Обери «фішку»!

Непростий, але все-таки невисокосний 2003-й рік закінчується. Дотримуючись світової моди на різноманітні номінації, — від Оскара до Нобелівської премії — «Контракти» вирішили внести свій скромний внесок у цей модний процес і підбити підсумки нинішнього року в межах програми «Фішка-2003».

Загроза року

Країні й громадянам загрожували:

1. Прикордонний конфлікт в Азово-Керченській протоці
2. Санкції FATF
3. Віктор Янукович з травматичними заявами

1. У вересні року Росії в Україні силами й засобами Краснодарського краю розпочалося будівництво дамби з Таманського півострова (РФ) в напрямку острова Тузла (Україна). Офіційна мета заходу — запобігання розмиву берега Тамані хвилями Азову. Оргкомітет дійшов висновку, що не випадково східні царі, розгнівавшись на хвилі, що руйнують береги, зопалу періщили воду ланцюгами. В епоху глобалізації вульгарними ланцюгами гриміти ганебно. Тому, заповнюючи тугу за невтіленими проектами сторіччя (поворот сибірських річок до Середньої Азії), росіяни вирішили ліквідувати частину Керченської протоки. А заразом — перевірити стійкість України напередодні переговорів з делімітації Азовського моря.

2. Загроза стартувала ще в листопаді 2002 року, коли легковажність парламентаріїв перешкодила урядові довести експертам FATF, що Україна — не Науру. У суворість заходів FATF у ВР не вірили. Особливо розумні давали «голову навідріз», що «нічого не буде». 20 грудня FATF ухвалила запровадити санкції проти України. Покарання полягало в ретельній перевірці за кордоном транзакцій українських резидентів. У січні-лютому дискомфорт відчули 20% українських банків. А Кабмін досі переконує FATF у стійкій ідіосинкразії України до банно-прального сервісу.

3. Прем’єр Янукович, який, за його словами, «і мухи не скривдить», наприкінці липня спробував повторити «подвиг Хрущова». Ніхто не бачив, щоб Віктор Федорович знімав черевика, але в розпал зернової кризи губернаторам було адресовано багатозначну заяву: «Сьогодні дехто з керівників ходить і шукає захисту тут, у Києві... Я їх попередив: що якщо вони шукатимуть захист тут, по-перше, ми їм ноги поперебиваємо, по-друге, ми їм голови повідриваємо». Прем’єр, утім, пом’якшав швидко: посердився трохи й ціни на хліб відпустив. Не виключено, що повною мірою потенціал урядового «людинолюбства» буде реалізовано навесні 2004 року — до цього схиляє динаміка зменшення поголів’я голодної птиці та великої рогатої худоби.

Гроші року

Кандидати різнопланові:

1. Мінімальна зарплата
2. Кредити Світового банку
3. Нові гривневі «двадцятки»

1. Уже після ухвалення держбюджету-03 депутати вирішили збільшити розмір мінімальної зарплати з 165 до 237 грн. На реалізацію популістської заяви грошей забракло — зарплата збільшилася лише до 185 грн. Шкода, звичайно, що їжа не усвідомлює складності моменту й цинічно дорожчає: з початку року ціни на продтовари зросли на 8,5%. А тут ще й зухвала інфляція за підсумками року загрожує показником у 8-10%. Оргкомітет сподівається, що за кілька тижнів до президентських виборів зарплату таки підвищать. Проте не всім. Леонід Кучма вже підписав указ, який скасовує підвищення платні Президентові, спікеру, головам КС, ВР і першим особам уряду. Тож чиновники, як у середньовічному Китаї, розділяють проблеми народу, наскільки можливо. Затертий пуховик надіти непристойно, а в костюмі від Бріоні — зимно.

2. Світовий банк після дворічних роздумів нарешті залізно пообіцяв Україні виділити другий транш Програмної системної позики-2 ($250 млн). Щоправда, не відразу, а частинами (по $75 і $175 млн), та ще й з умовами. До першого траншу вимагають «поліпшити фінансову дисципліну, посилити регулювання банківського сектора, вдосконалити адміністрування соціальних виплат». Отже, все те, що Кабмін нібито вже виконав. Оргкомітет не сумнівається, що Україна отримає $75 млн. Іншу частину — тільки після стільців, точніше, «реструктуризації боргів у енергосекторі та приватизації обленерго». Віце-прем’єр з питань ПЕК Андрій Клюєв обіцяє відновити приватизацію лише в 2005 році.

3. Крок до Європи — реформа «двадцятки» — здивував багатьох. За однією з версій, голова НБУ Сергій Тігіпко серед купюр випадково виявив двадцятигривневу й дуже здивувався, що такі є. Так двадцятка стала схожа на євро. А Оргкомітет емпіричним шляхом визначив: розміняти нову «двадцятку» на дві банкноти номіналом по 50 — легше, ніж перевірити всі ступені її захисту.

Проект року

Представлені:

1. Погашення боргу перед МВФ
2. Політична реформа
3. Єдиний економічний простір

1. Особливу пікантність ідеї дострокового погашення боргу МВФ додає та обставина, що востаннє Україна отримувала кредит від цієї організації у вересні 2001 року ($375 млн). Відтоді всі візити місій МВФ до Києва завершуються лише констатацією «серйозних економічних успіхів України» і прискіпуваннями щодо невідшкодованого ПДВ. Очевидно, не маючи можливості розплатитися з експортерами, голова НБУ Сергій Тігіпко запропонував розрахуватися з МВФ, повернувши достроково $1,8 млрд. Ідея шокувала громадськість, адже борги віддають тільки боягузи. Проти такого боягузтва виступили Мінфін і Президент. Оргкомітет загалом вітає рішучість НБУ, що намагався співпрацювати з МВФ за формулою «немає боргу — давай довідку» та, як і раніше, переживає за експортерів.

2. Еволюція політреформи, що де-факто стартувала на референдумі 1999 року, відчайдушно нагадує гру в «зіпсований телефон». Проблема в тім, що «господар АТС» постійно «плутає проводи», змінюючи думку. Оргкомітет акцентує увагу на родзинці всіх трьох варіантів політреформи — парламент дістає право обирати Президента. Добре, що не навпаки.

3. Невдачі попередників (СНД, Економічний союз, Митний союз, Євразійський економічний союз) не зменшили ентузіазму ініціаторів ЄЕП — РФ, України, Казахстану та Білорусі. Особливою «впевненістю» потішила Росія, прем’єр якої Михайло Касьянов на останньому етапі інтеграції ЄЕП обіцяв єдину валюту. Оргкомітет з усією відповідальністю заявляє, що не хоче мати загальної валюти ні з Казахстаном, ні з Білоруссю. У крайньому разі, згодні на Росію, але за умови, що нашою єдиною грошовою одиницею буде євро.

Рекорди року

Пропонуємо до уваги:

1. Зростання ВВП
2. Рівень інфляції
3. Золотовалютні резерви НБУ

1. У Мінекономіки консервативно сподівалися, що 2003-го ВВП зросте на 4,8%. Скромна цифра привернула увагу Президента, який зазначив, що з такими темпами на євроінтеграцію можна не розраховувати. Кабмін пометушився і прогноз ВВП скоригував — зростання 5-6%. Проте Президент зажадав вісім. Це ж з українським промисловим виробництвом. У Мінекономіки, хоч як дивно, також подумали про вісім. А перший віце-прем’єр Микола Азаров прогноз підтвердив — вісім. Це ж з українським експортом. Ось тільки реальні прибутки зросли за підсумками року лише на 3-4%. Це ж з українським ВВП.

2. У Мінекономіки і Нацбанку традиційно тривала гра «Вгадай інфляцію». Зазвичай, не вгадав ніхто. Проте програв Віктор Янукович. Головним джерелом інфляції стало зростання цін на продтовари (8,5% з початку року), серед них хліб і борошно — відповідно 27 і 72%. Оргкомітет вважає, що головні інфляційні прикрощі попереду. Зокрема, сьогоднішні цифри пом’якшені сезонним зниженням цін на крупи, картоплю й цукор. Тим часом Мінекономіки й НБУ продовжують сперечатися. 7,2%. Ні! До 10%.

3. Схильність бізнесмена й політика Сергія Тігіпка до підкорення вершин виявилася на держслужбі, обрушившись з усією своєю потужністю на золотовалютні резерви НБУ. Енергія головного банкіра щомісяця реалізовувалася в рекордних показниках золотовалютних резервів НБУ (в грудні — $7 млрд). Чітко дотримуючись банківської таємниці, Тігіпко не розкрив секрет, де зберігаються «заощадження НБУ» і в чому їх номіновано. Відомо лише, що не на Кіпрі (там вони зберігалися за Ющенка), а валюта нацбанківських резервів поступово стала міняти колірну гаму, наближаючись до стандарту ЄС.

Лобісти року

Тут представлено:

1. Кабінет Міністрів
2. НАК «Нафтогаз України» та ВАТ «Укртранснафта»
3. РАТ «ЄЕС Росії»

1. За підсумками бюджетних торгів стало зрозуміло: один бюджет на всі парламентські фракції насилу ділиться. Добувачі вугілля від цього не постраждали. 644 млн грн наступного року буде спрямовано на «реструктуризацію вугільної й торфовидобувної промисловості», 912 млн — на держпрограму шахтарів, 1,4 млрд — на технічне переоснащення підприємств з видобутку вугілля, 277,9 млн грн — на компенсацію шахтарям за 1997-2002 роки. Оргкомітет не сумнівається, що кожний окремо взятий платник податків буде задоволений «реальністю» бюджету-04.

2. Одеса—Броди чи Броди—Одеса? Замордовані визначенням орієнтації нафтопроводу експерти Кабміну вивчали найрізноманітніші проекти: від реверсних угод ВАТ «Укртранснафта» з російською компанією «ТНК-ВР» до аверсних угод того самого ВАТ і польських НПЗ «Орлен» і «Лотос». Боротьба розгорнулася гостра. Є й перші жертви: фактично усунутий від керівництва «Укртранснафтою», уповноважений з ЄАНТК Олександр Тодійчук і екс-віце-прем’єр з питань ПЕК Віталій Гайдук. А дискусія все кипить у найвищих кабінетах країни. ТНК-ВР, гендиректор ВАТ «Укртранснафта» Станіслав Василенко і голова НАК «Нафтогаз України» Юрій Бойко готові боротися до перемоги. До реверса!

3. Голова правління РАТ «ЄЕС» Анатолій Чубайс приїжджає до Києва нечасто, але зі знанням справи. Останнього разу Анатолій Борисович мету бачив чітко: контроль над обленерго Дніпропетровська, Запоріжжя, Львова, Миколаєва, Полтави, Сум, Тернополя, Луганська, Чернігова й Івано-Франківська (Прикарпаття). Бачив мету й вірив у себе. А так само в «українського громадянина Віктора Пінчука і російського громадянина Костянтина Григоришина». І пішов Чубайс зустрічатися з Президентом Кучмою і прем’єром Януковичем. А ті зраділи, і давай йому стратегічні об’єкти обіцяти. Загордився Чубайс, розповів про це українським журналістам, а щойно з Києва поїхав, Україна, за словами Президента, до приватизації обленерго виявилася «не готовою».

Віктори року

Номінанти:

1. Віктор Янукович
2. Віктор Ющенко
3. Віктор Медведчук

1. Прем’єр і вболівальник ФК «Шахтар». Попереднє місце роботи — голова Донецької обласної адміністрації. М’якотілим політикам Віктор Федорович радить «запасатися памперсами». Прийнято вважати, що прем’єр слів на вітер не кидає. За даними останнього всеукраїнського репрезентативного опитування Українського інституту соціальних досліджень і центру «Соціальний моніторинг», якби президентські вибори відбулися в останній тиждень листопада, Янукович отримав би підтримку 13% виборців.

2. Депутат, лідер, надія й опора фракції «Наша Україна». Попереднє крісло роботи — прем’єр-міністр. Відсутністю чітко вираженої позиції з принципових питань справляє враження інтелігентної людини, яка довго думає. У нього вірять громадяни, ним захоплюються. З кожним місяцем — усе менше. За даними згаданого опитування, якби президентські вибори відбулися в останній тиждень листопада, за Ющенка проголосували б 20% виборців. На 5% менше, ніж у вересні минулого року.

3. Голова АП, ідеолог, натхненник і реалізатор конституційної реформи. Незмінне крісло — лідер СДПУ(О). На думку більшості й меншості, Медведчук здатний: вільно продукувати проблеми й солідарно вирішувати найскладніші завдання. Від конкурентів у номінації Віктор Володимирович відрізняється замкненістю. Частково тому, що «Час перемагати!» для нього ще не настав. За даними того самого опитування, якби президентські вибори відбулися в останній тиждень листопада, то... за Ющенка проголосували б 20% виборців. А за Віктора Володимировича — лише 4%.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар