Вадим СКУРАТІВСЬКИЙ: «До грузинських подій»

Отож, «оксамитова революція» у Грузії збіглася у часі з досить агресивними антипрезидентськими демонстраціями у Литві. Не завадило б українським політичним елітам облаштувати — подумки — діалектичну суму тих двох грізних телекартинок юрби, доведеної до пароксизму, порівнюючи їх з уже звичною для нашого телеглядача «опозиційною» блокадою парламентської трибуни.

Що ж з цього може вийти? А ось те, що нині відбувається в Грузії і з Грузією.

Це країна, яку покійний Звіад Гамсахурдіа з притаманною йому як поету винахідливістю колись назвав «імперією у мініатюрі». Кілька — або навіть кільканадцять — народностей і етносів творять тисячолітній власне картвельський простір. Зібрати воєдино його поки що може не стільки юридична і політична риторика, скільки харизматична персона. Не можна сказати, щоб Едуард Шеварднадзе, який під прямим тиском свого, скажімо так, дуже войовничого і некомпетентного оточення все ж таки розпочав і потому програв війну в Абхазії, — це той лідер, який зібрав-таки докупи країну, розщеплену історією. Проте бодай якісь шанси до цього у нього ще залишалися.

Останній харизматик у Грузії.

Ось налякана охорона виводить свого колишнього лідера з парламенту. Лідера, який отримав на президентських виборах близько сімдесяти відсотків голосів. Із грузинської історії виводять персону. Яка об’єднувала Грузію бодай на чесному слові. А потому в парламент екстатична юрба буквально вносить кількох красномовців, які мають на «імперію в мініатюрі» відповідно мініатюрний вплив.

Щоправда, вони обіцяють об’єднати Грузію радикальними засобами. Що це означає, з огляду на те, що тамтешні «самосуверенітети» мають немалу, добре і вправно навчену збройну силу, зрозуміло...

І нарешті, у Грузії залишається одна, але досить реальна сила — військо, що перебуває у розпорядженні міністра оборони Давида Тевзадзе.

Цей міністр за фахом — професор логіки. А також — професор-стажер Пентагону, де він студіював зовсім не логіку. Як поведеться цей генерал у цьому хаосі? Яка його можлива логіка?

У польського дотепника Станіслава Єжи Леца є така притча: «Ну, — подумав він, — нижче мені вже нема куди котитися. — Знизу постукали».

Ось це і є грузинські прямі наслідки тамтешньої «оксамитової» революції. Хай українські консули і трибуни добряче подумають над тим, що там сталося.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар