Політика струмом: Росія йде в Європу через Україну

Олександр ДМИТРЕНКО

Анатолій Чубайс приватизує енергетику країн СНД. В Україні його цікавлять десять обленерго, значна частина яких — прикордонні. Це означає, що головна мета РАТ ЄЕС — енергетичний контроль Європи.

Анатолій Чубайс

Вересневі заяви голови РАТ «Єдині енергетичні системи Росії» Анатолія Чубайса щодо створення ліберальної імперії та намір взяти участь у приватизації українських обленерго, на диво, збіглись із заявами Фонду держмайна щодо підготовки до біржового продажу держпакетів акцій Прикарпаттяобленерго, Львівобленерго і Чернігівобленерго. Водночас у червні, коли український Кабмін затвердив умови проведення конкурсів з продажу держпакетів акцій Вінницяобленерго, Волиньобленерго, Закарпаттяобленерго та Дніпрообленерго (всі по 75%), Тернопільобленерго (51%), Запоріжжяобленерго (60,25%), Харківобленерго (65%), Хмельницькобленерго (70% + 1 акція) та Крименерго (70%), Чубайс мовчав.

Отже, більше за інші РАТ ЄЕС цікавить прикордонна енерговласність. Географічна привабливість таких обленерго полягає в транзитності — саме через них з часів Радянського Союзу здійснювався відтік електроенергії до Європи. Причому на заході СРСР Україна сама експортувала електрику до країн Центральної Європи на суму близько $1,4-1,6 млрд за рік. До речі, саме в обленерго західних областей України досі діють пристрої для вирівнювання электроструму до рівня євростандарту.

Крім того, українське Мінпаливенерго активізувало переведення енергосистеми країни на синхронну роботу з Об’єднаною енергосистемою країн Європи (UCTE). Домовленості про це було досягнуто на переговорах міністра ПЕК Сергія Єрмілова та президента технічного комітету UCTE Ірика Радзе, які відбулися 18-19 листопада у Києві. На переговорах представники UCTE повідомили про рішення постійно працювати в паралельному режимі з частиною української енергосистеми в Івано-Франківській, Львівській і Закарпатській областях, що з липня минулого року здійснювалося в межах пілотного проекту.

Відкладена участь

Анатолій Чубайс з’являється в Україні рідше, ніж Володимир Путін. Однак наслідки візитів голови РАТ «Єдині енергетичні системи Росії» мають конкретніший для російського бізнесу характер. Зокрема, його зустріч 1999 року з Леонідом Кучмою, офіційним приводом якої була заборгованість України перед РАТ ЄЕС, закінчилася приватизацією Миколаївського глиноземного заводу, приходом на український ринок алюмінієвого олігарха Олега Дерипаска та капіталу компанії «Російський алюміній». На тій самій зустрічі Кучма та Чубайс говорили й про потенційну участь російського капіталу в приватизації українських обленерго. Однак бажане стало реальністю лише за чотири роки. Бізнесмен Костянтин Григоришин продав РАТ ЄЕС великі пакети п’ятірки українських обленерго, приватизованих 1998 року (по 40% статутних фондів Чернігівобленерго, Львівобленерго, Полтаваобленерго, Прикарпаттяобленерго та Сумиобленерго). Не можна не визнати комерційної хватки представників РАТ: Григоришин, який продав пакети орієнтовно за $100 млн, за деяким даними, очікував більшої суми (експерти оцінювали операцію в $200-250 млн).

Утім, не варто робити з продажу сенсацію: Григоришину останній рік не дозволяли контролювати зазначені обленерго (папери компанії було переведено на «недружнього реєстратора»). У результаті, якщо остаточне оформлення цього придбання відбудеться нормально (Антимонопольний комітет України ще не виніс свого рішення), то російський бізнес контролюватиме близько 14-15% українського енергорозподілу.

Ліберально-горизонтальна інтеграція

25 вересня в Санкт-Петербурзі Чубайс заявив, «ліберальний імперіалізм для мене означає, що Російська держава будь-якими засобами має сприяти експансії російського бізнесу за межі держави — до наших сусідів». Насправді голова РАТ грає «старою картою» — ще в дебюті СНД Москва прагнула розвивати спільні підприємства, транснаціональні виробничі об’єднання та мережі комерційних і фінансово-кредитних організацій. Причому все це призводило до поглинання підприємств країн СНД багатшими російськими партнерами. Розмаїття ініційованих Москвою «союзів» (Митний союз, Економічний союз, ЄврАзЕС тощо) жодним чином не сприяло політичному поглинанню Росією просторів СНД. Тому РФ зосередилася на так званій горизонтальній інтеграції. В Україні така інтеграція полягала в приватизації нафтоперегонних заводів та інших стратегічних об’єктів, спробах запровадити нові правила постачання газу, розміщення СП автомобілебудування тощо. У межах цієї стратегії Кремль лобіював інтереси казенного капіталу РФ і близьких йому недержавних структур.

Синтез Єдиного економічного простору (ЭЕП), що йде паралельним курсом, на тлі зростання зусиль у встановленні російським капіталом контролю над виробничими, промисловими та фінансовими структурами країн СНД, може зробити угоду про зони вільної торгівлі, яка нині готується, вже непотрібною. Принаймні, для України, яка чекає на преференції для своїх товарів. Освоєння Росією енергоструктур країн СНД, зокрема й України, з одночасною відмовою від компромісу на ринку енергоносіїв (Москва ніколи не погодиться безвідшкодовно включити вуглеводні до списку товарів, що підлягають вільному обміну) — свідчить про прагнення РФ зберегти контроль над енергопотоками і, отже, над ціноутворенням та енергоринком загалом. Черговим етапом цієї стратегії стало жовтневе створення альянсу РАТ «ЄЕС Росії» і ВАТ «Газпром», метою якого є спільна енергетична політика в країнах СНД. Народження двоголового енергомонстра стало черговим етапом масштабного проекту постачання енергії до Європи з Росії.

Європа, яка продемонструвала влітку вразливість своєї електроенергетики перед стихіями, яка переживає закриття німецьких АЕС і перехід ТЕС з вугілля на «блакитне паливо», потребує додаткового живлення. Перетікання російської електроенергії на Захід з початку року посилено лобіює МЗС РФ. Це — наслідок торішньої ініціації створення Загальноєвропейського єдиного економічного простору (ЗЄЕП), головними учасниками якого є Росія та ЄС. До нинішнього грудня має закінчитися перший етап переговорів РФ—ЄС, де приблизно буде визначено умови, вектори й терміни формування ЗЄЕП. Головним об’єднувальним чинником Брюсселя та Москви стали енергоресурси. А щоб посадити Європу на енергоголку, Москві треба вирішити проблеми з географією. З погляду географії між Росією та Європою виявилася Україна з її газотранспортною системою та лініями електропередач. А з географією (не з Україною) сперечатися важко... Відтак на електроенергетичній раді СНД Чубайс заявив, що цей альянс має намір брати участь у приватизації української енергосистеми.

Водночас Чубайс заговорив про ліберальну імперію у вересні не випадково та аж ніяк не від хорошого життя. Російській енергетиці (як електричній, так і вуглеводній) затісно в межах країни. Газпромові, що накопичив до листопада борг у $13 млрд, уже не один рік обіцяють підвищення внутрішніх російських тарифів на газ. РАТ ЄЕС як і раніше потерпає від браку надійного та платоспроможного внутрішнього споживача. Експорт може стати вирішенням проблеми. До питання підійшли комплексно: Газпром пішов перевіреним, але дуже довгим шляхом створення спільних підприємств (газотранспортний консорціум), а РАТ ЄЕС взялося до безпосереднього переходу енергоактивів у свою власність. Та комплексний підхід на цьому не закінчився. Ліберальна імперія, за словами Чубайса, це коли поряд з капіталом відбувається експансія російської культури, мови і... демократії (!!!).

Енергетичний тест

Досвід приватизації обленерго доводить: участь словацьких, американських та інших іноземних інвесторів у тендерах майже завжди завершується фактичним контролем російських структур над українськими об’єктами. Головною метою стане опосередкований контроль над Дніпрообленерго, Запоріжжяобленерго, Луганськобленерго, Львівобленерго, Миколаївобленерго, Полтаваобленерго, Прикарпаттяобленерго, Тернопільобленерго, Чернігівобленерго, Сумиобленерго.

Тому дивно, що лише Єрмілов звернув увагу на суперечність: казенна іноземна компанія (РАТ ЄЕС) збирається брати участь (хай і не безпосередню) в приватизації держпакетів акцій українських обленерго. По суті, йдеться про націоналізацію держвласності. Тим часом прецеденти у Вірменії та Грузії, які втратили енергосамостійність «за борги», і схема входження в грузинську енергетику (РАТ в американської компанії AES Corporation придбало грузинський холдинг AES Silk Road BV, який володіє 75% тбіліської енергомережі Telasi, двома енергоблоками на Тбіліській ДРЕС і двома електростанціями) говорять про серйозність намірів Чубайса. У цьому контексті очевидна необхідність форсування юридичної підготовки до появи серед претендентів на вітчизняні обленерго замаскованого РАТ. Якщо битва при Тузлі стала тестом стійкості Києва щодо територіального тиску Росії, то приватизаційні амбіції Чубайса — випробування серйозніше й багатобічніше.

---

Короткі хроніки приватизації українських обленерго

1998 рік. Відбувається приватизація 75% держпакетів акцій Прикарпаттяобленерго, Одесаобленерго, Полтаваобленерго, Луганськобленерго, Чернігівобленерго, Сумиобленерго і 73% акцій Львівобленерго.

2000-2001 роки. ЄБРР «не радить» тогочасному прем’єрові Віктору Ющенку допускати РАТ ЄЕС до приватизації нової партії обленерго з причини... «невідповідності кваліфікаційним вимогам, що висуваються до промислових інвесторів». Директор відділу енергетики ЄБРР Ентоні Марш, який дав таку рекомендацію, формально має рацію: РАТ ЄЕС — держструктура, і тому не може брати участі в приватизації. Втім, дотримання рекомендацій — результат очікування кредиту на ЕUR100 млн на закупівлю палива для вітчизняних ТЕС.

Наказом від 13.12.2000 № 2614 ФДМУ не допускає РАТ ЄЕС до участі в конкурсі з приватизації держпакетів акцій обленерго. У результаті чотири енергорозподільчі компанії дістаються словацькій Vychodoslovenske energeticke zavody (Житомиробленерго, Кіровоградобленерго, Херсонобленерго, Севастопольенерго), а Київобленерго та Рівнеобленерго знаходять господаря в особі американської AES. Пізніше з’ясувалося, що словацька компанія де-факто придбала чотири обленерго для російської, так званої лужниківської групи Олександра Бабакова. До речі, 2002 року під її контроль непомітно потрапить і Одесаобленерго.

Березень 2002 року. Уведено мораторій на приватизацію обленерго. Леонід Кучма заявляє, що «нова Верховна Рада ухвалить закон про реприватизацію, де чітко опише механізм, які зобов’язання виконуватиме власник».

Червень 2002 року. 49% акцій словацької Vychodoslovenske energeticke zavody, що контролює Житомиробленерго, Кіровоградобленерго, Херсонобленерго та Севастопольенерго, стають власністю німецької компанії RWE Plus.

Грудень 2002 року. Невдала спроба продати 25% держпакетів акцій Полтаваобленерго та Сумиобленерго.

Листопад 2003 року. За інформацією російських ЗМІ, Костянтин Григоришин продає 40-відсоткові пакети акцій Чернігівобленерго, Львівобленерго, Полтаваобленерго, Прикарпаттяобленерго і Сумиобленерго РАТ ЄЕС.

---

Досьє

РАТ «ЄЕС Росії» засновано указом президента РФ 1992 року з метою «забезпечення керованості єдиною енергетичною системою та збереження електроенергетики у вигляді єдиного комплексу при акціонуванні підприємств і організацій, що вийшли з відомчої підпорядкованості». Володіє майном магістральних ліній електропередач та електричних підстанцій, які формують єдину енергетичну систему Росії, акціями електростанцій федерального рівня, регіональних енергопостачальних організацій, центрального диспетчерського управління тощо.

Контролює використання понад 70% електричної потужності та виробіток більш ніж 70% електроенергії країни. Сьогодні в активі РАТ ЄЕС контроль близько 50% грузинської енергетики, 80% вірменської і 14-15% — української. Засновник РАТ «ЄЕС Росії» — Держкомітет РФ з управління державним майном. За статутом РАТ, голову правління РАТ не може звільнити своїм рішенням ні Дума, ні навіть голова уряду — для цього потрібне рішення загальних зборів акціонерів.

---

Анатолій Чубайс: «Хлопці, не спіть на старті»

— Яку суму РАТ ЄЕС розраховує інвестувати в українські обленерго?

— Об’єкт угоди доволі складний. Ми плануємо наростити наші пакети акцій обленерго до контрольних розмірів і вийти на інвестиції. Зараз я не готовий назвати суму. Точно її буде визначено за результатами аудиту, який здійснюється відповідно до підписаної угоди.

— На яких засадах буде побудовано управління енергосистемами?

— Управління буде дворівневим. Перший рівень — управління тією власністю, яку вже придбано. Йдеться про спільну компанію «Енергостандарт», де РАТ ЄЕС бере участь у рівних частках з російським громадянином Григоришиним та українським громадянином Пінчуком. Однак наша мета полягає не в тому, щоб управляти акціями. Ми маємо намір вийти на розміри пакетів акцій, що дозволяють за законами України здійснювати менеджмент. Це вже другий рівень.

— Які особливості приватизаційної процедури ви обговорювали з українським Президентом і прем’єром?

— Конкретні умови приватизації впродовж цих зустрічей, повірте, не обговорювалися. Про приватизацію ми говорили суто теоретично. Я отримав відповіді, які мене влаштовують: 1) Україна планує приватизацію енергосистем; 2) Україна не проти, щоб РАТ «ЄЕС Росії» брали участь у приватизації; 3) у приватизації не буде ексклюзиву та дискримінації.

— Чи не бентежать вас політичні ризики проекту напередодні президентських виборів в Україні?

— Перший варіант стратегії полягає в тому, щоб дочекатися цілковитої стабілізації. У цьому є певна логіка, але така стратегія завжди була, є й буде істотно дорожчою. Є «золотий закон» бізнесу: «входити треба в нижній точці». Так ми зробили в Грузії, й розвиток подій цілком підтвердив фантастичну вчасність нашого рішення. Почекали б ми ще півроку, і здійснити угоду з Грузією було б набагато складніше, якщо взагалі можливо. В Україні, напевне, за кілька років буде політична стабільність і зовсім інші ціни. Наша стратегія — заходити саме тепер ще й тому, що РАТ ЄЕС встала на ноги: ми розв’язали ситуацію з боргами, визначилися з інвестиційною стратегією, з програмою реформування. Так, ми почали грати раніше, ніж сусіди, й ми йдемо до сусідів. Якщо завтра з’ясується, що український бізнес починає скуповувати мої енергокомпанії — чудово. Ми до цього готові. Для довідки — казахський бізнес почав скуповувати російські енергосистеми. Хлопці, не спіть на старті! Вперед! Ми живемо в конкурентному світі, не треба плекати ілюзій — перемагає той, хто прийшов першим.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар