ЮКОС некримінальний

Дмитро КРАПИВЕНКО

Майже півроку про російську нафтову компанію № 1 — ЮКОС пишуть здебільшого в контексті переслідування її топ-менеджерів з боку Генпрокуратури РФ. До гучних заяв Ходорковського, Лебедєва та кремлівських чиновників принагідно додаються деякі статистичні дані про діяльність компанії. Проте без історії, корпоративної культури та бізнес-стратегії ЮКОСу важко уявити ціну питання, довкола якого нині трощаться списи.

З радянських «шматків» — у вертикально інтегровану компанію

Створення нафтового гіганта ЮКОС — справа рук Кремля. Ну майже як у Гоголя: «Я тебе породив...» На початку 90-х Москва вбачала порятунок російського нафтового комплексу у створенні вертикально-інтегрованих компаній, які мали б об’єднати виробничі потужності від геологорозвідки до продажу готових нафтопродуктів — розрізнені й безпорадні після розвалу СРСР підприємства. Так, 15 квітня 1993 постановою уряду РФ створюється ЮКОС, до складу якої спершу входили: одне нафтовидобувне підприємство «Юганскнафтогаз» (Нефтеюганськ, Ханти-Мансійський Автономний округ), три поволзьких НПЗ і вісім підприємств нафтопродуктозабезпечення, що в європейській частині Росії. Наступні п’ять років менеджмент нарощував «м’язи» компанії: виділені урядом виробничі потужності їх не задовольняли, відтак ЮКОС стає активним учасником російської приватизації. Що рік — то нове НПЗ чи видобувне підприємство. Схему придбання активів ЮКОС практикував таку: 25% акцій контролює трудовий колектив, контрольний пакет переходить безпосередньо до компанії.

1997 року ЮКОС зміцнює позиції у нафтоносному Сибіру: за $1 млрд компанія придбала контрольний пакет Східної нафтової компанії, котра об’єднувала 12 сибірських різнопрофільних підприємств ПЕК. Подальшому накопиченню активів завадила криза 1998 року. Крім негативних зовнішніх впливів, у компанії виникли й серйозні внутрішні проблеми: настав час подбати про впровадження ефективної системи управління підприємствами, що роками збиралися під «дахом» ЮКОСу.

Менеджмент компанії на чолі з Михайлом Ходорковським (з 1996 року — віце-президент ЮКОСу, потім голова ради директорів) передбачав, що невдовзі настане час виходити на зовнішні ринки, тому реструктуризувати ЮКОС вирішили за західними канонами. Задля цього були залучені закордонні консалтингові компанії — Arthur D. Little і McKinsey. Реструктуризація передбачала створення бізнес-одиниць, яким делегувалися певні виробничі повноваження та відповідальність за фінансові результати. Виконавчу владу було передано ЮКОС-Москва — столичному офісу, очолюваному Ходорковським. В окрему одиницю було виділено ЮКОС ЭП — структуру, що корегувала діяльність геологорозвідувальних і видобувних підприємств. Управлінська реформа дала компанії вельми відчутний економічний зиск: скорочення невиробничих витрат і зниження вартості сервісних послуг дало змогу ЮКОСу зменшити середні витрати на видобуток нафти майже втричі. Непрофільні підприємства було оформлено як окремі структури й передано зовнішнім підрядникам.

Того ж 1998 року ЮКОС уклав угоду з компанією Schlumberger, яка досі надає їй консультативну допомогу з питань управління кадрами та інші сервісні послуги. Про наближеність корпоративної культури ЮКОСу до західних стандартів свідчить, зокрема, наявність на її сайті так званого кодексу намірів і відповідальності, в якому зазначено гуманітарну програму «юкосівців»: відповідальність перед акціонерами, пріоритетність екологічних завдань, раціональне використання надр тощо. Для європейської чи американської компанії наявність такого документа є ознакою відповідності канонам сучасної бізнес-етики.

П’ять років тому відбулася перша спроба альянсу із Сибнефтью — було навіть створено компанію ЮКСИ, що мала б виробляти 100 млн т нафти на рік. Однак тоді топ-менеджери компаній не змогли створити принадну для обох сторін схему злиття. Об’єднанню нафтових гігантів судилося відбутися лише на початку 2003 року (процедура має завершитися до кінця поточного року). ЮКОССибнефть має стати третьою після Exxon і Shell нафтовою компанією у світі.

Найперспективніший напрям — Китай

З початком нового тисячоліття ЮКОС почав стрімко захоплювати позиції на ринках Східної Європи. Минулого року компанія встановила контроль над 49% акцій словацької державної компанії Transpetrol (по суті, це словацький відтинок нафтопроводу «Дружба»). Того ж 2002 року ЮКОС встановлює контроль над литовським концерном Mazeikiu Nafta. Нині ЮКОС займається реконструкцією нафтопроводу «Адрія», який дасть змогу компанії постачати нафту напряму в Адріатичне море через хорватський порт Омішаль.

Продовженням експансії мала б стати поява ЮКОСу на ринку країн ЄС. Однак, як прогнозують аналітики, цього може й не статися: Західна Європа тісно прив’язана до близькосхідної нафти, й арабські нафтові магнати навряд чи поступляться росіянам. Перспективнішим за європейський є американський напрям: Ходорковський ще на початку року озвучив наміри компанії щодо експорту «юкосівської» нафти до США танкерами з грецьких і турецьких портів. До 2010 року компанія планує поставити до Штатів 30-35 млн т нафти.

У стратегічному плані розвитку компанії на найближчі п’ять років зазначається, що вона має розширяти свій експорт завдяки постачанню нафти до країн Південно-Східної Азії, передусім до Китаю. Зараз ЮКОС спільно з російською «Транснефтью» та Китайською національною нафтогазовою компанією розробляють технічне обгрунтування будівництва нафтопроводу Росія — Китай з пропускною здатністю 30 млн т на рік. Звісно, заповнюватися цей трубопровід буде насамперед «юкосівськими» продуктами.

Загалом наміри компанії на першу «п’ятирічку» нового століття наполеонівські: збільшити річний видобуток нафти на 10 млн т, до того ж три чверті з них (47 млн т) реалізовуватимуть на зовнішніх ринках, і збільшити свою присутність на російському ринку світлих нафтопродуктів з 15% до 22%. Досягти зростання виробництва ЮКОС планує завдяки активізації видобутку в слаборозроблених родовищах Східного Сибіру. Компанії, 44% акцій якої нині перебувають під арештом і яку російська влада може невдовзі позбавити ліцензії на розробку надр, втілити такі наміри буде непросто.

---

ЮКОС сьогодні

• Найбільша російська нафтова компанія. Четверте місце у світовому рейтингу. За підсумками 2002 року компанія видобула 69,5 млн т нафти та 2,39 куб. м газу, переробила 32,9 млн т нафти

• За власними прогнозами, на поточний рік компанія планує видобути 83 млн т нафти та 5,6 млрд куб. м газу, переробити 30,4 млн т нафти

• У компанії працює 110 тис. працівників. Капіталізація станом на 1 жовтня — $35 млрд. Контрольний пакет ЮКОСу (61%) контролює гібралтарська Menatep Group через Yukos Universal ltd (зареєстрована на острові Мен) і Hulley Enterprise (Кіпр)

• Доведений запас нафти — 12,5 млрд барелів. Після злиття з Сибнефтью цей показник збільшиться до 19,4 млрд, а річний видобуток — до 100 млн т нафти.

---

Дійові особи

Семен Кукес. Нинішній голова правління НК ЮКОС народився 1946 року. 1969 — закінчив Московський хіміко-технологічний інститут ім. Менделеєва. 1978 — пост-докторантуру в Хьюстоні, тоді ж стає інженером Phillips Petroleum, згодом обіймає посаду технічного директора в компанії Amoko. А в американських компаніях Кукес пропрацював 16 років, отримав 130 патентів США. Від 1996 — віце-президент ЮКОСу, коригує збут і маркетинг компанії. 1998 — запрошений на посаду президента ТНК. Став одним з організаторів і натхненників злиття ТНК з British Petroleum. Завершивши оборудку, повертається до ЮКОСу: у червні стає головою ради директорів, а 4 листопада, після відмови Ходорковського від головування у компанії, очолює її правління.

Михайло Ходорковський — найзаможніший росіянин (за оцінками журналу Forbes, його статки минулого року сягнули $3,7 млрд). Народився 1963 року в Москві. 1986 — закінчив Московський хіміко-технологічний інститут ім. Менделеєва. 1987 — засновує Центр науково-технічної творчості, стає його директором. 1990 — викупає у московської влади Центр і створює на його базі МЕНАТЕП-інвест, що згодом розростається у міжбанківське об’єднання МЕНАТЕП. У березні 1993 — стає замміністра палива та енергетики РФ. З 1995 — голова ради директорів «Роспром».

Того ж року МЕНАТЕП на аукціоні придбав 7% ЮКОСу (33% купує під гарантії МЕНАТЕПу фірма «Лагуна»). У червні 1996 — стає головою ради директорів ЮКОСу. Після реорганізації компанії 1998 — голова правління ТОВ «ЮКОС-Москва» — головного офісу компанії. Заарештований наприкінці жовтня за підозрою у скоєнні економічних злочинів. 3 листопада склав із себе повноваження голови правління ЮКОСу.

Автору можна писати:dmytro@gc.kiev.ua

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар