Білоруський Абрамович

Сергій ПУЛЬША Мінськ

Мінський підприємець Сергій Атрощенко, відомий як власник одного з найбільших у Східній Європі підприємств з виробництва білизни SЕRGЕ, заявляє про намір купити міжнародний медіа-холдинг Hollinger International. Таким чином бізнесмен намагається зруйнувати західні стереотипи про Білорусь. Проте здійснити такий зухвалий задум йому навряд чи вдасться навіть за підтримки провідних білоруських банків: тільки одна з газет, що входить до холдингу, — Daily Telegraph — оцінюється в $1 млрд.

Сергій Атрощенко

Не перший день в медіа-бізнесі

Як і багато бізнесменів початку 90-х, Сергій Атрощенко пройшов базарну «школу»: перший капітал він збив на торгівлі кролячими шубами на стадіоні «Динамо» (найбільший речовий ринок у Мінську, на той час аналог київського Республіканського стадіону). Потім був бізнес серйозніший: імпорт української і російської хімічної сировини білоруським підприємствам.

У жовтні 1994-го Атрощенко купує альманах «Свободные новости». Альянс творчого колективу газети під керівництвом журналіста Олександра Улітьонка й нікому тоді не відомого молодого бізнесмена Сергія Атрощенка виявився на рідкість вдалим: у рекордно короткий час суспільно-політичний тижневик «СН-плюс» на мас-медійному просторі Білорусі став найпопулярнішим виданням, досягши 104-тисячного тиражу.

Треба зазначити, що, будучи власником «СН-плюс», а також ряду комерційних фірм, Атрощенко аж ніяк не виглядав весільним генералом у видавничому бізнесі: кожний номер газети він ревно прочитував ще до того, як зверстані шпальти відвозилися до друкарні, через що «батьки» газети могли навіть посваритися між собою. Часті банкети, які в редакції «СН-плюс» влаштовували з найменшого приводу, відбувалися в теплій, майже домашній атмосфері, притаманній колективу однодумців. У такі хвилини союз двох «акул» — бізнесу і «нячесних журналістів» (за словами Олександра Лукашенка) — особливо вдалий приклад для наслідування.

«Часто згадую ті часи, — каже Атрощенко, — тоді кращої газети за «СН-плюс», як, утім, і творчого колективу, в Білорусі не було. Я з величезним ентузіазмом робив газету, вичитував кожну її шпальту, багато сперечався з Улітьонком, але то були професійні суперечки, що зазвичай закінчувалися повним взаєморозумінням з головним редактором. Якщо нам не вдавалося домовитися, скажімо, через однобічне подання матеріалу, ухвалював вольове рішення. Видання газети — це те саме виробництво, де також все прораховується до дрібниць: беззбитковість виробництва, яким має бути тираж газети, щоб можна було вийти «на нуль», а потім одержувати прибуток. Це, якщо хочете, ціла наука — математика. На мою думку, цей бізнес незбитковий. Я відразу ж у голові математично все склав, помножив і дійшов висновку, що, навпаки, видання газети — досить прибуткова справа. Крім того, володіти ЗМІ — це завжди мати контакти, важелі впливу».

2002 року газету «Свободные новости», попри протести трьох інших засновників було закрито (загалом з 2001 року в Білорусі закрито 20 газет і одну радіостанцію) білоруським Міністерством інформації за бажанням Сергія Атрощенка — тоді вже відомого бізнесмена — головним чином завдяки виробництву білизни під торговою маркою SЕRGЕ. Подейкують, що Атрощенко тоді мав проблеми з владою, і контролюючі органи в обмін на закриття надто вільних «Новостей» пообіцяли дати спокій його бізнесу. Сам бізнесмен такі чутки спростовує: «Я ніколи не був на гачку. У мене одна філософська позиція — робити свою справу. От я й започаткував її, створюю робочі місця, виробляю продукцію, а тепер ось видаю газету.

Газета — це те, що мені завжди цікаво було робити. Я постійно переконував головного редактора «Свободных новостей», що газета повинна займати центристську позицію, щоб переважав професійний підхід до справи. На жаль, «СН» була наскрізь політизованим виданням. Я втомився пояснювати упродовж восьми років, як робити газету. Реалізовувався найпростіший варіант роботи: одержання грошей за замовлений матеріал від різних політиків і грантів від американського посольства... Адже саме через неприйняття читачем замовлених матеріалів про кожний «чих» опозиційного політика знизився тираж газети, і вона стала збитковою».

Не в останню чергу «Свободные новости» були закриті саме через заяви Сергія Атрощенка з приводу фінансування газети. Білоруське МЗС навіть вимагало від посольства США в Білорусі роз’яснень з приводу висловлювань Атрощенка щодо фінансування її американським диппредставництвом. Тоді Атрощенко заявив, що американське посольство в Республіці Білорусь щороку фінансувало це видання в межах $40-50 тис.

Однак, закривши «СН», Атрощенко не припиняє займатися видавничим бізнесом. Незабаром він стане засновником і шеф-редактором газети «Обозреватель» (тираж — 11 тис. пр.), відомої своєю проурядовою й антисемітською спрямованістю: матеріали, оприлюднені в «Обозревателе», не раз викликали обурення різних єврейських організацій Білорусі.

Сьогодні в головному офісі компанії SERGE Атрощенко — нечастий гість. Він дедалі більше часу проводить у кабінеті шеф-редактора тижневика «Обозреватель» поруч з редакційним колективом. Щоправда, каже Атрощенко, це тимчасове явище, «поки ввійдемо в нормальне робоче русло». Насправді ось уже понад рік «Обозреватель» в «нормальне робоче русло» ввійти не може. За цей час у ньому змінилися два редактори. Сергій Атрощенко, як і раніше, змушений ним займатися.

Я не потребую реклами!

І можливо, про Атрощенка як про успішного видавця припинили б говорити взагалі, якби не його сенсаційна заява про намір придбати Hollinger International — один з найбільших західних медіа-холдингів. Таку заяву бізнесмен зробив буквально за день після того, як Hollinger International зі скандалом залишив виконавчий директор Конрад Блек. Оприлюднили розмір боргів компанії — $120 млн, акції Hollinger International почали різко знижуватися в ціні, і в ділових колах заговорили про ймовірний продаж компанії. Атрощенко одразу ж відрядив до Торонто (саме в цьому місті має відбутися аукціон) своїх юристів для вивчення ситуації «на місці».

Свою ідею придбати Hollinger International Сергій Атрощенко пояснив незадоволенням тим, що «західні газети пишуть про нашу країну або мало, або необ’єктивно, тенденційно. Пишуть, наприклад, що в нас немає умов для бізнесу, насправді ми маємо відмінні умови для бізнесу. За кордоном або взагалі не знають про Білорусь, або публікують божевільну маячню, яка не відображає ситуацію».

Для такого масштабного придбання у Атрощенка навряд чи знайдуться кошти. «На трусах стільки не заробляють», — констатують мінські економісти. Проте сам бізнесмен не збентежений: «У бізнесі для ділової людини під хороший проект, під особистість гроші можна знайти. Особисто я у своєму розпорядженні такого ресурсу не маю. Тому можна розглядати залучення зовнішніх джерел фінансування».

І такі джерела, звичайно ж, знайшлися. Заступник керуючого четвертим відділенням білоруського Зовнішекономбанку (ЗЕБ) Олександр Іваненко заявив Інтерфаксу, що Сергій Атрощенко є «досить серйозним і відповідальним для таких заяв бізнесменом».

«Я знаю Атрощенка понад 10 років. Він завжди відповідає за свої слова. Рівень його прибутку і запаси досить великі», — говорить банкір, коментуючи серйозність намірів підприємця. За словами О. Іваненка, власник фірми SERGE — «амбітний, заповзятливий, крім того, завжди вчасно здійснює платежі». За оцінкою банкіра, бізнес Атрощенка, що «зріс на його очах, досить динамічно розвивається». Говорячи про фінансове становище бізнесмена, він зазначив: «Навіть наш банк не завжди справляється, і частина бізнесу обслуговується в інших банках». ЗЕБ обслуговує рахунки підконтрольних С. Атрощенку підприємств «Хімопторг» і тижневика «Обозреватель», рахунки підприємства SERGE обслуговує Пріорбанк.

Більшість білоруських експертів вважають, що така заява — лише рекламний хід власника білизняної компанії, і не сприймають її серйозно. Сергій Атрощенко такі думки спростовує: «Моє підприємство SERGE жодної додаткової реклами не потребує. У нас попит і без того перевищує пропозицію. Я ніколи нікуди не балотуватимуся (мається на увазі можливий PR напередодні парламентських виборів у Білорусі, що відбудуться восени майбутнього року. — Ред.). Придбання медіа-холдингу — це просто розширення бізнесу. Так, я амбітна, честолюбна людина, хочу заробити багато грошей. Проте не задля грошей — розкошами я себе ніколи не оточував, а щоб у країні було створено нові робочі місця, хочу випускати добру, високоякісну продукцію. Загалом реалізувати те, що всередині мене. Я — патріот нашої землі, наших дівчат, нашої горілки — це обов’язково напишіть».

Однак все ж таки шанси в амбітного бізнесмена дуже малі. По-перше, за право володіти Hollinger International йому доведеться позмагатися з власниками таких поважних видань, як американська Washington Post і британська Daily Mail. По-друге, білоруська влада не зможе надати Атрощенку необхідний кредит: за даними Міністерства статистики Білорусі, обсяг валового внутрішнього продукту країни 2002 року становив близько $13 млрд.

---

Досьє

Сергій Атрощенко народився 1970 року в Мінську. Незакінчена вища технічна освіта. Неодружений. У бізнесі з 1992 року. Починав з приватного підприємства з пошиття шуб. 1993 року створив підприємство «Хемпік» з торгівлі хімічною сировиною. 1994 року підприємство стало засновником газети «Свободные новости» (разом із трьома іншими засновниками). Згодом підприємство було перейменовано в SERGE і перепрофільовано на виробництво нижньої білизни.

---

Ціна питання

За даними Annual report, 2002 року Daily Telegraph принесла прибуток на суму $560 млн. Річний обіг — $3 млрд. До компанії входять Daily Telegraph (тираж близько 1 млн примірників), Jerusalem Post (тираж понад 60 тис. примірників), Chicago Sun-Times (тираж 500 тис. примірників).

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар