови, що таке підприємство збиткове, кошти можна переказувати як попередню оплату. На суму коштів, переказаних платнику податку на прибуток на загальних умовах, виникатимуть валові витрати, а доходи у «збиткаря» на оподаткування не вплинуть (див. схему 24).

Наведена схема дає можливість одному підприємству сплачувати податки за інше або ж своїми коштами сплачувати податки, отримуючи валові витрати на суму сплачених податків, і додатково передавати оподатковуваний прибуток у майбутньому за рахунок сплачуваних відсотків на погашення збитків збиткового підприємства.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар