Перший парубок у Казахстані

Дмитро КРАПИВЕНКО
dmytro@gc.kiev.ua

Про Маргулана Сейсембаєва, хлопця зі степового аулу, який згодом став провідним бізнесменом Казахстану, на його батьківщині складають легенди.

Ефект снігової грудки

Одна з бувальщин про Маргулана Сейсембаєва розповідає про те, як він починав свій бізнес. Мовляв, 1990 року під час відвідин Казахстанського держуніверститету Нурсултан Назарбаєв отримав від одного зі студентів юридичного факультету записку приблизно такого змісту: «Допоможіть, Нурсултане Абішевичу, мені відкрити власний бізнес. Обіцяю працювати виключно в інтересах Батьківщини». Автором цих рядків, як свідчить билиця, був Сейсембаєв — відмінник на прізвисько Колгоспник, колишній чабан і виходець з бідного аулу. 1991 року, начебто з «батьківського» благословення Назарбаєва, постала маленька приватна фірма «Сеймар» (у назві якої — перші склади прізвища та імені Маргулана Сейсембаєва).

Далі легенда закінчується й починаються факти: Маргулан з кількома приятелями займається експортом казахської пшениці до країн СНД. Бізнес непоганий, однак «живих» грошей не приносить. На всьому пострадянському просторі панує доба бартеру. В обмін на пшеницю Сейсембаєв отримує сільгосптехніку, запчастини, які намагається реалізувати, почасти у кредит. Бізнес диверсифікується сам собою, без особливого втручання його власника: з’явились у «Сеймара» перші обігові кошти — він надає їх селянам як кредити, а під заставу бере землю. Так підприємство отримує перші земельні активи (нині «Сеймар» володіє 80 тис. га сільськогосподарських земель).

Структура компанії стрімко розгалужувалася й уже 1992 року підприємство довелося перереєструвати в концерн. «Сеймар» зростав пропорційно до темпів казахстанської приватизації. Виставляє держава на продаж більш-менш значуще підприємство, дотичне до АПК, — Сейсембаєв тендер не пропустить й обов’язково виграє. Наприкінці 90-х років ланки сейсембаєвського бізнесу вибудовувалися логічно й послідовно. Придбав «Сеймар» «критичну» кількість заводів, що виробляють комбікорм, — на черзі птахофабрики. У галузі яєчного птахівництва компанія підкорила 80% ринку — час зайнятися рисом: скуповуються землі, рисові заводи, елеватори, доки «Сеймар» не контролюватиме 60% цієї галузі. «Звик завжди бути першим,» — не приховує своїх амбітних планів Маргулан Сейсембаєв.

Чи завдячує своїм успіхом Маргулан Сейсембаєв своєму міфічному покровителю Назарбаєву? На сайті kompromat. kz (чи на аналогічному російському порталі), де зібрано всі корупційні гріхи казахської олігархії, прізвище Сейсембаєва не винесено в окремий розділ, а відтак є підстави говорити про дистанційованість молодого казахського бізнесмена від гучних скандалів у країні. Хоча проти нього тамтешня влада порушувала 14 кримінальних справ, проте безуспішно. Водночас відомо, що офіційна Астана не раз впроваджувала заборонні мита на імпорт сільгосппродукції — при цьому на користь «Сеймара». Чимало підприємств, що входять до складу компанії, звільнено від оподаткування — такі привілеї вони мають завдяки домовленості з Комітетом з інвестицій (відповідно до казахських законів компанія, що бере на себе інвестиційні зобов’язання, отримує податкову «індульгенцію»). Така модель лобіювання бізнесових інтересів не має нічого спільного зі східною традицією «кланового господарства».

Сейсембаєв вміє ефективно працювати в правовому полі. 1996 року він придбав птахофабрику «Алтин Кус». Підприємство не надто потужне — 250 тис. яєць на рік, персонал — 2 тис. працівників. Почалася реформа: кількість працівників скоротилася до 400, виробництво зросло до 1,1 млн яєць на рік. Нині воно модернізувалося (всього у птахівництво «Сеймар» інвестував понад $30 млн), а всі зайві активи птахофабрики: їдальня, кондитерський цех тощо — «відсікалися» в окремі приватні структури, власниками яких ставали переважно ті члени трудового колективу, які опинилися «за бортом» реформованого підприємства. Щодо конкурентів «Сеймар» проводить нищівну політику: пролобіювавши навесні цього року впровадження спецмита на імпорт продуктів птахівництва, компанія оголосила нечуваний досі у Казахстані демпінг: зменшення цін на 25%. Як результат — на внутрішньому ринку у «сеймарівців» майже не залишилося суперників.

Створення інвестиційного обличчя

У своїй історії «Сеймар» уже пройшов два етапи: торговельний та виробничий. На черзі — третій, як стверджує Сейсембаєв, — інвеcтиційний. Нині компанія позиціюється саме як інвеcтиційна: річний обіг $250 — 300 млн, широкий профіль діяльності — від гірничорудної галузі до сільського господарства. Для вивчення ринків «Сеймар» створив чимало консалтингових та аудиторських компаній (див. схему). Компанія має один ексклюзивний проект — у грудні 2002 року в Алматинській області було введено в експлуатацію «Казахстан Кагази» — найпотужніший у країні картонно-паперовий комбінат. Брак належних лісових ресурсів не дозволяє розгорнути масштабне паперове виробництво у Казахстані. 90% картону та паперу на казахський ринок імпортується. Точніше, імпортувалося. «Казахстан Кагази» нині намагається використовувати як сировину переважно макулатуру, потужність підприємства — 150 тонн на добу. У проект інвестовано $20 млн. У комбінат заплановано вкласти ще $27 млн.

«Сеймар» напрацював непоганий досвід співпраці з іноземними інвесторами: компанія не раз залучала кошти МБРР, ЄБРР і приватних італійських компаній. Була спроба експансії на російський ринок: у Московській області придбано птахофабрику. Успішним цей проект (запланований обсяг інвестицій $35-40 млн) нині не називає навіть сам Сейсембаєв. В інтерв’ю російському журналу «Експерт» бізнесмен зізнався: підмосковна фабрика малопотужна й потребує чималих фінансових вливань, але цінність російських активів може стати у пригоді, якщо РФ впровадить мито на казахські яйця чи м’ясо птиці. Є тут і «приціл» на американців: заокеанські бізнесмени навряд чи змиряться із забороною на імпорт «ніжок Буша» й шукатимуть можливість зачепитися на російському ринку. Реформувавши «Сеймар-Черкизово» (так називається російська фабрика компанії) за західними стандартами, Сейсембаєв може вигідно продати американцям перспективну (передусім своїм близьким розташуванням до Москви) фабрику.

В український АПК «Сеймар» поки що не поспішає. Сейсембаєва більше цікавить українське машинобудування. Кілька тижнів тому представники «Сеймара» відвідали дніпропетровський Дніпровагонмаш. Предмет переговорів досі не розголошується. Знаючи постійне прагнення Маргулана Сейсембаєва завжди бути першим, можна побудувати таку версію. Казахському гірничо-металургійному комплексу бракує вагонів підвищеної вантажопідйомності. Уклавши з Дніпровагонмашем ексклюзивну угоду, а, можливо, й створивши СП з дніпропетровцями (принаймні про це ходять вперті чутки), «Сеймар» монополізує казахський ринок «важких» вагонів.

Маргулан Сейсембаєв нині сповідує ідею плинності активів. Кожну бізнес-одиницю «Сеймар» він намагається препарувати в ринковий продукт. Дрібні підприємства Сейсембаєв воліє продавати за франчайзинговими схемами. І в цьому напрямі є деякі успіхи: нині річний дохід дрібних бізнесменів, які працюють за франчайзинговими контрактами з «Сеймар» та «Алмати Кус» (одна з найуспішніших бізнес-одиниць «Сеймара» об’єднує сім птахофабрик), становить $20-30 тис.

Фондовий ринок — також не terra incognita для Сейсембаєва. 1999 року «Сеймар» почав розміщувати акції та облігації «Алмати Кус». Облігації на загальну суму $20 млн мають п’ятирічний термін, розмір річних — 10%. Акція мала масштабний PR-супровід і фізособи активно вкладали гроші в облігації «Алмати Кус». Таке масове залучення коштів Маргулан Сейсембаєв вважає чи не найбільшим досягненням: 2001 року «Алмати Кус» дістала звання Народної компанії.

---

До речі

КУБОК «СТРАУСЯЧОГО ЯЙЦЯ»

Маргулан Сейсембаєв ревний поборник здорового способу життя. Якось замість традиційного бенкету на власний день народження він влаштував спортивні перегони для своїх друзів. Має чимало спортивних пристрастей: гірські лижі, авіаспорт, гольф. Останньому приділяє чимало не тільки часу, а й грошей. Уже кілька років поспіль під патронатом «Сеймара» проходять міжнародні любительські змагання з гольфу Seimar Open (переможець отримує виграш $3 тис.). Гран-прі змагання в корпоративному стилі — величезне страусяче яйце у скляній колбі, яке свого часу привіз Сейсембаєв з відрядження з Південної Африки. В офісі «Сеймар» є спеціальний зал, пристосований для гри в міні-гольф, де Сейсембаєв час від часу організовує змагання серед працівників компанії. Сам Маргулан жартує, що тренується у гольф у зимовому степу просто неба.

---

Хронологія

1991 — засновано приватну комерційну фірму «Сеймар комерція». 1992 — створено концерн «Сеймар». 1995-1997 — масова приватизація птахофабрик і хлібокомбінатів. 1997 — приватизація рисової галузі. 1998 — створено концерн «Алмати Кус». 1999 — вихід «Алмати Кус» на фондовий ринок. 2001-2002 — створено ЗАТ «Казахстан Кагази» — найпотужніший картонно-паперового комбінат у Казахстані.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
dmytro@gc.kiev.ua&data=24-11-2003&urll=/show/ukr/article/1297/4720031297.html','sendnews','width=650,height=400,resizable=yes,scrollbars=no');return false"> Оцiнити статтю		dmytro@gc.kiev.ua&data=24-11-2003&urll=/show/ukr/article/1297/4720031297.html','sendnews','width=650,height=400,resizable=yes,scrollbars=no');return false"> Ваш коментар