Янукович і більшість: розрахунок зі шлюбом

Володимир ФЕСЕНКО Центр прикладних політичних досліджень «Пента»

Перший рік «шлюбу за розрахунком» між урядом Віктора Януковича і парламентською більшістю засвідчив, що розрахунок сторін на «ефективне співжиття» відпочатку виявився з браком. Увесь цей рік замість спроб налагодити практичну співпрацю велися ігри в коаліційний уряд, буцімто відповідальний перед правлячою парламентською коаліцією. Попри наміри уряду продовжити цю гру, вже не все залежить від самого Януковича та його Кабінету.

Сватання на Маріїнці

Днями виповнився рік з часу підписання угоди між урядом і парламентською більшістю про солідарну політичну відповідальність. Тепер можна підбити попередні підсумки цього експерименту. Насправді йдеться про експеримент, оскільки конституційно-правових засад для створення й діяльності коаліційного уряду, відповідального перед парламентом, в Україні не було ні рік тому, ні тепер. Навряд чи можна вважати такими засадами документи, підписані керівниками уряду й більшості. Щонайбільше вони мають політичну, а не юридичну силу. Втім, саме на основі цього експерименту розроблятиметься відповідна законодавча база, формуватиметься певна політична традиція у відносинах між урядом і парламентом.

Щоправда, експеримент від самого початку не був достатньо чистим — парламентська більшість відповідальна (хоч і неформально) швидше перед Президентом, ніж перед урядом. Очевидним був і доволі формальний підхід до дотримання коаліційності уряду. У результаті Кабінет Януковича можна було назвати коаліційним урядом лише з певною часткою умовності.

Втім, і уряд, і парламентська більшість вижили упродовж минулого року, зберігши свій «шлюб за розрахунком». Причому свою життєздатність уряд забезпечив не без допомоги парламентської більшості, що сприяла затвердженню Верховною Радою програми Кабінету Міністрів, а відтак і річному імунітету уряду від вотуму недовіри народних депутатів. Уряду спільно з більшовиками вдалося подолати цілу низку кризових ситуацій. Досить пригадати грудневу парламентську кризу минулого року, прийняття бюджету нинішнього року.

«Любовная лодка разбилась о быт»

Водночас увесь рік і з боку керівників Кабміну, і з боку «більшовиків» постійно чулися взаємні докори в невиконанні взятих зобов’язань. Уряд не задоволений тим, як затверджуються подані ним до парламенту законопроекти. Очевидне невдоволення прем’єра та його першого заступника викликає діяльність деяких міністрів, що пройшли в уряд за квотами фракцій. Ось уже кілька місяців ведуться розмови про кадрову ротацію в складі Кабміну.

Зі свого боку «більшовики» не приховують, що ніяких серйозних важелів впливу на діяльність уряду вони не отримали. Не в усіх виправдалися надії на отримання кадрових та інших «дивідендів» від коаліції. В останні місяці «більшовики» мали можливість наочно пересвідчитися, що кадрові питання вирішує не їх коаліція і не Янукович, а, як і раніше, особисто Президент (щоправда, тепер у багатьох випадках разом з головою своєї Адміністрації Віктором Медведчуком).

Не все гаразд й із забезпеченням дисципліни голосування з принципових політичних і соціально-економічних питань усередині більшості. Групові й індивідуальні економічні інтереси часто брали гору над так званою солідарною політичною відповідальністю.

Хто в хаті господар?!

Статистика свідчить, що нині кожний п’ятий законопроект Кабміну парламентарії повертають. При цьому, за даними на 1 листопада 1999 року (тоді уряд очолював Валерій Пустовойтенко), ВР відхилила 24% кабмінівських законопроектів і 44% президентських. У період з 1 листопада 1999-го по 1 січня 2001 року (прем’єр Віктор Ющенко) ситуація кардинально змінилася — парламент відхилив 64% законопроектів уряду і тільки 12% президентських законопроектів. Якщо порівняти ці дані, то можна зробити такі висновки: 1) очевидно, кому підпорядкована парламентська більшість; 2) нинішня «солідарна відповідальність» уряду і парламенту ніяк не впливає на ефективність спільної законодавчої роботи цих політичних інституцій. Некоаліційний уряд Пустовойтенка працював майже з тим самим законодавчим ККД, що й уряд Януковича. У випадку з урядом Ющенка на ККД законодавчої роботи Кабміну негативно позначився конфлікт тогочасних прем’єра та віце-прем’єра з питань ПЕК Юлії Тимошенко з «олігархічними» фракціями.

Річницю взаємодії уряду й парламентської більшості (7 грудня) був намір відзначити підписанням нової угоди, однак цього не відбулося. Цілком можливо, що підписання нової угоди повинне було стати не просто гучною PR-акцією. Не виключено, що через нову угоду прем’єр Янукович намагався міцніше прив’язати парламентську більшість саме до Кабміну, відповідно перевівши важелі управління коаліцією з Адміністрації Президента до уряду. Таким чином, посилилися б і позиції Януковича в тендері на роль єдиного кандидата від партії влади на президентських виборах. Якщо такі наміри справді були, то їм навряд чи дозволять здійснитися. І Медведчук, і особливо Кучма не відпустять парламентську більшість ні в самостійне плавання, ні під крило Кабміну. Ця більшість — пропрезидентська, й іншою найближчим часом вона бути не може.

Шлюбний контракт: продовжити не можна розірвати

Перспективи уряду і прем’єра безпосередньо залежать від підсумку політичної реформи і розв’язання питання про єдиного кандидата від партії влади. Саме це відіграватиме вирішальну роль в оцінці виконання програми уряду (передусім з боку більшості), а не реальні досягнення чи прорахунки Кабміну. Причому Янукович може залишитися на своїй посаді і в тому разі, якщо Кучма вирішить іти на третій термін. А ось якщо в оточенні Президента переможуть опоненти прем’єра, то Януковича можуть «підставити». Ті ж таки «есдеки» або «трудовики» можуть підкинути голосів опозиції й відправити уряд у відставку. Сьогодні такий сценарій видається малоймовірним. Проте якщо соціально-економічні проблеми негативно позначаться на рейтингу прем’єра і суперечки в оточенні Леоніда Кучми посиляться, то можливий і цей, і інші екзотичні варіанти.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар