Напій богів

Ярослава НАУМОВА

Виробник уже враховує освоєння покупцем «культури винопиття» Наближається час, коли кількість алкоголю, прийнятого на душу населення, зросте у багато разів. І якщо споживач готується до цього періоду щонайбільше тиждень, виробник іде до нього весь рік. Без цього вироблений ним продукт не переміститься з полиці магазину на новорічний стіл. Проте варто також урахувати й смакові вподобання українського покупця. Дослідження споживацького середовища, проведене навесні цього року компанією Taylor Nelson Sofres (TNS), підтвердило — українці надають перевагу горілці. Їй віддали голоси 62,4% опитаних. На другому місцi за кількістю прихильників шампанське — 57,6% респондентів. Третє місце за коньяком і бренді — 28,7% опитаних. А як і з чим прийшли до закінчення року наші виробники, спробували з’ясувати «Контракти».

Перспективи на молоде вино

Урожай цього року можна вважати успішним: показник валового збору — 473 тис. т — помітно перевищує обсяги останніх років. При цьому фахівці відзначають високу якість винограду нинішнього врожаю, а також доволі значний вміст у ньому цукру (середній показник по Україні становив 17,8%).

Однак навіть рясний урожай часом не рятує від дефіциту виноматеріалів. Головна його причина — брак сучасно обладнаних сховищ, ліній для первинної обробки винограду, а також майже цілковита відсутність спеціального транспорту для вивезення сировини.

У результаті виноматеріали, особливо сортові, дорожчають. Цього року така тенденція спостерігалася і в період міжсезоння, і після підбиття підсумків урожаю. Тож вина цього року коштуватимуть споживачам дорожче.

Скільки випито

Нинішнього року статистика винного виробництва в країні продемонструвала дивні метаморфози: від неабиякого зростання в першому півріччі до відставання в темпах у другому. Основна причина таких різких перепадів — незбiг офіційних даних з ринковими реаліями. Крім проблеми фальсифiкату до спотворення реальної картини причетний також «чорно-сірий» горілчаний ринок: так зване паперове вино давало змогу ухилятися від податків за допомогою використання винних марок для горілки, водночас забезпечуючи позiрне благополуччя винного ринку. Обгрунтованість таких підозр підтверджується різким зниженням офіційної статистики щодо тихих вин після запровадження акцизних марок нового зразка: 19-відсоткове зростання за півріччя змінилося 33-відсотковим падінням у серпні.

Саме тому сьогоднішні «помірні» показники правдивіші й цінніші від оптимістичних підсумків першої половини року: за підсумками 11 місяців в Україні розлито 17,3 млн дал, що лише на 18,3% менше за аналогічний показник минулого, багато в чому «паперового» року.

Цінова політика

Однією з яскравих тенденцій року, що минає, стало вирівнювання цінової планки: сегмент надто дешевої продукції (3-4 грн) скорочується, тоді як обсяг середньоцінової категорії (6-9 грн) стабільно зростає. Тенденція до певного збільшення ціни має кілька причин. По-перше, сировинну: на ринку виноматеріалів, особливо сортових, цього року спостерігається певне подорожчання. По-друге, більшість виробників стали уважнішими до зовнішнього оформлення продукції, прагнучи зробити її презентабельнішою. Звідси — додаткові витрати на етикетку, нову пляшку (через дефіцит соди вона цього року також подорожчала), заміну пластмасової пробки корковою тощо.

Активізацію роботи з дистрибуцією, а також рекламних зусиль із просування у всеукраїнських масштабах також закладено в ціну. Крім того, саме середньоціновий сегмент є сьогодні найперспективнішим з погляду збуту: та сама «культура винопиття», перші паростки якої ми спостерігаємо в суспільстві, зумовлює зниження інтересу до підозріло дешевої продукції. Виробник чутливо реагує на такі настрої і почасти компенсує не найкращі якості вина соліднішою ціною, що забезпечує йому більшу довіру.

На цьому тлі ринок поки що не сформував вітчизняного сегмента «еліт», а поодинокі спроби діяльності на цьому терені не мають успіху: споживач поки що не асоціює українські вина з суб-преміумом (за винятком марочних екземплярів кримських виноробів). І запити споживача зі статками вище середнього все ж задовольняються тими самими грузинськими винами чи продукцією далекого зарубіжжя.

До речі, в імпортній сфері сьогодні спостерігається неабияка різноманітність: від Молдови й Грузії до елітної Франції. У першому випадку конкуренція йде з вітчизняними аналогами, близькими до молдавських вин за ціною, у другому — в орбіту підвищення «культури винопиття» потрапляють передусім ресторанні заклади: вина Франції, Італії, Іспанії, як і дедалі популярніші вина Нового Світу (Чилі, Австралії, ПАР) стали невід’ємними завсідниками винних карт. На жаль, українську продукцію, зокрема й ту, що заслуговує уваги за параметрами якості, в мережі HoReCa не дуже шанують.

Просування

Кількість марок, що виводяться на вітчизняний ринок, цього року збільшилася. Навіть небрендовані раніше вина мають власну торгову марку, з якою зв’язують зусилля, спрямовані на впізнаваність серед споживчої аудиторії.

Сенсацією минулого року став вихід винної реклами на телебачення (безумовно, ефективний, але найдорожчий рекламний носій) — результат фінансових вливань з боку бізнесу, який зацікавився виноробством. На жаль, такі значні витрати часом проходили «вхолосту» через недостатнє охоплення торгової мережi.

Однак нинішнього року в стратегіях просування було обрано логічніший варіант: з дорогої реклами зусилля спрямували на вдосконалення дистрибуційних схем, у результаті провідні виробники значно просунулись у репрезентованості своєї продукції на торгових полицях України.

Так, значно збільшилася присутність кримських виробників, передусім торгових марок «Коктебель» та «Інкерман» (плід співпраці, в першому разі, — з дистрибуційною мережею «Союз-Віктану», у другому — з «Маркет-груп»). Традиційно успішно працює в цій сфері «Золота амфора», «Коблево», Dionis, активізувалися закарпатські винороби («Чизай», Cоtnar, Vinia), а також «Логос». У березні 2003 року до них приєдналася ТМ «Голіцинські вина».

Цікавою тенденцією стала й активізація виноградарських господарств у галузі виновиробництва. Схоже, межі первинного виробництва виявилися для них надто тісними, й вони не проти того, щоб спробувати сили на новому терені (добре, що із сировиною у них немає проблем). Найпомітнішою була агрофірма «Белозерський», що налагодила виробництво широкого асортименту вин й активно просуває їх у різних регіонах України.

Споживчі вподобання

Останніми роками в Україні спостерігається перерозподіл ринкових часток у бік столових вин на тлі скорочення кріплено-десертного напряму (співвідношення 60 до 40 змінилося з точністю до навпаки).

Гадаємо, що така тенденція збережеться й надалі, особливо враховуючи зміни в акцизному оподаткуванні (до спирту, який використовується для кріплення вин, застосовується повна ставка). Такий крок, спрямований на стимулювання розвитку сегменту натуральних вин і скорочення різних спиртомістких сурогатів, має й інший бік. Як відомо, Україна славиться, зокрема й на міжнародній арені, своїми марочними десертними винами («Массандра», «Коктебель», «Магарач»), і це завдало серйозного удару по цьому сегменту.

Водночас скорочення виробництва й реалізації кріплених вин пов’язують з проникненням у країну європейських віянь, адже у світі саме сухі столові вина є безумовним фаворитом споживання. Саме тому навіть такі «десертні» авторитети, як «Коктебель» вдаються до розширення «сухої» лінійки своїх вин. Так, цього року в їхньому асортименті з’явилися «Шардоне Коктебель», «Совіньон Кримський» і «Сапераві».

Останній, традиційно грузинський, сорт дуже добре почувається на українському грунті поряд з «Каберне», «Шардоне», «Аліготе», найчастіше тиражуючись у виконанні різних виробників. Не залишається без уваги й звична ще з минулих років болгарська серія («Медвежья кровь», «Монастырская изба»), однак зі стійкою тенденцією до скорочення. У найбільшому ж фаворі останнім часом опинилися сухі сортові вина.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар