Подвиг Матросова: На амбразурі ПЕК новий віце-прем’єр

Яна МОЙСЕЄНКОВА

Голова Комітету ВР з питань ПЕК Андрій Клюєв змінив Віталія Гайдука на посаді профільного віце-прем’єра. Таким чином, СДПУ(О) вивела на урядову орбіту нового донецького космонавта.

Віталій Гайдук (праворуч) не хотів іти з посади віце-прем’єра з питань ПЕК, Андрій Клюєв — не хотів іти на посаду

Блискавична, — за українськими мірками, відставка Гайдука знову показала справжню довжину кадрової лавки. Серед номінантів на цю почесну посаду крім призначеного Клюєва називалися звичні кандидатури: заступник секретаря РНБОУ, кризовий менеджер «Криворіжсталі», екс-улюбленець Президента Олег Дубина, голова НАК «Нафтогаз України», не останній лобіст російських інтересів Юрій Бойко, президент «Енергоатома» Сергій Тулуб і міністр транспорту Георгій Кирпа. Багато залежало від позиції есдеків, оскільки посада віце-прем’єра з питань ПЕК — їх квота в коаліційному уряді.

Фракція СДПУ(О) одностайно висунула Клюєва, хоча джерела інформації стверджували, що кулуарно переговори велися і щодо кандидатури Кирпи. У середу вдень Президент підписав указ — президент Федерації боксу в Донецькій області й уболівальник ФК «Шахтар» 39-річний Андрій Клюєв став віце-прем’єром. Прийде час, коли Януковичу доведеться «заплатити» за збереження контролю над паливно-енергетичним блоком.

Як це було

Віталія Гайдука, успішного бізнесмена, співзасновника корпорації «Індустріальний союз Донбасу», досвідченого політика (політкар’єру розпочав 1994 року із заступника голови Донецької обласної ради), носій знаків «Шахтарська слава» трьох ступенів і взагалі розумаха (інженер-економіст, закінчив аспірантуру, спеціалізувався на моделюванні економічних процесів) було звільнено з посади віце-прем’єра у справах ПЕК пізно ввечері в п’ятницю, 5 грудня. Удень тієї ж п’ятниці Гайдук дав вельми сенсаційну прес-конференцію, де «зняв з порядку денного» два принципових для нинішньої влади питання — створення міждержавного консорціуму з управління українською газотранспортною системою та реверсного маршруту нафтопроводу Одеса — Броди. Торги навколо потенційної відставки міністра палива й енергетики Сергія Єрмілова, який так само розбурхує громадськість своїми «прозахідними» заявами, вщухли. Гайдук прикрив земляка (хоча сам Єрмілов, уже після звільнення патрона, розгулюючи парламентськими кулуарами, розповідав журналістам, що готовий до відставки). Є ще Матросови в шахтарських краях.

Що змусило досвідченого чиновника й бізнесмена йти наперекір лінії влади щонайбільше публічно — перед камерами та диктофонами? Така поведінка, якщо її, звичайно, не санкціоновано згори, у чиновницькому середовищі вважається або кроком розпачу, або реалізацією бажання піти, гучно гримнувши дверима. Тому не виключено, що Гайдук зробив щось таке, що однозначно похитнуло його позиції і, розуміючи, що поява указу — питання кількох днів, пішов голосно. Так народжується друге запитання: що насправді було первинним — прес-конференція чи підготовка указу про звільнення? Є кілька версій щодо причин подій, що відбулися, але правда, як звичайно, не така однозначна й схожа на туго натягнутий канат, сплетений з безлічі рівнозначних ниток.

Нитка перша. Консорціум. Гайдук, професіоналізм якого не викликає сумнівів навіть у опонентів, можливо, справді підготував техніко-економічне обгрунтування створення консорціуму з управління ГТС. ТЕО засвідчило здоровий глузд — українці спроможні самі керувати своєю ж газотранспортною системою. Багато хто, звичайно, й раніше розумів, що передача української ГТС у концесію — вимушене і суто політичне рішення Києва, яка дає Москві не тільки монополію на постачання газу до Європи контрольованими газопроводами, а ще й змогу різко стиснути дружні обійми довкола України, ніжно залякуючи її потенційною відсутністю газу, світла та тепла. Улітку Єрмілов уже заявляв, що створювати консорціум для управління всією українською ГТС — рідкісна економічна дурість.

Україна, заявив він тоді, може погодитися лише на створення консорціуму з управління газопроводу Олександрів Гай—Новопсков—Ужгород, та й то за умови, що росіяни братимуть активну участь у його спорудженні. Гайдук пішов далі. «Ми що, погано керуємо? У нас що, в поганому стані газотранспортна система?» — віце-прем’єр поставив питання руба. А фраза «стан газотранспортної системи Росії має викликати більше запитань, ніж України» стала слушною відповіддю на остогидлу російську PR-кампанію, мета якої — переконати громадськість, що українська система вкрай занедбана і тільки Росія спроможна профінансувати ремонт і гарантування безпеки транзиту газу до Європи.

Постановка питання, напевно, шокувала Газпром — «співучасника» створення консорціуму. Газпром, що переживає конфлікт з білоруським Бєлтрансгазом, як і раніше, вважає, що газовий борг у $1,4 млрд Україна мусить не тільки повернути, а й відробити. Можливо, до такої заяви віце-прем’єра не був готовий і президент РФ Володимир Путін, який особисто зустрічався і домовлявся про створення газотранспортного контролера з Президентом України Леонідом Кучмою.

Нитка друга. Одеса—Броди. За словами Гайдука, з порядку денного зняте і питання реверсного напрямку прокачування нафти нафтопроводом Одеса—Броди. Гайдук, як свого часу і голова правління ВАТ «Укртранснафта» Олександр Тодійчук, слушно вважає, що росіянам замість того, щоб качати нафту з Бродів до Одеси, економічно вигідніше свої 9 млн тонн нафти пустити до Одеси Придніпровськими нафтопроводами. Ще в жовтні в інтерв’ю «Контрактам» Тодійчук заявив, що російська затятість ТНК, які через українських парламентаріїв та чиновників активно лобіюють реверс, пов’язана з наміром компанії розморозити проект в обхід Босфору та активізувати нафтопровід Бургас (Болгарія) — Александрополіс (Греція), а для цього необхідно ліквідувати конкурента — український нафтопровід Одеса—Броди. Якщо Одеса—Броди діятиме за прямим маршрутом, то частина вантажопотоку пройде Україною, оминаючи російську територію, що політично не вигідно Москві, оскільки призводить до втрати політичного й економічного впливу на Україну.

Нитка третя. Чубайс. На перший погляд, голова РАТ «ЄЕС» Анатолій Чубайс до відставки Гайдука безпосереднього стосунку не має. Своєю п’ятничною прес-конференцією Гайдук довів Росії, що українці не гірше за Чубайса вміють робити несподівано цинічні заяви. Повчальну фразу Чубайса: «хлопці, не спіть на старті», адресовану всьому українському бізнесу, переадресовано російським снобам. А після сенсаційної поразки СПС на думських виборах видається не просто верхом цинізму, а відвертим знущанням над Чубайсом, який таки «проспав на старті» й не «наздогнав» російський електорат, попри грандіозну PR-акцію навколо українських обленерго. Крім того, Чубайс, виголошуючи наміри створити холдинг з Віктором Пінчуком і Костянтином Григоришиним, наступив одразу на дві мозолі есдекам.

По-перше, він підвищив статус Григоришину, який рік тому пережив резонансний конфлікт з есдеками. По-друге, СДПУ(О) давно бере участь в кастингу, який негласно проводить Росія для добору головної проросійської сили в Україні. Доки керівник адміністрації президента РФ Олександр Волошин був біля керма, усе нібито складалось. А тепер доводиться напружуватися в пошуках нових джерел взаємовигідного лобізму. Чубайс, згадуючи Пінчука, показав найкоротший шлях для серйозної бізнес-розмови в Україні. А тут ще й Гайдук, перебуваючи в уряді за квотою есдеків, вибухнув захистом аж ніяк не російських інтересів.

Попередні підсумки

Гайдук пішов, грюкнувши дверима не сильно, а ефектно. Він заінтригував усіх. Випади віце-прем’єра стосувалися тільки проектів з Росією, до того ж, де брав участь безпосередньо Президент (питання про створення консорціуму активізувалося, наприклад, саме в розпал касетного скандалу, коли Президенту загрожувало стати «невиїзним»). У результаті багато хто по той і цей бік хутора Михайлівського розцінили його заяву як телеграму: «У третьому терміні Кучми не маємо потреби крп Допомога не потрібна крп». Що було дуже пікантно, оскільки тоді ж Конституційний Суд дозволив Кучмі поміркувати про нове чотириріччя на президентстві.

Крім того, захист національних інтересів, публічно здійснений Гайдуком, має чудово зіграти на імідж однопартійця та прем’єра Януковича — потенційного кандидата від влади на президентських виборах. Причому, як в очах Заходу, так і західних українців. А це вже зазіхання на електорат і прихильників Віктора Ющенка. Формується думка про наявність в Україні солідної групи успішних бізнесменів, які стали перспективними політиками—носіями цивілізованості, не бояться правди й розумного ризику. Потенційно вони, мовляв, багато чого зробили б, але представники старої влади, в оточенні яких опинився уряд на політичному Олімпі, всіляко заважають врятувати географічний центр Європи. До речі, донецькій групі час ініціювати питання про збереження депутатських мандатів парламентаріїв, яких більшість відряджає на роботу до коаліційного уряду. Інакше, якщо представників «Регіонів України» регулярно переводити до Кабміну, забираючи мандати, а потім звільняти президентськими указами, то від впливової парламентської фракції може нічого не залишитися.

Водночас заяви віце-прем’єра можна вважати логічним продовженням зростання донецької групи. У Донбасі їм уже давно затісно, а все інше поділене між більш-менш сильними конкурентами. Залишається — в Європу, ба більше, що експортний потенціал зростає. Можна, звісно, припустити, що донецька фінансово-промислова група має намір в майбутньому контролювати газотранспортну систему та нафтопровід Одеса—Броди, але намір придбати кілька металургійних заводів, скажімо, в Польщі, видається реальнішим завданням. Та й взагалі, час серйозніше працювати над іміджем: їсти з ножем і виделкою навчилися — час демонструвати глобальність мислення.

Щодо нового віце-прем’єра з питань ПЕК, то, подейкують, Клюєв — партійний касир і постать самостійна в донецькій ФПГ, не дуже хотів іти в команду, урядовий імунітет якої закінчується в квітні наступного року. Але партія сказала — треба.

Висунення за своєю квотою кандидата донецького походження потенційно дає есдекам право ініціювати питання перерозподілу парламентських комітетів (грубо кажучи, від нас до уряду «ваша людина», отже, на ваш комітет має прийти «наша людина»). Якщо пробна куля покотиться, то есдеки зможуть спробувати вивести заступника голови ВР Олександра Зінченка з керівного складу парламенту, розраховуючи при цьому на підтримку «Регіонів України». На цю ж партію есдеки розраховуватимуть, просуваючи законопроект політичної реформи.

Ідеологія ПЕК навряд чи зміниться — фарватер новому віце-прем’єрові визначив попередник-однопартієць. Та й сам Андрій Петрович навесні цього року заявляв про необхідність створити справжній міжнародний консорціум з управління нафтопроводом Одеса—Броди, що забезпечить трубі не тільки каспійську нафту, а й дасть змогу дотягнути її до Гданська. Очікується, що одним із перших кроків Клюєва на новій посаді стане розробка законопроекту про Нацкомісію з регулювання електроенергетики із запровадженням кримінальної відповідальності за крадіжки газу.

---

Коментарі

Борис АНДРЕСЮК, член Комітету ВР з питань нацбезпекиі оборони, фракція СДПУ(О):

— Гайдук дозволив собі таке висловлювання, яке, як сказав Янукович, не збігається із загальною думкою урядової команди. До нас звернулася фракція «Регіони України» з проханням підтримати їхню кандидатуру на посаду віце-прем’єра — Андрія Клюєва. Враховуючи коаліційність уряду, бажання прем’єра працювати єдиною командою й те, що ми справді сьогодні підтримуємо уряд та його політику, СДПУ(О) дала згоду на те, щоб за нашою квотою пройшла саме ця кандидатура. Нам імпонувало, як він виконує обов’язки голови профільного комітету парламенту.

Микола РУДЬКОВСЬКИЙ, член Комітету ВР з питань ПЕК, ядерної політики та ядерної безпеки, фракція СПУ:

— Група українських олігархів, яка мала доступ до Президента Кучми, який був у цей час на лікуванні, використала виступ Гайдука про неможливість створення газотранспортного консорціуму на основі діючих газопроводів. Не без участі цих самих осіб було організовано дзвінки з Росії, зокрема від президента Путіна. Усе це призвело до того, що Президент під впливом емоцій ухвалив одноосібне рішення, не порадившись з прем’єром. Це серйозний сигнал для Януковича — Президент без узгодження з прем’єром висмикує його вірних людей з уряду. У такому разі керувати урядом і міністерствами почне Адміністрація Президента, а не прем’єр. Для будь-якого прем’єра — це початок кінця. Так було з урядами Пустовойтенка, Ющенка, Кінаха.

Олександр ЗАДОРОЖНІЙ, постійний представник Президента у ВР:

— Гайдук — професіонал. Він виконував свої обов’язки на високому рівні, але не дуже вдало врахував політичну ситуацію. І йдеться не лише про його заяви. Прес-конференція — це його особиста справа. Питання про зміну віце-прем’єра з ПЕК тривалий час обговорювалося, зокрема, через напруження стосунків Гайдука з членами коаліції, точніше з фракцією СДПУ(О), за квотою якої його призначили. Ухвалюючи рішення про звільнення Гайдука, Президент радився з керівництвом партії і фракції СДПУ(О). Він підкреслив, що діятиме у межах політичної угоди, підписаної парламентською більшістю й коаліційним урядом. Щодо можливої відставки Єрмілова, навряд чи вона своєчасна.

Олександр ГУДИМА, член Комітету з питань ПЕК, ядерної політики та ядерної безпеки, член міжвідомчої групи з роботи над концепцієюгазотранспортного консорціуму, фракція «Наша Україна»:

— Відставка віце-прем’єра ПЕК Віталія Гайдука і можлива відставка міністра палива й енергетики Сергія Єрмілова з погляду національних інтересів України алогічна. Натомість логічною вона здається щодо можливого згуртування більшості, оскільки перед прийняттям закону про внесення змін до Конституції більшість треба зацікавити якимись конкретними посадами. Тому логічною буде й відставка Єрмілова. Звільнення Гайдука є своєрідним застереженням для прем’єра. Зрозуміло, що найближчим часом без пояснень і аргументації Кучма може відправити у відставку і Януковича. У такому разі почнеться останній етап реформування більшості й спроби силовими методами визначити узгоджену кандидатуру на президентські вибори.

Валерій КОНОВАЛЮК,перший заступник голови Комітету ВР з питань бюджету, фракція «Регіони України»:

— У Президента були підстави для звільнення Гайдука — він не завжди забезпечував виконання рішень уряду щодо поліпшення роботи підприємств галузі й формування державної політики загалом. Така складна галузь не може залишитися водночас без віце-прем’єра і міністра. Нам недостатньо мати антикризову програму, ми повинні відчувати, що міністр впливає на поліпшення не лише управління, а й фінансово-економічного стану підприємств, забезпечує розв’язання соціальних проблем шахтарських міст. Ми готові підтримати кроки міністра в цьому напрямі, але хочемо запропонувати йому зробити це рішучіше.

Підготувала Леся ТРУБЕНКО

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар