Спосіб життя

У королiвствi вiял

Ірина ПОЛІЩУК

Колекція вiял директора туристичної фірми «Соул» Алли Горбунової нараховує понад 300 екземплярів

Алло, віяла в епоху кондиціонерів — чи не надто старомодно?

—?Хіба може бути старомодним естетичне задоволення, відчуття витонченості, аристократизму? Цікаво, сидячи в ресторані з віялом у руці, уявляти себе десь у ХVIII-XIX столітті, або на балу князя Орловського.

Чи не після відвідин якогось світського рауту у вас з’явилося таке захоплення?

—?Зовсім ні. Це ще з дитинства. В дитсадку на уроках праці всі власноруч щось робили — паперові кораблики, пілоточки, віяла. І?мені дуже подобалося виготовляти саме віяла. Спочатку робила прості віяла зі звичайного білого чи кольорового паперу, який був під рукою. Подорослішавши, вже більш творчо підходила до цього процесу — розмальовувала віяла фарбами, фломастерами чи олівцями, інколи приклеювала тканину чи мереживо.

То ви й досі виготовляєте віяла власноруч?

—?На жаль, ні. Часу не вистачає. Хоча із задоволенням це робила б, адже технологію знаю. Зараз колекція поповнюється за рахунок привезених із-за кордону екземплярів. До того ж вона розширилася за рахунок речей, на яких зображено віяло (найрізноманітніші вазочки, картини, брелоки, навіть сумочки).

Чи важливо, де куплене віяло — у вуличного торгівця чи в спеціалізованому бутику?

—?Значення має країна, традиції. Якось у Сеулі не встигла купити віяло, а привезти дуже хотілося. Тому нашвидкуруч купила в тамтешньому аеропорту віяло. Уже в літаку, роздивившись покупку, дещо розчарувалась — це виявилось якесь... «чоловіче» віяло: стриманих пастельних кольорів, із зображенням смаглявих азійських хлопців. Хоча зараз це віяло в мене вдома дуже добре вписується в загальний інтер’єрний задум.

Відомий модельєр Ів Сен Лоран досить часто з’являється на публіці з віялом. Чи є якісь відмінності у «віялових» смаках чоловіків і жінок?

—?Кожна людина вибирає ту кольорову гаму, яка їй близька. Інколи жінкам подбається поєднання «чоловічих», стриманих, кольорів, а чоловікам, навпаки, — насиченість та яскравість.

У вашій колекції є раритети?

—?У мене є індійське віяло ХІХ століття, подароване колегами кілька років тому. Виготовлене воно зі слонової кістки, на якій вирізані слоники, та оздоблене смарагдами. А ще є пластмасові, дерев’яні, паперові, виготовлені із тканини чи пір’я павича.

Як домашні ставляться до «захаращення» квартири віялами?

—?Чоловік — досить спокійно. Син також, щоправда, вже парочку віял, граючись, зламав. Але, думаю, коли він трішки підросте, теж захопиться віялами, як і його мама.

Чи можна, подивившись на віяло, визначити його походження?

—?Певною мірою. Приміром, іспанські віяла часто виготовлені з яскравої тканини і оздоблені мереживом. Японські можуть бути виготовлені з бамбука, індійські — зі слонової кістки і так далі залежно від того, який матеріал у якій країні більш поширений.

Україну важко назвати країною з теплим кліматом. Чи використовуєте ваші віяла десь на практиці?

—?Звісно, «природне» середовище віял — це країни з високою температурою повітря або з якимись суворими правилами в одязі. Так, я часто зустрічала жінок з віялами в Ірані: при температурі 60 градусів, та ще у такому закритому одязі, думаю, віяла для них — спасіння. Не часто, але користуюсь віялами, наприклад, у літаках або на модних тусовках у ресторанах. Однак справжнім поціновувачем віял є моя мама. Вона не переносить кондиціонери, тому від спеки рятується одним з колекційних екземплярів, спеціально добираючи його під конкретний костюм чи сукню.

Алло Борисівно, таке ім’я та по батькові, мабуть, наклало певний відбиток на вашу долю?

—?Мені пощастило мати таке ім’я і по батькові. Ще у школі, коли Пугачова вже була суперпопулярною, мене почали називати Аллою Борисівною. Приміром, на шкільних вечорах, у яких я не просто брала участь, а була їх ведучою, директор звертався до мене саме на ім’я та по батькові. І це вимагало від мене відповідної поведінки. Тобто навіть маленькою дівчинкою я була вже Аллою Борисівною. І, як справжня Алла Борисівна, мала бути сильною та успішною.

---

Довідка

Історія віял сягає біблійних часів. Кажуть, коли після створення Єви Адам почав її розглядати, та засоромилась і почала, обмахуючись віялом, удавати, що розглядає райські кущі. Першими з’явились віяла, які не складались. У Стародавньому Єгипті такі опахала слугували атрибутом величі фараона. Віяла часто доручали носити особам царського походження, які мали спеціальний титул — «носій віяла з правого боку». У Стародавній Греції та Римі, на Криті використовували східні опахала з листя або пір’я павича на дерев’яній чи кістяній основі. Великими опахалами на ручці (флабеллумами) в Римі молоді невільники — флабелефери — обмахували своїх господинь. Римські чепуруни користувались маленькими віялами під назвою «табелає». Друга форма віяла (складана) в ХVІ столітті приходить до Європи, відкривши нову епоху в історії цього аристократичного атрибута. Розквіт користування віялами в Європі припадає на ХVІІ століття.

Досьє

Алла Горбунова, президент туристичної фірми «Соул». Народилась у Києві. За гороскопом — Лев. У 1987 р. закінчила студію театру ім. Івана Франка (за спеціальністю — актриса драматичного театру та кіно) та педагогічний університет ім. Драгоманова (філологічний факультет). Переможець загальнонаціонального конкурсу «Ділова жінка України» 2003 р., «Віце-Пані Києва — 2002», нагороджена Знаком Ордена «Святий Князь Володимир» IV ступеня. Заміжня. Має трирічного сина Микиту.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар