Вадим СКУРАТІВCЬКИЙ: З приводу одного опівнічного кіно- телесеансу

Нещодавно Перший Національний канал показав фільм українського кінорежисера Сергія Маслобойщикова «Співачка Жозефіна і мишачий народ». О першій годині двадцять п’ять хвилин ночі.

Фільм Маслобойщикова, знятий 1994 року, здобув головний приз авторитетного міжнародного кінофестивалю у Каїрі 1995 року, а також призи на інших кінофестивалях світу. Проте справа не в численних призах. Справа в іншому. Починаючи тепер уже з позаминулого століття, мистецтво взагалі поділилося на те, що пояснює і прояснює наш загадковий світ, і на те, яке його нібито «розважає». Фільм Маслобойщикова, знятий за двадцятьма сюжетами австрійського письменника Франца Кафки, аж ніяк не «розважає» глядача — він того глядача перетворює на свідка найбільш фундаментальних рис і характеристик того, що колись філософ і математик Блез Паскаль назвав «умовами людського існування». Замість наївних, особливим чином полегшених видів масово-популярної екранної індустрії — і раптом колосальна фільмова притча про «умови людського існування». Власне кажучи, це — мистецтво, що намагається допомогти людству вціліти у великому космічному часі, тоді як популярно-масова культура також допомагає людині вціліти, однак тільки цього вечора. Після многотрудного робочого дня.

Ніхто не бере під сумнів той суто допоміжний масив культури, який порятовує людську психіку і фізіологію «цього вечора». Проте явочним порядком цивілізація фактично взяла під сумнів культуру автентичну, яка опікується зовсім іншими — грандіозними! — проблемами, без розв’язання чи бодай представлення яких цивілізація просто не вціліє.

...Гротескно нічна демонстрація видатного фільму — то ніби календарно-добовий образ дезертирства цивілізації від самої себе, від необхідності безнастанного, вкрай напруженого самоосмислення — бодай на окремих своїх ділянках, де Франц Кафка ризикує писати грандіозну прозу, а Сергій Маслобойщиков — знімати за нею свій дивовижний фільм.

Цивілізація, яка боягузливим страусом, ховаючись від усієї грізної фундаментальності «умов людського існування», зариває свою голову, свої очі і вуха у пісок, а то й прямо у грязюку «масової культури», не просто ризикує — вона не має перспектив.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар