Бізнес: труба

Богдан МАЛИНОВСЬКИЙ malinov@gc.kiev.ua

Інвестиції у виробництво полімерних труб можна «відбити» за рік-два

Газо- і водопроводи переходять на пластик

Нині полімерні матеріали завойовують ще одну нішу — трубопроводи. На відміну від металевих, пластикові трубопроводи дешевші, не іржавіють і слугують втричі довше — до 50 років і набагато легше зварюються. Звичайно, є сфери, де полімерні труби однозначно програють металевим. Зокрема, вони не можуть витримати тиск газу, який підтримується в магістральних трубопроводах (до 85 атм), а через значне температурне розширення не застосовуються в теплотрасах.

Однак у газопроводах (ті, що прокладаються вулицями й за допомогою яких підводять газ до приватних будинків) віднедавна майже завжди використовують пластикові труби. Зараз села й містечка подекуди газифікуються інтенсивніше, ніж у найкращі роки радянської влади, а практика прокладення вуличних газопроводів за кошти населення, коли мешканці об’єднуються в кооператив, швидко поширюється. Позаяк попит на пластикові труби постійно зростає, їх виробництво нині — доволі прибутковий бізнес. Як результат — виробництвом полімерних трубопроводів упродовж останніх кількох років зайнялися десятки вітчизняних підприємств, найбільші з яких — «Ельпласт-Львів» (Городок Львівської обл.), «Укрполімерконструкція», «Полімерпак», «Київгаз» (Київ). Часом започаткувати бізнес на полімерних трубах вдається без надвитрат.

Від вторсировини — до трубопроводів

Приватний підприємець з передмістя Києва, Боярки, Сергій Збитний зацікавився «трубною» темою приблизно рік тому. Тоді його увагу привернула давно списана на брухт лінія з виробництва полімерних труб, що іржавіла на території одного з підприємств. «Основними напрямами мого бізнесу вже кілька років були переробка полімерної вторсировини, випуск пластмасових виробів і відновлення обладнання для переробки полімерів і випуску пластмасових виробів», — згадує підприємець. За цей час сформувалася доволі солідна виробнича база зі складними токарними та фрезерними верстатами, що оформилася нещодавно у підприємство «Магніт-Полімермаш», розташоване в одному з корпусів канівського заводу «Магніт», підібралися грамотні фахівці.

На відновлення лінії пішло два місяці. Звичайно, не все вдалося зробити самотужки. Наприклад, голівку для екструдера замовляли на заводі дослідних машин «Пластмаш» у Києві — колишньому дослідному підприємстві НДІ «Пластмаш» (провідний за часів СРСР розробник обладнання для переробки пластмас). Підприємств, які можуть виконати таке замовлення, — лише два чи три на всю Україну.

Як це робиться

«Головний компонент лінії — екструдер, — розповідає про сам процес виробництва Сергій Збитний. — Він чимось нагадує м’ясорубку: засипаєш гранульований первинний і вторинний полімерний матеріал, а на виході вичавлюється труба. Потім її подають у вакуумну ванну й «витягують». Звичайно, дешевше «роздувати» її повітрям зсередини, однак якість труби погіршується — діаметр і товщина стінок будуть непостійними. Далі гаряча труба проходить через ванни охолодження. Далі її протягують, ріжуть на шматки заданої довжини, намотують в котушку й маркують».

Виробництво труб за $50 тис. — неабияка удача

Після монтажу довжина лінії становитиме 40 м, продуктивність — щогодини близько 200 кг труб діаметром 30-125 мм. Для обслуговування лінії потрібно два оператори та черговий електрик-електронник. «Однак навіть трьох людей такої кваліфікації знайти важко», — говорить Сергій Збитний. Щоб утримати таких фахівців, необхідно їм платити по 300-500 доларів щомісяця.

Виробництво полімерних труб обов’язково потребує сертифікації. Відтак потрібна ціла низка дозволів. Утім, досвідчені полімерники говорять, що, витративши 10 тис. грн, уже за місяць можна отримати всі необхідні папери.

Лінія для виробництва труб обійшлася Сергієві Збитному приблизно в $50 тис., чим підприємець дуже задоволений — вдалося заощадити чималі кошти. Аналогічна нова лінія виробництва ЗДМ «Пластмаш» коштує $90-120 тис. «Інших виробників якісного обладнання в Україні більше немає. Є фірми, які щось складають, але до рівня «Пластмашу» їм ще далеко», — вважає підприємець. Обладнання, яке пропонують італійські, німецькі та австрійські фірми, значно краще за вітчизняне, але занадто дороге для наших підприємців — від $85 тис. за вживану лінію.

Потенціал ринку

Зима для виробників полімерних труб — «мертвий» сезон. Та навесні, щойно активізуються будівельні роботи, Сергій Збитний планує запустити виробництво на повну потужність. За його підрахунками, ринок полімерних труб заповнений нині на 60%. Відтак з клієнтами проблем не буде — газовики, а також будівельні фірми, що мають ліцензію на прокладення трубопроводів, розбирають полімерні труби, не особливо наполягаючи на «відкатах», адже продукція, можна сказати, дефіцитна. Крім того, чималі обсяги труб закуповують приватні особи, які прокладають комунікації в дворах власних будинків чи об’єднуються в кооперативи з газифікації. Потенціал у ринку чималий. «Полімерні труби поки що відвоювали у залізних лише невелику частку ринку», — зауважує директор ЗДМ «Пластмаш» Олександр Нікитюк.

Проект з виробництва полімерних труб окуповується, як вважає Сергій Збитний (і з ним погоджуються власники вже діючих підприємств), за рік-два, залежно від маркетингової активності підприємства. Через це, на його думку, наступний рік буде останнім, коли ввійти в ринок полімерних труб ще буде доволі просто. «Зараз трубами малого діаметру — до 125 мм — займається вже чимало виробників, — оцінює обсяги ринку Сергій Збитний. — Багато вільного місця залишається тільки в сегменті труб великого діаметру, виробництво яких під силу тільки великим виробникам, яких на всю Україну — десяток-два». Відтак експерти ринку радять охочим вкласти кошти у виробництво полімерних труб «застовбити» місце на ринку вже наступного сезону.

---

Основні складові бізнесу на полімерних трубах

Обладнання. Лінія з виробництва полімерних труб діаметром до 125 мм потужністю 200-300 кг/год:

вживана, відновлена, радянського виробництва (ВО «Завод «Більшовик», «Кузполимермаш») — близько $50 тис.;
нова, вітчизняного виробництва (ЗДМ «Пластмаш») — $80-125 тис.;
вживана, європейського виробництва (Австрія, Італія, Німеччина) — від $85 тис.
Лабораторія — до $3000.

Персонал. Лінію обслуговують 3 спеціалісти, зарплата яких становить 300-500 у. о. на місяць.

Дозволи. Виробництво підлягає обов’язковій сертифікації.

Отримання всіх дозволів упродовж одного місяця потребує витрат до 10 тис. грн.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар