Мінімізація податків законними способами

Андрій ЄЛІСЄЄВ, Микола ПІДЛУЖНИЙ

Як зменшити податкові платежі при виході одного з учасників зі складу ТзОВ

Усе частіше юридичні особи — засновники товариств з обмеженою відповідальністю на власному досвіді переконуються, що колективізація дає тріщини. Як наслідок — одному або кільком засновникам повертають частки з урахуванням розміру їхнього внеску при заснуванні товариства, а на основі товариства створюється приватне підприємство. Iнколи все закiнчується повним розподiлом. Та продаж усього набутого за час діяльності товариства та розподіл грошових коштів, що є ідеальним варіантом, не завжди можливий або ж часто не відповідає інтересам засновників.

Розподіл майна за звичайним принципом «це — тобі, а це — мені», спричиняє сплату податків з таких операцій, зокрема податок на додану вартість, а, можливо, ще й прибутковий податок з громадян. А у засновника — юридичної особи — отримувача майна збільшаться валові доходи (якщо вартість майна перевищує суму витрат, понесених на придбання таких корпоративних прав, відповідно до Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»).

При розподілі засновники ще якось досягають згоди щодо поділу майна, а от щодо сплати податків — дуже важко, а то й взагалі не знаходять компромісу. Натомість мирне розлучення з одним з учасників товариства та продовження діяльності підприємства на вже створених потужностях цілком можливе, якщо врахувати деякі особливості.

Насамперед не слід поспіхом приймати рішення про вихід одного із засновників, незважаючи на наслідки, й вносити відповідні зміни до установчих документів. Зазвичай, всі саме так і чинять, аби швидше позбутися «небажаного» учасника. І тільки після цього думають, яким чином віддати належну йому частку майна. Такий крок зменшує кількість маневрів з мінімізації податків.

1. Передусім необхідно розглянути:

— який статутний фонд товариства та частка кожного із засновників;

— яка вартість активів товариства, що підлягають розподілу, та частка кожного з учасників, яку він повинен отримати?

Зазвичай статутний фонд товариства завжди менший порівняно з активами, що підлягають розподілу. Тому треба визначити вартість усіх активів товариства та внести зміни до установчих документів, а саме: щодо розміру статутного фонду, який відповідатиме сумі всіх активів товариства. При цьому частка кожного із засновників збільшується без зміни пропорцій (часток) участі всіх власників. Підставою може бути нарахування дивідендів кожному із засновників і спрямування їх на збільшення розміру статутного фонду товариства.

2. Відповідно до підпункту 7.8.5 статті 7 Закону про оподаткування прибутку підприємств авансовий внесок з податку на прибуток (податок на дивіденди) не робиться у разі їх виплати у вигляді акцій (часток, паїв) за умови, що така виплата жодним чином не змінює пропорцій участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді підприємства-емітента. Аналогічно підпунктом 7.8.6 статті 7 Закону передбачено, що юридичні особи — резиденти такі дивіденди не включають до складу валових доходів.

3. Після встановлення відповідності часток засновників фактичним активам товариства, які підлягають розподілу, можна розглядати питання, яким чином передати екс-компаньйону його частку майна. За передачі основних засобів, товарів, матеріалів виникають податкові зобов’язання з ПДВ. Проте це не стосується повернення основних фондів, внесених до статутного фонду.

Щоб уникнути зайвих платежів до бюджету з ПДВ учаснику, який виходить зі складу товариства, доцільно продати сукупні валові активи на суму його частки у статутному фонді. У підпункті 3.2.8 статті 3 Закону «Про податок на додану вартість» зазначено: «Під продажем сукупних валових активів слід розуміти продаж підприємства як окремого об’єкта підприємництва або включення валових активів підприємства чи його частини до складу активів іншого підприємства. При цьому підприємство-покупець набуває прав і обов’язків (є правонаступником) підприємства, що продає такі активи». Отже, на цьому етапі завдання полягає в тому, щоб визначити сукупні валові активи, що будуть продані одному з учасників товариства. I не має значення, що засновники товариства, можливо, дійшли згоди, за якої екс-учасник має отримати інше майно. Продавати треба те, що входить до складу сукупних валових активів на загальну суму, яка дорiвнює частці засновника. У договорі купівлі-продажу треба зазначити: «продаж сукупних валових активів» і додатково оформити акт інвентаризації чи обстеження. За такого продажу до покупця може частково перейти дебіторська та кредиторська заборгованість, пов’язана з діяльністю придбаного об’єкта, а також на нове місце роботи може бути переведено деяких працівників.

За Законом «Про податок на додану вартість» об’єктом оподаткування не є операції з «... продажу за компенсацію сукупних валових активів платника податку (з урахуванням вартості гудвілу) іншому платнику податку».

4. Що робити далі? Хто буде платити? І чи захоче платити учасник за придбані активи? А платити зовсім не потрібно. Зробити треба ось що. На загальних зборах товариства за згодою всіх засновників приймається рішення:

— кредиторську заборгованість підприємства — покупця сукупних валових активів погасити за рахунок його частки у статутному фонді товариства (Дт 672 Кт 361);

— учасника за його заявою виключити зі складу учасників товариства.

Якщо екс-учасник хотів отримати інше майно, яке не можна було включити до складу сукупних валових активів, проводиться рівноцінна бартерна операція з купівлі необхідних товарів чи засобів у товариства та продажу частини майна, придбаного у складі сукупних валових активів.

5. Залежно від того, які засновники (засновник) залишилися у товаристві, вносяться зміни до установчих документів про новий склад і розмір статутного фонду або перереєстровується як приватне підприємство. У разі збереження організаційно-правової форми ТзОВ необхідно врахувати, що відповідно до статті 16 Закону «Про господарські товариства» зменшення статутного фонду товариства не допускається за наявності заперечень кредиторів.

Спершу треба подати повідомлення в пресі про зменшення статутного фонду. Рішення товариства з обмеженою відповідальністю про зменшення статутного фонду набирає чинності не раніше, ніж за три місяці після державної реєстрації та публікації про це у встановленому порядку. Якщо немає бажання дотримуватися всіх названих процедур, розмір статутного фонду може бути залишено без змін, а частки учасників (одного учасника), що залишилися, потрібно збільшити на суму частки засновника, який вибув.

Такий же механізм можна застосувати при виході зі складу засновників одного з учасників — фізичної особи. Однак фізичній особi перед тим, як придбати сукупні валові активи, необхідно зареєструватися приватним підприємцем і платником ПДВ. Або інший варіант: створити (зареєструвати) приватне підприємство та внести до його статутного фонду належну фізособі частку у статутному фонді товариства. Залежно від того, яким чином хоче розпорядитися такий учасник належною йому часткою, товариство продає сукупні валові активи або приватному підприємцю, або приватному підприємству, а далі — за описаною вище схемою.

У разі виходу зі складу товариства учасника та передачі його частки у статутному фонді іншому засновнику або третій особі можна використати право на відступлення частки (передбачене статтею 53 Закону «Про господарські товариства»). При безоплатному відступленні частки на користь фізичної особи в отримувача не виникає будь-яких доходів і платежів до бюджету. А чому частку відступлено безоплатно — це справа засновника товариства, який її мав. Для цього потрібна тільки згода решти учасників.

---

Етапи за оптимального виходу зi складу ТзОВ одного з учасникiв:

• реєстрація статутного фонду товариства у розмірі, що відповідає фактичним активам (за мінусом пасивів), які підлягають розподілу;

• вибір об’єкта, який може бути віднесений до сукупних валових активів і вартість якого дорівнює частці екс-учасника;

• продаж сукупних валових активів підприємству-учаснику та погашення заборгованості за рахунок його частки у статутному фонді;

• внесення змін до установчих документів.

---

Варіанти виходу учасників зі складу співзасновників

Надання позики

Вихідні дані: Фірма Ф має 3-х співзасновників — фізичних осіб: А, В і С. За згодою всіх сторін В і С хочуть вийти з товариства з нерухомим і рухомим майном. А повинна залишитися у фірмі Ф разом з готовою продукцією та розкрученою торговою маркою. Статутний фонд становить 400 тис. грн, вартість майна — 100 тис. грн.

Варіант 1. Виплата дивідендів (див. схему 16).

1) Фірма Ф надає позики В і С у розмірі 100 тис. грн на значний термін (5-10 років).
2) В і С вносять ці гроші до статутного фонду фірми К.
3) В і С виходять зі складу співзасновників фірми Ф.
4) У фірми Ф проводиться кооптація співзасновників (введення нових членів без проведення додаткових виборів).
5) Фірма К викуповує основні засоби за заниженою вартістю у фірми Ф.

Важливо! Якщо обсяги реалізації фірми Ф дозволяють їй зареєструватися платником єдиного (10%) податку, то це був би найкращий варіант у період виходу учасників фірми.

По-перше, при реалізації залишків готової продукції (нову ж продукцію не буде на чому виробляти, якщо продається обладнання) фірмі Ф буде вигідно стати «спрощенцем», оскільки вона не сплачуватиме ні ПДВ, ні податку на прибуток (відтак можна було б зменшити і ціну на продукцію, аби було вигідно й покупцям, позаяк ті будуть позбавлені права відшкодувати ПДВ).

По-друге, за продажу майна за балансовою вартістю фірмі К фірма Ф не матиме виручки, яка оподатковується єдиним податком.

Після роботи фірми Ф на єдиному податку впродовж кварталу та виходу учасників підприємство може знову перейти на загальне оподаткування.

---

Варіанти виходу учасника зі складу ТзОВ

Приклад із життя

Підприємство А, один із засновників фірми Б, взяло безвідсоткову позику у цієї фірми для придбання основних засобів. Фірма Б для надання позики взяла кредит у банку. Все це робилося, аби основні засоби, придбані фірмою А за позичені у фірми Б кошти, були внесені засновником — фірмою А до статутного фонду фірми Б. Настав час повернення банківського кредиту фірмою Б і, отже, час повернення позики фірмою А фірмі Б. Щоб знайти кошти для повернення позики, фірма А вирішила продати свою частку у статутному фонді фірми Б зацікавленій у такому придбанні фірмі С.

Виникає запитання: які податкові наслідки настають під час цих операцій для фірми А і як правильно їх організувати, щоб мінімізувати податки?

За описаною схемою, підприємство втратило б на ПДВ. За придбання основних засобів для передання їх у статутний фонд суму ПДВ потрібно було б включити до вартості основних фондів (п.п.7.4.2 Закону про ПДВ).

Натомість, можна зарадити збиткам, якщо провести наведені розрахунки за дещо іншою схемою (див. схему 17).

Підприємство А, взявши позику у фірми Б, купує основні засоби для власних виробничих потреб. Через деякий час фірма А змінює свою корпоративну політику й ці основні фонди для створення цілісного майнового комплексу вносить до статутного фонду фірми Б. Щоб повернути позику, фірмі А не обов’язково здійснювати продаж частки. Достатньо організувати вихід учасника (фірми А) з товариства (Б) і вступ нового учасника (фірми С) зі своїм внеском.

Підприємство А у разі придбання основних засобів відшкодовує податковий кредит відповідно до п.п.7.4.1 Закону про ПДВ, оскільки податок на додану вартість сплачений у зв’язку з придбанням основних фондів, що підлягають амортизації.

Придбані основні засоби повинні бути оприбутковані на баланс підприємства (рах.10) для використання у господарській діяльності впродовж певного часу. Крім того, на них має бути нарахований знос. Згодом (найшвидше через квартал після дати введення в експлуатацію) керівництво зміює управлінську політику й для ефективнішого використання основних засобів має прийняти рішення про передання їх до статутного фонду фірми Б.

Відповідно до п.п. 3.2.8 Закону про ПДВ при передаванні основних засобів до статутного фонду фірма А не нараховує ПДВ.

При цьому підприємством дотримано й вимог п.п.7.4.2 Закону про ПДВ, на який посилаються податкові органи, вимагаючи «сторнувати» (зняти) з податкового кредиту суму ПДВ, відшкодовану у разі придбання ОЗ. Податківці мотивують свою позицію тим, що при передаванні внеску до статутного фонду здійснюється неоподатковувана операція. Слід врахувати, що підприємство здійснює лише операції, що підлягають оподаткуванню ПДВ, а тому під час придбання основних засобів сума сплаченого податку включається до складу податкового кредиту. Не є винятком й основні засоби, оскільки за їх придбання у підприємства ще не було наміру передавати їх до статутного фонду іншого підприємства, тобто здійснювати не оподатковувану ПДВ операцію.

Отже, на виконання пп.7.4.1 Закону про ПДВ під час придбання основних засобів підприємство відшкодувало ПДВ, а пізніше при передаванні їх у вигляді внеску до статутного фонду на виконання підпункту 3.2.8 не нараховувало податок на додану вартість.

Підприємство не порушує й вимог підпункту 7.4.3 Закону, що передбачає: якщо товари частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково — ні, то проводиться розподіл суми податкового кредиту, причому такий розподіл здійснює тільки у період придбання. Законом про ПДВ не передбачено подальшого перерахунку сум податку залежно від того, в яких операціях використовуються придбані товари (роботи, послуги).

У Законі про ПДВ не сказано, що підприємство повинно «сторнувати» податковий кредит у разі передання основних засобів до статутного фонду іншого підприємства.

Таким чином, при передаванні основних фондів до статутного фонду немає жодних підстав для зменшення суми ПДВ, віднесеної до податкового кредиту під час придбання ОФ.

Ще один нюанс у цій схемі. Підприємство А передає основні засоби до статутного фонду іншого підприємства за ціною, вищою від балансової вартості.

Щодо податку на прибуток слід керуватися п.8.4 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств».

Вiдтак передавання основних засобів як внеску до статутного фонду в обмін на корпоративні права вважається продажем. Вiдповiдно сума перевищення балансової вартості основних засобів 1-ї групи у разі передавання їх до статутного фонду вважатиметься валовим доходом.

Якщо змінюються засновники (приміром, вихід попереднього учасника і вступ нового), то слiд враховувати, що Законом «Про господарськi товариства» не передбачено обов’язкове повернення внеску у натуральній формі — лише на вимогу учасника. А це автоматично означає: виплата вкладу переважно здійснюється у грошовій формі й лише в окремих випадках — в натуральній.

Така виплата не є об’єктом оподаткування для засновника, який виходить зі складу товариства, позаяк повернення попередньо внесеного вкладу не вважається доходом. І не має значення, в якій формі цей вклад повернено — у натуральній чи грошовій.

Оподаткуванню підлягатиме лише сума, що перевищуватиме вартість внесених основних фондів.

У нашому випадку фірма Б фактично не виплачує нарахованих сум у разі виходу учасника (фірми А), оскільки за останнім рахується неповернена позика. У кінцевому підсумку проводиться взаємозалік заборгованостей.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар