ВВП обігнав прогнози

Валерій ЛИТВИЦЬКИЙ радник голови Нацбанку України

Українська економіка розвивається за вельми своєрідним дворічним циклом. Зростання-зниження інвестиційного й споживчого попиту щороку чергуються, дефляція-інфляція насилу вкладаються в монетарні закономірності. Все це відбувається на тлі темпів зростання ВВП, що перманентно уповільнюються і несподівано прискорюються, даючи найнесподіваніші макроекономічні результати.

Знову не влучили

Побоювання Мінфіну, Мінекономіки й МВФ виявилися марними: торішня рецесія економічного зростання так і не переросла у стагнацію. Упродовж 2003 року українська економіка не лише не стагнувала, а досягла, по суті, другого піка свого ділового циклу (перший було «взято» 2001 року, коли темп зростання ВВП становив — з корекцією — 9,1%).

У грудні 2002-го НБУ прогнозував темп зростання ВВП на цей рік на рівні 6%. Місяць потому, коли реінкарнація економічного зростання сумнівів не викликала, я представив керівництву Нацбанку прогноз тренду на рівні 7%. Примітно, що навіть ці скориговані розрахунки виявилися песимістичними: в річному вимірі ми отримали 8,4% приросту ВВП (з корекцією — 9,5%). За умови, що сільське господарство зберегло б цього року торішні обсяги виробництва (вони скоротилися на 11%), максимальний тренд за підсумками року становив би близько 11-12%.

Тим часом усупереч позиції НБУ в держбюджеті-03 темпи зростання ВВП було закладено на рівні 4%. Мінфін, зі зрозумілих причин, вирішив перестрахуватися: з січня до серпня 2002 року тренд, запланований на рівні 6%, коливався в межах 4%. За підсумками року вдалося досягти 4,8%, але ніхто не звернув уваги на те, що восени 2002-го почалося економічне пожвавлення за рахунок зростання зовнішнього попиту і, як наслідок, експорту. Такий «економний» підхід до макроекономічного планування, крім іншого, не враховував впливу на економіку структурних реформ (особливо приватизації — хоч якою б вона була) і відновлюючих чинників.

З 2000 до 2002 року включно обсяг капіталовкладень (головним чином — внутрішніх) в українську економіку невпинно зростав. Станом на січень цього року загальний інвестиційний тренд за цей час становив близько 30%. 2003-го інвестиції «вистрелили». Упродовж року спостерігався справжній інвестиційний бум: лише за три перших квартали інвестиції зросли на 32,5%.

Водночас, за перші дев’ять років незалежності українська економіка так глибоко впала (ВВП — удвічі, обсяги інвестування — в 1,7 разу), що нині темпи економічного зростання мають вимірюватися двозначними цифрами. Щонайменше доти, доки країна не досягне колишніх обсягів промислового виробництва. До речі, уряд, МВФ і Світовий банк чинник відновлюючої складової економічного зростання недооцінюють.

Рекорди, дисбаланс і тахікардія

Загалом рік, що минає, можна впевнено характеризувати як рік зростання української економіки за погіршення збалансованості її розвитку.

З одного боку, цей рік за багатьма економічними показниками став для України рекордним: золотовалютні резерви НБУ досягли $7 млрд, приріст виданих кредитів становив 56% (торік цей показник був на рівні 47%). 2003 року поновилася тенденція номінальної (0,008%) і реальної (6,20%) ревальвації гривні, що мала місце позаторік. Уперше в історії НБУ облікова ставка впродовж року була стабільною (7%). За останні кілька років виконуються параметри приватизаційних надходжень до бюджету (близько 2 млрд грн).

Проте у медалі є й інший бік. Передусім зростання ВВП цього року супроводжувалося справжнім «промисловим бумом», тоді як сільське господарство (на галузь припадає п’ята частина ВВП України) перебувало у стані рецесії. Власне, пропорційність економічного розвитку було порушено. Крім цього, 2003-й став роком уповільнення зростання реальних доходів (з 20% 2002-го до 3,7%) за рекордного зростання інвестицій, що відповідно негативно позначилося на соціальній сфері. Дивує також, що в рік економічного піднесення уряд збільшив обсяг випуску облігацій зовнішньої позики з $800 млн до $1 млрд, але, як і в попередні два роки, не вдалося уникнути загального збільшення зовнішнього боргу. Ступінь безпеки економічного зростання, таким чином, знову знизився.

Великим «мінусом» економічного розвитку 2003 року стала «цінова тахікардія». Українська економіка пережила дві інфляційні хвилі. Перша — прогнозована — була відкладена з минулого року (коли, незважаючи на загальний показник дефляції 0,6%, спостерігалася інфляція оптових цін). Друга — мала небазовий характер. Україна пережила неврожай, але, на мій погляд, головною причиною розмаху інфляції були споживчі інфляційні очікування. За нашими прогнозами, інфляція за підсумками року не повинна вийти за межі 8%. Однак уряд має всі підстави замислитися над інфраструктурою зернового ринку, яка не дала змоги своєчасно здійснити зернову інтервенцію.

Ризики «в піджаці»

2003 року в держави виникли незаплановані прибутки (держбюджет-03, до речі, швидше за все буде виконано з профіцитом). Така ж ситуація, за моїми оцінками, можлива й наступного року: українська економіка вже виросла з «маленького піджака», який на неї надівають. І дуже важливо правильно використати незаплановані прибутки бюджету країни. Ця проблема стосується не лише Держказначейства, що набиває додатковими доходами депозитні авуари в НБУ, а в результаті створює фінансові тромби, що призводять, своєю чергою, до зростання відсоткових ставок на міжбанку. Справа ще й у загрозі управління додатковими доходами в ручному режимі, уникнути якого можна лише за допомогою запровадження нормативних обмежень.

Не менш серйозним ризиком наступного року може бути інфляція. Уряд, звичайно, робить усе можливе, щоб «випустити пару» цього року. Однак, по-перше, питання відкладеної тарифної інфляції аж ніяк не закрито. А по-друге, зараз надто важливо розв’язати проблему нестачі зерна, запобігши таким чином екстраполяції зростання цін на продукти харчування інших груп. Не виключено, що Нацбанк у зв’язку з цим впливатиме на пропозицію грошей за допомогою збільшення облікової ставки (норму обов’язкового резервування, імовірно, збільшено не буде).

Резюмуючи, варто зазначити, що рано чи пізно економічне зростання на хвилі незначних структурних зрушень і відновлюючого потенціалу може захлинутися. Надто важливо не обмежувати реформу оподаткування банальним зниженням ставок.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар