Господар «Сенаторів»

Северин СІРЕНКО

44-річний канадієць українського походження Юджин Мельник — четвертий у рейтингу найбагатших людей Канади заробляє гроші на ліках і витрачає їх на хокей.

Юджин Мельник

Народився і виріс Юджин (якщо комусь подобається — Євгена, від Eugene) Мельник на околиці Торонто в районі, щільно заселеному українцями. Хлопець ходив до «стандартної» школи й ще двічі на тиждень — до української. А на канікулах підзаробляв, розносячи пошту. «Мої два старших брати, сестра, я — всі ми працювали з дитинства», — згадує Юджин. Як справжній канадієць Мельник не міг не захоплюватися хокеєм. Ще хлопчиком він грав на позиції нападника. Проте за власним визнанням, Юджин не був добрим ковзанярем, тому й не зміг зробити хокейну кар’єру.

Утім, серйозної мови про те, щоб стати професійним спортсменом, не було. З дитинства Юджин планував наслідувати батька-фармацевта. Тому в школі всі зусилля спрямовував на вивчення наук саме цього профілю. Після смерті батька Юджин було вирішив змінити курс, вступивши до вищої школи за фахом менеджмент та економіка. Проте навчання довго не тривало. Як згадує нині Юджин, він не бачив сенсу у студіюванні, відвідавши лекції професора економіки, який тупо списував дошку цифрами та формулами. Мельник залишив навчання. І зосередився на практиці.

Імперія зростає

Почавши з 1982 року, він поступово вибудував цілу бізнес-імперію... Маючи домовленості з фармацевтичними компаніями та зв’язки з лікарями (споживачами), Юджин невдовзі сконцентрував у своїх руках і джерела інформації. Ще хлопчиком він бачив, як батько просто захлинався в потоці інструкцій та приписів про нові препарати та методи лікування, які отримують лікарі та фармацевти. Тож справжнім новаторством стало видання стислого, але інформаційно насиченого каталогу медичних препаратів, які мали б використовувати лікарі 20-ти основних медичних спеціальностей. Цим нововведенням зацікавилися насамперед великі фармацевтичні компанії, що намагалися довести інформацію про свої продукти безпосередньо до лікарів і клінік.

1987 року Юджин Мельник уже впевнено зайняв у фармацевтичну нішу, отримуючи значні прибутки. Відтак він вирішив, знаючи всі сильні й слабкі сторони ринку, перекваліфікуватися зі збирача та поширювача інформації про медичну продукцію на її виробника, придбавши невеличку на той час компанію Biovail. Упродовж одного-двох років прибутки компанії коливалися в межах 3 млн доларів. Biovail почав свою діяльність з випуску препаратів для людей, які мають проблеми з тиском і кровообігом. Зокрема, один з них був «революційним» для ринку, позаяк його треба було приймати один раз на день замість трьох, до того ж діяв він набагато ефективніше.

Наступним кроком розвитку компанії стало виробництво антидепресанту Wellbutrin, що стрімко підвищив обсяги продажу — на 30%. Так крок за кроком компанія завойовувала ринок спершу Північної Америки, а згодом — і решти світу, ввійшовши до числа найбільших фармацевтичних компаній світу.

«Патент підводного човна»

Недоброзичливці досі називають схеми діяльності Biovail «патентом підводного човна». Регуляторні та контролюючі органи фармацевтичної галузі Канади отримують скарги та протести, пов’язані з запатентованими Biovail препаратами. Йдеться передусім про те, що компанія купує ліцензію на виробництво препарату, приміром, «А». Водночас її лабораторії починають його вдосконалювати. Відтак на ринку з’являється препарат «Б» — поліпшена версія препарату «А». Biovail оформлює права власності й патентує свій «винахід». Таким чином розробник препарату «А» втрачає певний обсяг ринку збуту.

Так сталося, приміром, з ліками проти ангіни Tiazac. 2002 року цей препарат становив 15% обсягів продажу фармацевтичної компанії Мельника. Його прототипом став препарат Andrx, розроблений іншою фармацевтичною компанією, яка й подала до Федерального управління лікарських препаратів і продуктів харчування Канади протест зі звинуваченнями Biovail у нечесній конкуренції. Проте Юджин Мельник знайшов аргументи, аби довести правомірність дій власної компанії...

Нещодавно Biovail викупив у ірландської фармацевтичної компанії Athpharma Ltd. патент на виробництво чотирьох серцево-судинних препаратів. Як вважають експерти, тільки на території США цими ліками можуть зацікавитися понад 50 млн американців. «Ці продукти стануть стратегічним доповненням до нашого портфеля розробки», — наголосив Мельник під час підписання угоди з ірландцями.

Північноамериканська ділова преса називає Мельника «літаком-винищувачем у неосяжному небі фармацевтичного бізнесу». Незважаючи на велику кількість судових процесів, звинувачень у ЗМІ, потужну конкуренцію, акції Biovail з 1997 року зростають на 50% щорічно.

На сьогодні про Biovail в Канаді говорять не інакше, як про монстра фармацевтичної галузі з річним оборотом $800 млн, а Юджина Мельника називають фармацевтичним бароном. Лише за п’ятнадцять років компанія зробила Юджина одним з найбагатших людей Канади.

2002 року Юджин Мельник отримав $608 млн зарплати як голова та керуючий справами фармацевтичної компанії Biovail. Ще в $41,3 млн оцінено його акції в Biovail. 2001 року Мельник отримав $552,644 млн прибутку. Загалом його власність оцінюють від $1,3 млрд до $3 млрд. Містер Мельник живе у маєтку на океанському узбережжі острова Барбадос (це дозволяє йому мінімізувати оподаткування) та має 400-гектарне ранчо у Флориді.

Нещодавно частину акцій (16%) Юджин продав, щоб придбати хокейну команду НХЛ.

Хокейний бізнес-план Мельника

Дитяча мрія про хокейну команду очікувала свого втілення. Поступово Юджин перестав бути просто вболівальником, почавши впливати на хокейний розклад Канади. Для розминки Юджин Мельник 2001 року став власником юнацької команди в Торонто St. Michael’s Majors, купивши її за $2,5 млн. Проте незабаром йому випала нагода продемонструвати себе сповна.

На початку 2003 року одну з команд Національної Хокейної Ліги (НХЛ) Ottawa Senators було оголошено банкрутом. У січні 2003 року борги клубу становили більше $350 млн (зокрема, $40 млн канадському банку CIBC, $20 млн — бостонській фінансовій компанії FleetBoston Financial Corp, $14,3 млн — НХЛ, $210 млн — американській будівельній компанії, яка зводила льодовий палац Corel Centre — домашню базу «Сенаторів»), нічим було платити за оренду льодового палацу, а також зарплату хокеїстам.

Власник команди Род Брайден запропонував план виходу з фінансової кризи, попросивши ще $42 млн. Однак пропозицію було відхилено й оголошено про банкрутство клубу. «Це болото», — сказав один з фінансових консультантів після офіційного аналізу економічної діяльності «Сенаторів». Та хоч як дивно, за право власності над неприбутковою командою розгорілася неабияка боротьба.

Основними претендентами на господаря «Сенаторів» були нью-йоркський мільярдер Нельсон Пілц та Юджин Мельник. Бізнесові часописи із захопленням спостерігали за боротьбою за право власності. Там було все — й судова інтрига, й несподівані повороти, й шалені гроші. Врешті-решт переміг Юджин Мельник, заплативши $120 млн. Угода передбачала зобов’язання не тільки щодо власне команди, але й, зокрема, придбання палацу Corel Centre, де «Оттава сенаторс» проводить домашні матчі.

Оборудка викликала бурхливу дискусію щодо пільг, які «вибив» Мельник у муніципальної влади Оттави. Юджина звинувачували у зискарстві. Врешті-решт верх узяла позитивна оцінка, адже угода з місцевою владою передбачала створення значної кількості новий робочих місць, переобладнання та догляд за шосе навколо льодового палацу, будівництво бізнес-центрів, готелю. До того ж Мельник заявив про свої плани модернізувати аеропорт неподалік від Corel Centre, висловивши переконання, що таке осучаснення льодового палацу та навколишньої території сприятиме збільшенню кількості бажаючих відвідувати хокейні матчі. «Я вклав гроші в «сенаторів» як у довготривалий проект і розраховую на майбутню перемогу», — сказав Юджин Мельник на врочистостях з приводу завершення оборудки.

Коментуючи купівлю «Оттава Сенаторс», Юджин Мельник також зазначив: «Я дивився матчі «Сенаторів» на Барбадосі на каналах США. Ви знаєте, вони сміялися з нашої команди, говорячи, що то — фінансовий каліка. Тож коли оголосили про банкрутство, я вирішив, що не дозволю далі принижувати команду, яка спроможна збирати по 18 тис. глядачів, не дозволю, щоб команда змінила місце свого перебування. Вона повинна й далі належати Канаді. Нам просто треба продавати на кілька тисяч місць більше». Між іншим за офіційними даними, відвідуваність матчів за участю «Сенаторів» після купівлі клубу Мельником нинішнього сезону вже зросла на 15%. Юджин Мельник не приховує, що, вкладаючи гроші в хокей, має на меті отримати згодом від цих інвестицій неабиякі дивіденди. Зрештою, за правильного бізнес-планування в хокеї це можливо.

Основними джерелами прибутку будь-якої спортивної команди є продаж квитків, прав на телевізійну трансляцію зустрічей, рекламного місця, атрибутики, та ще й додаткові послуги для вболівальників.

На телебаченні НХЛ заробляє менше, ніж інші спортивні ліги (футбольна, баскетбольна, бейсбольна). Наразі за п’ятирічним контрактом НХЛ з телеконцерном АВС & ESPN Ліга отримує за телеправа $600 млн — тобто по 4 млн на кожен клуб щороку, що є краплею в морі, якщо говорити про річні бюджети клубів. Однак зацікавленість телетрансляціями хокейних матчів зростає. За даними каналу АВС, матчі НХЛ у сезоні 2001-2002 переглянули на 29% телеглядачів більше, ніж у попередньому.

Натомість, поступаючись іншим трьом спортивним лігам у «телеприбутках», НХЛ значно випереджає їх за прибутками від продажу квитків. Квиткова виручка клубів НХЛ (6% йде до бюджету Ліги, решта належить клубам) налічує до 60% загального прибутку. Середній прибуток клубу від продажу квитків перевищує $20 млн на рік, а середня відвідуваність матчів 2000 року становила 18-20 тис. уболівальників на матч. До того ж льодові палаци заповнюються на 90-100%. Досить суттєвим є й продаж сезонних абонементів, частка яких у деяких клубах НХЛ сягає 75% усіх місць. І тільки решта квитків йде у вільний продаж.

Найперспективнішим з погляду збільшення прибутку, сегментом у бізнесі на хокеї є надання вболівальникам додаткових послуг, уміле використання бренду команди. Кожен уболівальник стає споживачем сувенірної продукції, атрибутики улюбленого клубу, їжі, напоїв та великої кількості товарів і послуг, наприклад, користування платною автостоянкою поблизу льодової арени.

За оцінками фахівців, кожен вболівальник до, під час і після матчу в середньому витрачає додатково близько $100, і це без витрат на квиток. Приміром, під час рядової гри «Нью-Йорк Рейнджерс» на арені продається 20 000 хотдогів, 15 000 бляшанок пива, 10 000 пляшок води, 2500 програмок, 500 щорічників команди, 10 000 прапорців і багато іншої сувенірної атрибутики команди (значки, фотографії, плакати, форма, одяг з символікою клубу, відеокасети, колекційні картки гравців тощо).

---

У кожному українцеві живе козак

Ще одне захоплення Мельника — коні. Один із представників української діаспори в Канаді так прокоментував захоплення Юджина Мельника кіньми: «У кожному українцеві живе козак». У стайні Мельника на Барбадосі 35 коней. Пристрасть Юджина до коней розділяє і його дружина Лаура. Вони разом беруть участь в аукціонах, на яких купують племінних коней.

Самого Юджина не раз порівнювали з племінним жеребцем. «Подібно до висококласного скакуна, він має жагу до змагань і може поцінувати відчуття перемоги, без істерик визнаючи поразку», — писав про Мельника часопис Ottawa Sun. — Кінні перегони для нього — швидше хобі. Адже власний бізнес забирає чимало часу та енергії». Утім, було б неправильно зовсім відкидати бізнесові інтереси Мельника в кінному хобі. Елітні лошата з його стаєнь варті величезних грошей. А призи та премії не тільки позитивно впливають на імідж фармацевтичного барона, а й додають грошенят до його родинної скарбниці.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар