«Боротьба за думські місця — фарс»

Роман КУЛЬЧИНСЬКИЙ roman@gc.kiev.ua

Аби проаналізувати перебіг передвиборчої кампанії в Росії «Контракти» звернулися до незалежного спостерігача, директора програм Росії та СНД німецького Товариства зовнішньої політики Олександра Рара.

Олександр Рар

— Пане Олександре, як впливає на кампанію в Росії протистояння Кремля та ЮКОСу?

— Більшість партій використовує у своїй агітації гасла, спрямовані проти олігархів. Президент Росії Володимир Путін показав шлях, яким можна завоювати голоси та симпатії виборців. Проте справа ЮКОСу не стала центральною темою передвиборчих дискусій.

— Ділові російські видання пишуть, що екс-президент ЮКОСу Михайло Ходорковський за час скандалу став одним з найпопулярніших людей у Росії. Звідси випливає, чи можна заробити політичний капітал на його захисті?

— Ні. Навпаки, ті партії, які нападають на Ходорковського, отримують додаткові бали. Навіть «Яблоко» — партія Георгія Явлінського, яку свого часу фінансував ЮКОС, розвісила в Москві плакати, де написано: «Ми боремося з олігархами». Це означає, що за останні роки слово «олігарх» у суспільстві стало лайливим й асоціюється з усіма негативними явищами 90-х років. Один з наслідків путінського правління те, що ті політтехнологи, які зробили ставку на гасла боротьби з олігархами, матимуть рацію та їх підтримає велика частина населення. Самі ж олігархи мало що зробили для того, аби поліпшити свій імідж шляхом створення різноманітних соціальних і благодійних фондів.

— Чим нинішня передвиборча кампанія відрізняється від попередніх?

— Ще до голосування визначено переможця. Ним, без сумніву, стане «Единая Россия». Ця кампанія набагато нудніша за попередні. Зрозуміло, наступна Дума не матиме того впливу, яким користувалися попередні парламенти. Більшість партій, які беруть участь у виборах, борються не за владу, а за право сподобатися владі, щоб остання виявила свою прихильність до них. Влада наскільки монолітна, настільки сильна, і заробляти очки на опозиційній політиці — справа безперспективна. Усі прагнуть потрапити до влади й ніхто не хоче напряму сваритися з Кремлем. Особливістю нинішньої російської передвиборчої кампанії, на відміну від кампаній в інших країнах, є відсутність критики уряду. Навіть з боку комуністів і ліберальних партій.

— Які ноу-хау використовувалися на цих виборах?

— Нічого нового не було. Усі електронні ЗМІ — під контролем держави значно більшою мірою, ніж це було чотири роки тому. Зараз майже не використовуються якісь оригінальні розробки, чорний піар. Просто дивно, наскільки Кремлю вдалося стабілізувати ситуацію і знайти ниточки, за які він може смикати, аби рухалися і праві, й ліві, й центристи й недопускалися ситуації, коли хтось наважиться робити самостійні кроки. Спостерігачам, зрозуміло, що боротьба за думські місця — фарс.

— Чим вас особисто здивувала кампанія?

— Головна тема: як зробити з Росії велику, потужну державу. Ліберальні партії вичерпали свій потенціал. З погляду Заходу це — катастрофа. Демократам дуже важко пройти у парламент. Водночас такий «клон», як Володимир Жириновський, який у демократичній країні збанкрутував би за кілька років, у Росії без особливої праці, за даними соцопитувань, набирає 10%. А така партія, як «Единая Россия», чиї лідери нудніші, ніж члени політбюро ЦК КПРС, набирає 25-30%, бо виборці знають, що «єдинороси» виступають за стабільність, сильну державу й отримали благословіння від Путіна.

— Яке місце посідає обговорення українсько-російських відносин у передвиборчих дискусіях?

— Думаю, конфлікт навколо Тузли має штучний характер. Він використовується й російськими, й українськими націоналістичними колами для того, аби напередодні виборів президента чи України чи Росії натиснути на певні клавіші в політичній грі. Цей конфлікт звичайно вплинув на перебіг парламентської кампанії.

Як ви гадаєте, звідки у Жириновського 10%, чому «Единая Россия», яка виступає за агресивну зовнішню політику, має таку істотну підтримку? В цьому є й «заслуга» Тузли.

— Які партії та блоки, на вашу думку, утворять більшість у Думі?

— Парламент сильно полівішає. Прийдуть ліво-націоналістичні сили. Знову-таки, на Заході з цього приводу в політиків і журналістів буде шок. Ніхто не зможе зрозуміти, чому в умовах поліпшення економічного становища ліберальні та демократичні партії отримають так мало голосів. Насправді крен у бік так званої «патріотичної» зовнішньої політики спостерігався і раніше. І ліберали на зразок Явлінського також приєдналися до цих процесів. Російська еліта ставить перед собою зовсім інші завдання, ніж еліта інших посткомуністичних держав. Для них головне не створення громадянського суспільства та зміцнення демократичних інституцій. Росія головну свою мету бачить у тому, щоб використати весь економічний потенціал, накопичений за останні 3-4 роки, в побудові потужної Росії, яка не боротиметься із Заходом, а навпаки, ввіллється в міжнародну спільноту зі своїми інтересами та своїми правилами. При цьому Кремль сподівається, що він більше не залежатиме від Заходу, а навіть планує через свою енергетичну політику зробити Євросоюз залежним від Росії.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
roman@gc.kiev.ua&data=01-12-2003&urll=/show/ukr/article/1336/4820031336.html','sendnews','width=650,height=400,resizable=yes,scrollbars=no');return false"> Оцiнити статтю		roman@gc.kiev.ua&data=01-12-2003&urll=/show/ukr/article/1336/4820031336.html','sendnews','width=650,height=400,resizable=yes,scrollbars=no');return false"> Ваш коментар