Спосіб життя

Увесь світ в одній кімнаті

Юрій САМОЙЛОВ

Домашній кінотеатр вищої категорії може коштувати $100 тис., нижчої — $300

Поєднаємо непоєднуване?

Сьогодні словосполучення «домашній кінотеатр» не тільки на Заході, а й у нас вже не сприймають як фантастику. У столиці домашні кінотеатри пропонують багато мереж, спеціалізованих на побутовій техніці («Домотехніка», «Фокстрот», «Техномаркет»).

Під терміном «домашній кінотеатр» фахівці мають на увазі систему зчитування й відтворення звуку з ефектом, максимально наближеним до реальності. Екран при цьому (телевізор, плазмова панель, рідкокристалічний монітор або відеопроектор з екраном) в систему не входить. Звісно, система прочитання відеозображення зазвичай також є, однак вона не головний елемент.

Таке визначення, на перший погляд, парадоксальне, адже кожен з нас знає, що в кіно зображення первинне, а звук вторинний. Однак у сучасних домашніх кінотеатрах все відбувається з точністю до навпаки: найбільшу увагу приділено саме звуку. Чому — стає зрозуміло відразу, щойно подивишся фільм або послухаєш музику за допомогою такої системи: після неї звичайне кіно, телебачення або радіомовлення здається плоским і сірим. Глядача (слухача) буквально вражає те, що прийнято називати ефектом присутності: звук повністю повторює видимий рух об’єкта. Під час прослуховування аудіозаписів виникає враження, ніби знаходишся у концертному залі з ідеальною акустикою.

За використання DVD (саме під цей формат пристосовуються майже всі сучасні кінофільми) звук записується на шість незалежних каналів. А при відтворенні звук обробляє спеціальний звуковий процесор — посилює в одному динаміку, приглушує в іншому, де треба, змішує, переводить з одного динаміка в інший — у результаті й створюється ефект присутності.

Першовідкривачем і розробником більшості методів обробки звуку є американська лабораторія Dolby Lab. Стандарт запису звуку Dolby Digital — марка, яка супроводжує кожний сучасний фільм у кожному сучасному публічному кінотеатрі.

З чого він складається

Будь-який домашній кінотеатр складається з DVD-плеєра, який прочитує відео- і звуковий сигнал, ресивера, який обробляє цей сигнал, системи динаміків, яка відтворює звук, і сполучного кабелю. Проте деякі з «найпросунутіших» домашніх кінотеатрів укомплектовуються без дротових з’єднань, їх замінюють радіоканалами.

Основним елементом домашнього кінотеатру, інакше кажучи, його мозком, є ресивер. Саме цей пристрій обробляє звук і створює «ефект присутності». Зрозуміло, це неможливо без застосування комп’ютерної техніки. У більшості ресиверів для обробки й управління відтворенням звуку використовується спеціалізований процесор Dolby Prologic. Також саме в ресивер вбудовується висококласний AM/FM-тюнер, тобто радіоприймач. Його призначення цілком зрозуміле — власнику домашнього кінотеатру іноді хочеться насолодитися музикою без відео. Зазвичай якість тюнерів, якими укомплектовують домашні кінотеатри, відповідає можливостям відтворення.

Дуже багато залежить і від приміщення, де планують встановити домашній кінотеатр, адже кожне з них має індивідуальну акустику. Відомо, що непристосований зал може зіпсувати враження від виступу найкращого співака, музиканта чи оркестру. Так і з домашнім кінотеатром: без урахування акустичних властивостей приміщення він — лише набір дорогих комплектуючих. Тому фірми, що реалізовують такі системи, проектуючи й встановлюючи домашній кінотеатр, радять користуватися послугами фахівців-акустиків і професійних монтажників, які спеціалізуються саме на таких послугах. Особливо бажано, щоб їхня думка враховувалася під час проектування самого будинку, квартири чи іншого приміщення, де передбачається наявність системи. Однак це не означає, що домашній кінотеатр неможливо встановити у звичайній квартирі без її цілковитого перепланування. Здебільшого саме так і відбувається. Однак якщо ви прагнете найвищої якості відтворення звуку, краще починати проектувати кінотеатр з нуля.

Куди ми дивимося

Для відтворення зображення в домашніх кінотеатрах можна використовувати всі доступні на сьогодні відеоекрани. Це і звичайні кольорові телевізійні приймачі, і відеопроектори, і рідкокристалічні відеоекрани, і плазмові панелі. Саме останніми забезпечується більшість домашніх кінотеатрів.

Плазмова панель — це найсучасніший пристрій для відтворення динамічного зображення. Саме вони сьогодні найкраще передають рухоме зображення. Перевага плазмової панелі перед іншими відеоекранами — її товщина. Сучасні плазмові панелі завтовшки 11-12 мм, і це за вельми значних розмірів. Так, компанія LG недавно оголосила про випуск 74-дюймової (188 см) плазмової панелі, а компанія Philips випускає 50-дюймові (127 см) панелі. До того ж усі ці екрани абсолютно плоскі, що дає змогу, з одного боку, якісно відтворювати відеозображення, а з іншого — вішати їх на стіну. Втім, підлогових моделей також вистачає.

Плазмові панелі випускають ті самі компанії, що й комп’ютерні монітори та телевізори, а також DVD-плеєри й ресивери. Це Toshiba, SONY, Matsushita Electric (ТМ Panasonic), NEC, Philips, Pioneer, Fujitsu, LG, Samsung та ін. Коштують такі відеоекрани кілька тисяч доларів. Фахівці стверджують, що при комплектації домашнього кінотеатру плазмовою панеллю її виробник здебільшого не має істотного значення.

На жаль, відтворення відеозображення значно відстає від звуку — стереоекранів, що моделюють об’ємний ефект без додаткового пристосування (на?зразок поляроїдних окулярів), доступного споживачеві, на сьогодні не існує. А тому зображення навіть найкращої плазмової панелі, попри надзвичайну чіткість (більшість сучасних панелей підтримують частоту розгортки 100 Гц, а кількість рядків у розгортці — 832 замість 625, як у традиційному телебаченні), як і раніше, є плоским. Утім, науково-технічний прогрес робить звичним те, що недавно сприймалося як фантастика, і цілком ймовірно, що вже наприкінці десятиліття з’являться перші стереоекрани, доступні широкому споживачеві.

Кожному — за потребами

Столичний ринок пропонує покупцям найрізноманітніші моделі домашніх кінотеатрів. Найпростіші з них — так звані коробкові — коштують $300-400. У таких моделях DVD-плеєр і ресивер розміщені в одному корпусі, а динаміки — добротний середній продукт, розрахований на задоволення потреб середнього споживача. До таких кінотеатрів здебільшого підключають звичайні телевізори (можна підключати й плазмову панель).

Кінотеатр вищої категорії може коштувати і $100?000. Зазвичай для виготовлення і монтажу таких систем вищого класу застосовують ексклюзивні дизайнерські рішення комплектувальних, спеціально розробляють динаміки, одночасно оформляють інтер’єр приміщення, а для з’єднання динаміків з ресивером використовують кабель вартістю близько $80 за метр.

Чи існують які-небудь загальні принципи комплектації домашніх кінотеатрів?

Віктор Смоляр, консультант фірми «Домотехніка», який спеціалізується на таких системах, стверджує, що можливості для споживача тут практично безмежні. Не рекомендують лише поєднувати DVD-плеєр і ресивер різних виробників. Крім того, бажано користуватися послугами фахівців з установлення.

---

Фронтальні колонки. Відтворюють переважно музику і звукові ефекти. Мають бути на однаковій дистанції від екрана (оптимальна відстань між ними дорівнює відстані від слухача до кожної з акустичних систем). Кут до осі «слухач—екран» становить приблизно 45 градусів. Акустичні осі фронтальних АС перетинаються на невеликій відстані від голови слухача.

Центральна колонка. Відтворює діалоги, а також музику й ефекти. Розміщується прямо в центрі (зазвичай над або під екраном), на одній лінії або трохи позаду фронтальних АС (але не перед ними).

Тилові колонки. Створюють «довколишній» ефект. Розміщені позаду по боках приміщення (на 40-50 см вище від голови слухача). Оптимальний кут щодо осі «слухач—екран» — 110 ±10 градусів.

Сабвуфер. Відтворює низькочастотні звукові ефекти. Такий звук не локалізується в напрямі, тому теоретично сабвуфер може знаходитися в будь-якому місці кімнати. Однак на практиці на звучання сабвуфера впливають акустика кімнати, розташування меблів тощо (за невдалого розташування можуть виникати неприємні призвуки). Оптимальна точка розміщення сабвуфера визначається «на слух»: увімкнувши музичну композицію з виразним басом, сабвуфер рухають по кімнаті й визначають місце, звідки баси в точці прослуховування звучать найкраще. Другий метод — зворотний до першого. Сабвуфер встановлюють в точці прослуховування системи і шляхом «переповзання» по кімнаті на висоті близько 40 см шукають точку з найкращим звучанням басів — саме там його й треба встановити.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар