|
|
|||||
| 01 Грудень 2008, Понеділок |
|
Українською На русском | ||||
![]() |
Ділові новини | Прес релізи | Бізнес-події | Форум | Власний рахунок | Авто | Нерухомість | Робота |
| Український дiловий тижневик "Контракти" / № 46 вiд 17-11-2003 | РЕКЛАМА | ПЕРЕДПЛАТА 2009 | ||
|
Не час перемагатиПісля того, як екс-координатора парламентської більшості Анатолія Толстоухова посадовили в крісло міністра Кабінету Міністрів публічності в його діях помітно поменшало. Однак про тенденції політичного життя країни Анатолій Володимирович говорить з нехарактерною, як для коаліційного диригента, відвертістю.
— Зрив з’їзду «Нашої України» в Донецьку обернувся кризою законотворчості. Хто, на вашу думку, винен і що тепер робити? — Події, що мали місце в Донецьку, й ситуацію, що склалася в парламенті, можна аналізувати з різних точок зору і в різних часових межах. Можна шукати винних у донецькому аеропорту. Можна безпосередньо стати біля палацу, де мав відбутися з’їзд «Нашої України», й зробити висновки... Хотів би звернути увагу на те, що до президентських виборів майже рік, а хтось уже їде в Донецьк під гаслом «Час перемагати!» Кожна політична сила повинна подумати: кого, де і навіщо вона має намір перемагати? У цьому випадку я на сто відсотків підтримую конкретну пропозицію Партії регіонів про запровадження мораторію на дії, що стосуються виборчої компанії, доти, доки вона не стане реальністю. Адже ніхто не забороняє блоку «Наша Україна» їхати до Донецька й виступати там як блок «Наша Україна». Це наша хвороба: нести в суспільство гасла, що можуть стати тим самим сірником. — Яким чином з цієї ситуації збираються виходити? — Запитання складне. Адже блокуючи роботу Верховної Ради, окремі фракції тільки педалюють донецькі події. Це, швидше, маскування, ніж правда. На кону нині крісло генпрокурора, першого віце-спікера, а там й до комітетів недалеко, якщо й далі не буде роботи. Треба домовлятися в стінах працюючого парламенту. — На якій стадії розробка нових призначень в уряді? — Тема урядових ротацій народилася не сьогодні. По-перше, ми чудово розуміємо, що уряд було сформовано в умовах гострої політичної ситуації. Це була, так би мовити, перша спроба коаліційності. І навряд чи її можна вважати довершеною. Думаю, що відставки й призначення в уряді будуть, але на засадах квот, затверджених парламентською більшістю. У фракціях і депутатських групах це розуміють. Таким чином, тема змін в уряді цілком реальна. Більше того, треба адекватно реагувати на те, що відбувається в окремих секторах української економіки, і вносити кадрові корективи. Про це неодноразово йшлося на засіданнях координаційної ради, зустрічах з прем’єром... Ніхто не має наміру ламати, але корекції, як я вже сказав, реальні й необхідні. — Хто ініціює ці корективи? — Якщо фракція або парламентська група вважає за необхідне переглянути свою квоту, то не буде ж уряд заперечувати? З іншого боку, якщо в керівництва Кабміну виникають запитання, то важливо знайти консенсус з керівництвом тієї чи іншої фракції, депутатської групи. — Як змінюється коаліційність уряду з наближенням виборів? — Менш коаліційним уряд достоту не буде. Проте Кабмін не може бути й командою політичних однодумців, позаяк, по-перше, ми зробили тільки першу спробу створити урядову коаліцію. По-друге, у парламентських виборах брали участь п’ять партій, а в формуванні уряду — дев’ять суб’єктів. Крім того, Президент також робив свої призначення. Зрештою, кожна політична сила ставить свої завдання і, при цьому, між тими завданнями є серйозні відмінності. Тому говорити про політичних однодумців можна із застереженнями. — А про коаліційний уряд говорити можна? — Можна, розуміючи його як збірну команду, що об’єднується спільною програмою дій і базується на парламентській більшості. Справжня коаліція попереду. — Єдиний кандидат на посаду глави держави від коаліції також ще попереду? — Питання єдиного кандидата тотожне питанню: в якому стані влада в Україні? Якщо єдиного кандидата від влади не буде, то можна готуватися вітати кандидата від опозиції. — Вибирати кандидата «від себе» владі, проте, доведеться. — Безперечно, єдиний кандидат буде представником певної політичної сили. Але перш ніж відповісти на це питання, ще треба з’ясувати, хто обиратиме президента: парламент чи громадяни. Ви ж чудово розумієте всю різницю між такими виборами. Не забуваймо також, що ми не знаємо вибору, який зробив діючий Президент. Словом, говорити про єдиного кандидата як про особу ще зарано. Його ім’я буде, безумовно, результатом політичної домовленості та компромісів тих сил, що складають парламентську більшість. — А хто, на вашу думку, обиратиме президента? — Це має визначити Верховна Рада. Хоча останні події свідчать: можна зайти в такий глухий кут, що з нього треба буде не виходити, а вистрибувати. Отже, яке рішення буде ухвалене, передбачити проблематично. Наприклад, бюджет у першому читанні... Фактично його було прийнято завдяки тому, що опозиціонери блокували трибуну. Голові ВР залишили можливість говорити. І цього виявилося цілком достатньо! — Наскільки сильно непокоїть представників більшості загроза переділу власності у разі приходу до влади команди Віктора Ющенка? — Я не поділяю стратегії та тактики дій «Нашої України». Я чудово знаю ці технології, але блокувати — це провокувати, а провокувати — грати з вогнем. Владі, суспільству, державі сьогодні потрібні реальніші речі, наприклад, бюджет на наступний рік. А «Нашій Україні» потрібен президент зразка-2004.
|
|
|
|
|
|
Редакцiя: т/ф:(044) 391-51-75. Iнтернет-проект: |
|