Росія на переПУТІНі: «Контракти» розмовляли з Жириновським і Березовським про Росію «до й після виборів»

Андрій МИСЕЛЮК Київ — Москва — Київ

Лідер ЛДПР Володимир Жириновський дав «Контрактам» перше інтерв’ю в ранзі переможця виборів до Держдуми Росії. У ньому він заявив, що коли під час свого другого терміну президент Володимир Путін заявить новій Думі: «Треба змінювати Конституцію», — депутати скажуть: «Слухаюсь!»

«Єдина Росія» виграла вибори під гаслом: «Говоримо — партія, розуміємо — Путін»

Водночас опальний російський олігарх Борис Березовський з лондонського «даля» запевнив кореспондента «Контрактів», що перевиборів Путіна на другий термін узагалі не буде. Така розбіжність думок свідчить, що президентські вибори, які вже стартували в Росії, обіцяють свою велику інтригу, яка безпосередньо вплине на відносини Росії з Україною.

Четвірка призерів фінішувала на виборах до Думи з такими результатами: «Єдина Росія» — 37%, комуністи набрали 12,7%, ЛДПР — 11,6%, а блок «Родина» — 9,1%. Як заявив працівник провідної соціологічної служби Росії — аналітичної служби Всеросійського центру досліджень громадської думки (ВЦДГД-А). Леонід Сєдов, «головний «сюр», або сюр-приз виборів — це відсоток, отриманий ЛДПР: він значно перевищує ті 7-8%, які ліберальні демократи отримували за соцопитуваннями».

«Родине» допоміг «український піар»

Зі слів керівника ВЦДГД-А Юрія Левади, успіх ліберальних демократів — це результат вдало проведеної реклами лідера партії: «Це самореклама, що пробиває стіни». Левада також прокоментував результати інших трьох переможців.

«Єдина Росія». «Ця партія мала перевагу над усіма, весь ресурс було зосереджено у неї — влада, президент, який і в день виборів нагадав про свою підтримку «Єдиної Росії». В Україні партії все-таки мають за собою людей і схожі на партії в класичному розумінні цього поняття. А «Єдина Росія» — це не партія, а апарат для масової пропаганди на користь влади».

КПРФ. «Комуністи «просіли». Ми вважали, що вони отримають більше 20%. Російські комуністи суттєво відрізняються від своїх українських колег. Серед українських комуністів — половина за переконаннями соціалісти. До того ж в Україні комуністам доводиться зважати на національний чинник. А російським комуністам нічого сказати, вони просто тримаються на старій традиції й доволі безпорадні».

«Родина». «Популярність «Родины» за три тижні до виборів значно зросла, а за тиждень до 7 грудня популярність цього блоку «перевершила» 5%. Частково це сталося тому, що «Родина» — це сколок комуністів. По-друге, «Родина» вела надзвичайно активну пропаганду. Гадаю, їм тут допомагали — адже це об’єднання було створено тутешніми політичними технологами, а не трудовими масами. Нарешті, суттєву роль відіграли люди «без гальм» на кшталт Глазьєва та Рогозіна. «Родине» допоміг і «український піар» її лідерів навколо Тузли. І не тільки український, а й латвійський та ін. Адже Рогозін скрізь в окопах — в окопах майбутньої війни».

Хто на Путіна?

Переможці зберуться на своє перше засідання вже наступного тижня. Праві, програвши, тепер готуються до виборів президента Росії, що відбудуться 14 березня. «Ми вміємо працювати і в парламенті, й поза парламентом», — сказав «Контрактам» один з лідерів Союзу правих сил Леонід Гозман. Він визнає, що програш СПС та «Яблука» виявився цілком закономірним: «Попри те, що є підтасовки, маніпулювання й адмінресурс, результати виборів загалом віддзеркалюють настрої російського виборця». Схоже, праві провели свою кампанію з останніх сил. Оскільки інакше як «кризою жанру» важко схарактеризувати те, що агітатори «Яблука» за день до голосування роздавали в Москві агітаційну продукцію виборів 1999 року. Однак одразу після поразки СПС та «Яблуко» почали нову кампанію об’єднання й замислилися над спільним кандидатом на виборах президента.

Тим часом у російській еліті, за словами російського президента, «почали циркулювати думки» про необхідність змінити Конституцію. У бік збільшення терміну президентства, розширення повноважень глави держави тощо. У Путіна в Думі є необхідна для цих змін конституційна більшість (орієнтовно 316 депутатів). Опозиція в особі КПРФ має лише 53 мандати й відвернути «виправлення» Основного Закону вона не зможе. Щоправда, сам Путін пообіцяв Конституцію не чіпати.

Крім того, підсумки парламентських виборів змусили експертів говорити про розстановку сил на виборах президента. За словами керівника Фонду ефективної політики Гліба Павловського, після 7 грудня такого кандидата в президенти як лідер комуністів Геннадій Зюганов просто немає. «Електорат комуністів розійшовся як солдати в 1917 році», — вважає Павловський. Натомість російські політологи говорять про можливість висунення лідера «Родины» Сергія Глазьєва як єдиного лівого кандидата на президентських виборах. Водночас, з огляду на природу блоку «Родина», повністю спроектованого Кремлем, це висунення здається проблематичним. Оскільки амбітний і агресивний Глазьєв буде для Путіна набагато незручнішим суперником, ніж багато разів випробуваний в ролі «червоної загрози» Геннадій Зюганов.

Утім, на сьогодні позиції Володимира Путіна з його надхмарним рейтингом видаються більш ніж упевненими. Ймовірно, єдиний, хто сумнівається в його перемозі на виборах — Борис Березовський. Відповідаючи в ніч виборів на запитання кореспондента «Контрактів» у прямому ефірі радіо «Свобода», Березовський заявив: «Президентські вибори в Росії будуть надзвичайно складними, й сьогодні я переконаний, що Путін не буде переобраний в березні 2004-го року, особливо виходячи з того, що сталося саме сьогодні. Натомість комуністи, справді, не змогли подолати найглибшої ідеологічної кризи, вони не запропонували новому суспільству модифікованої лівої ідеології. А суспільство вельми потребує модифікованої лівої ідеології. Утім, сьогодні у комуністів немає вибору. Вони не можуть сказати: «А ось Зюганов — не наш президент, а наш президент, наприклад, Глазьєв». Тому, думаю, все одно вони висунуть Зюганова, й це буде їх черговою помилкою».

Реальний опонент Путіна, на думку Березовського, має задовольняти низку умов. «По-перше, він повинен бути відомий, оскільки це не 1999 рік, коли можна було взяти нікому не знайомого Путіна і, використовуючи величезну потужність ЗМІ, що були підконтрольні Єльцину, розкрутити його. По-друге, має бути лівішим від центру і третя, найголовніша умова: у нього повинна бути величезна воля. Він повинен уміти згуртувати еліти, яких не влаштовує Путін, зсередини і поміж собою. Таких еліт, які він має згуртувати зсередини, чотири: губернатори, бізнес, журналісти й армія. Якщо ви визначите людину, якій властиві ці риси, то відразу знайдете відповідь на запитання», — заявив творець проекту «Путін-99». Березовський так само впевнений, що Путін не зможе стати легітимно обраним президентом: «Якщо його буде переобрано, то він не буде визнаний світовою спільнотою як легітимно обраний президент. Якщо він піде легітимним шляхом, то виграє його опонент. Точно так само підтасувати вибори президентські, як парламентські, у Путіна не вийде».

Україну чекають вузли й «тузли»

Політологи прогнозують посилення впливу радикально-патріотичного крила (передусім «Родина», а також ЛДПР) у новій Думі. І це матиме безпосередні наслідки для України, оскільки соціологічні опитування фіксують неухильне зростання впливу шовіністичних і ксенофобських настроїв у російському суспільстві. Нинішня кампанія цей запит тільки підігріла. Тому Україні варто готуватися до радикальних заяв нових думців, серед яких кількість прихильників операцій на зразок «Тузли» дуже значна.

Проте ультрапатріотична риторика не означає відмови від головної стратегії «захоплення» України, озвученої Анатолієм Чубайсом: «Росія ввійде в Україну через бізнес». Так, Леонід Гозман (який за сумісництвом з партійною діяльністю в СПС працює членом правління РАТ «ЄЕС Росії») підтвердив «Контрактам» серйозність намірів РАТ в Україні. Оцінюючи заяви українського керівництва після візиту Чубайса до Києва про те, що про приватизацію українських обленерго «РАТ ЄЕС» не може бути й мови, Гозман сказав: «Що ми сказали в Києві, то ми сказали. І ми відповідаємо за свої слова».

З іншого боку, «несподівано» високі результати, отримані на виборах політичними силами, що виступають за відродження Російської імперії, неминуче сполохають Захід, переконаний директор Інституту політики Микола Томенко. Тому Україна має шанс на пильнішу увагу Заходу до процесів агресивного «входження» російського бізнесу в Україну та здобуття більшої підтримки з боку Заходу українських інтересів.

Автор висловлює вдячність київському представництву ОБСЄ, що організувало поїздку групи українських журналістів до Москви

---

Доведеться змінювати Конституцію — змінимо

Лідер ЛДПР Володимир Жириновський був у студії «Останкіно», коли відразу по закінченні голосування оголосили результати екзит-пулів (опитувань на виходах з виборчих дільниць), згідно з якими ЛДПР набрала 12%. На виході зі студії лідер ЛДПР дав бліц-інтерв’ю кореспонденту «Контрактів».

— Нинішнім успіхом ЛДПР зобов’язана вдалій рекламі партії?

— Ми задіюємо рекламу в усіх кампаніях, у період виборів ведемо активну пропаганду в усій країні. Це, звичайно, додало нам очок. Узагалі реклама відіграла в цій кампанії важливу роль. Наприклад, блок «Родина» розкрутили тільки за допомогою реклами. До виборів їх абсолютно ніхто не знав. Потім вони дали шалену рекламу: скрізь були їхні плакати, рекламні ролики, телеефіри за участю членів цього блоку. Куди лише поглянь — повсюди тільки члени «Родины». У результаті цей блок досяг успіху. Поодинці вони нікому не потрібні. Один був у КПРФ, інший — в об’єднанні «Народний депутат». Об’єднали їх разом, зробили ефектну картинку — і «задовбали» виборця.

— А що сталося з комуністами? Чому за кілька тижнів до виборів їх електорат «посипався»?

— Просто минув час комуністів. Цій партії сто років — скільки можна перемагати? А ситуація змінюється, до того ж не в кращий бік для комуністів. Це природний процес.

— Які причини поразки СПС і «Яблука»?

— Те саме стосується й правих партій. Їх реальна популярність у країні — 3%. Проте на виборах їм додали популярності, і зробили це суто для Заходу, щоб показати, що у нас є дві прозахідні партії.

— У чому відмінність позицій ЛДПР від блоку «Родина»?

— «Родина» — це ті самі комуністи.

— Сергій Глазьєв був з комуністами. Однак Дмитро Рогозін — не комуніст, а суто провладний політик.

— І Глазьєв — комуніст, і Рогозін, і Віктор Геращенко (колишній глава Нацбанку Росії. — А. М.). Тобто всі лідери цього блоку — комуністи. Влада взяла лише трохи інших комуністів і розколола комуністичний електорат. Приміром, СПС і «Яблуко»: обидва демократи, але одні крутіші, а другі — м’якші. Те саме у КПРФ і «Родины».

— Путін матиме конституційну більшість у новій Думі?

— Так. За рахунок одномандатників.

— І до Конституції буде внесено зміни?

— Тут поспішати не треба. Проте якщо доведеться змінювати — змінимо.

— Ви сподіваєтеся знову посісти в Держдумі крісло віце-спікера?

— Так, я йтиму на цю посаду.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар