Війна за президентство

Роман КУЛЬЧИНСЬКИЙ

Жорстке протистояння між опозицією (насамперед фракцією Віктора Ющенка «Наша Україна») та пропрезидентськими фракціями у Верховній Раді є початком нового етапу політичної історії України. Нинішня парламентська криза, на відміну від попередніх війн влади та опозиції на цьому плацдармі, є прямим наслідком і продовженням першої кризи президентської кампанії. Зараз Верховна Рада воює за пост президента, а Президент — за розпуск парламенту, і можливо, за продовження своїх повноважень.

Донецькі памперси

Протистояння «Нашої України», яку підтримали соціалісти та блок Тимошенко, з провладними фракціями триває у Верховній Раді вже третій тиждень. Поштовхом для нього стали події 31 жовтня в Донецьку, коли спроба блоку Ющенка «з розмахом» провести свій з’їзд у столиці Донбасу наштовхнулася на жорсткий спротив влади й провалилася. Саме тут рівно за рік до виборів відбувся перший раунд поєдинку між головними претендентами на посаду президента від влади (прем’єр-міністр Віктор Янукович) та опозиції (Віктор Ющенко).

Початок відкритого протистояння між Януковичем та Ющенком мав як технологічне підгрунтя, пов’язане з бажанням «Нашої України» тріумфально розпочати президентську кампанію у вотчині свого супротивника, так і суто зовнішній вигляд: під скандування донецьких пікетчиків «Янукович — наш президент!» мітинг прихильників «Нашої України» висунув Ющенка кандидатом на головну посаду в країні.

Наступні події продемонстрували, що опоненти розглядають «донецький інцидент» саме в контексті виборів президента. Реакція донецьких політиків на події 31 жовтня виявилася досить нервовою. Відразу після них лідер фракції «Регіони України» Раїса Богатирьова пригрозила Ющенку можливим зняттям з президентських перегонів: вона заявила, що Центральна виборча комісія повинна дати свої висновки щодо порушення блоком «Наша Україна» законодавства «Про вибори Президента» й фактичного початку ним виборчої кампанії. За її словами, в Донецьку Віктор Ющенко «дуже рано почав політичну боротьбу за посаду глави держави, не маючи навіть законодавчої основи».

Одночасно «Регіони України» закликали всі політичні сили підписати мораторій на активні передвиборчі дії на термін до офіційного початку виборчої кампанії. Богатирьова також нагадала Ющенку, що Донбас — це «ареал» Партії регіонів і «чужі тут не ходять»: «Акція «Нашої України» у Донецьку планувалася саме як вилазка в штаб ворога. Дії «НУ» тут нагадували заздалегідь сплановану провокацію».

Прем’єр Янукович також порадив Ющенку не проводити передвиборчих акцій в Донбасі і додав: «Усі, хто сьогодні зайняті політикою та хочуть гострих відчуттів і при цьому не розуміють, як до цього поставиться народ, повинні запастися памперсами та не займатися політикою».

Зі свого боку, депутати «Нашої України», повернувшись з Донецька, почали вимагати у Верховній Раді розслідувати події 31 жовтня. Опозиціонери зажадали звіту міністра внутрішніх справ, голови СБУ й міністра освіти та створення парламентської слідчої комісії щодо цього. Представники більшості у відповідь заявили, що у Донецьку нічого надзвичайного не відбулося. Підсумок, з яким парламент увійшов у цей тиждень, є таким: більшість категорично відмовляється голосувати за пропозиції «Нашої України», у відповідь опозиція зриває у парламенті всі голосування.

Ющенко торгується

Деякі депутати у приватних розмовах з «Контрактами» стверджують, що донецькі події та наступне блокування трибуни — лише побічний процес переговорів Ющенка й впливового донецького бізнесмена Рината Ахметова. За їхньою інформацією, у розпал парламентської кризи між лідерами «НУ» та Януковичем мала відбутися зустріч. Було навіть призначено час. Але переговори з невідомих причин зірвалися. З цього можна зробити висновок, що блокування парламенту, так само, як і події в Донецьку, — це демонстрація сили Ющенком і Ахметовим один перед одним. Робиться це напевно для того, аби при укладенні можливої угоди між ними виторгувати якомога вигідніші умови. Ющенко у протистоянні у ВР нічого не втрачає, а для успішної роботи уряду потрібні вчасно прийняті парламентом рішення, зокрема щодо бюджету.

Тінь Медведчука

Водночас інші експерти та опозиційні парламентарі стверджують, що найглибше коріння парламентської кризи — не тільки й не стільки в протистоянні «Нашої України» та «донецьких» з приводу майбутнього президентства. На їхню думку, «режисером» конфлікту є Адміністрація Президента України та її керівник Віктор Медведчук, який використовує це протистояння для досягнення іншої мети — зберегти владу для нинішнього Президента.

«Фракції більшості отримали вказівку не голосувати за вимоги опозиції, хоча в них нічого надзвичайного немає. Це робиться для того, щоб заблокувати роботу парламенту», — заявив «Контрактам» депутат Юрій Оробець. Обережніші, але подібні думки висловлює уповноважений фракції «Демократичні ініціативи» Михайло Добкін: «Протистояння вигідне тим, хто хоче, аби такий інститут влади, як Верховна Рада, був фактично виведений з політичної боротьби». У заяві лідера НДП Валерія Пустовойтенка також зазначається: «Причини блокування роботи Верховної Ради криються в тіньовому впливі на роботу парламенту, що призводить до посилення напруженості у відносинах більшості та опозиційних фракцій, дезорганізує роботу самої більшості, перетворює її та весь парламент на публічний придаток бюрократичної системи».

У контексті подальшої дестабілізації ситуації оглядачі називають також пропозицію президента призначити генпрокурором першого віце-спікера Геннадія Васильєва, який обіймає свою нинішню посаду за квотою «Регіонів України». На його місце фракція КПУ вже висунула свого представника Адама Мартинюка. Одночасно фракція СДПУ(О) виступила з вимогою замінити заступника голови ВР Олександра Зінченка на Нестора Шуфрича, якого не сприймає значна частина депутатського корпусу.

Опозиція переконана, що все це робиться для того, аби спровокувати переобрання керівництва Верховної Ради. На думку Ющенка, «ревізія керівництва парламенту зараз більш ніж реалістична».

Паралельно з обговоренням можливої відставки Литвина в електронних ЗМІ дедалі активніше проговорюється тема розпуску парламенту. (Хоча в нинішній ситуації правовим шляхом зробити цього Президент не може.) Аналіз висвітлення парламентської кризи провладними ЗМІ, особливо телеканалами також наштовхує деяких експертів на думку, що саме есдеки пропагують ідею розпуску парламенту чи принаймні намагаються нею залякати опозицію. Центральні телеканали, які експерти зараховують до медіа-імперії СДПУ(О), у своїх репортажах про кризу у ВР робили акцент саме на можливості розпуску «недіючого» парламенту. Спираючись на зміст «темника» для ЗМІ з Адміністрації Президента від 5 листопада, голова парламентського Комітету з питань свободи слова Микола Томенко прогнозував: «Донецькі події та парламентська криза підштовхують до висновку про запланований владою парламентський перевороті». Ці прогнози фактично справдилися: 13 листопада Президент Кучма звернувся до Конституційного Суду з проханням роз’яснити положення Конституції щодо дострокового припинення повноважень ВР главою держави.

Експерти пояснюють намагання есдеків дестабілізувати парламент спробою за будь-яку ціну реалізувати план продовження повноважень діючого Президента. Самі представники СДПУ(О) ці звинувачення відкидають. Уповноважений цієї фракції Нестор Шуфрич заявив, що сценарій розпуску парламенту на сьогодні є «абсолютно нереальним».

«Наша Україна» хоче Кучму-3?

Виникає запитання, чому «Наша Україна» так уперто наполягає на своєму? Відповідь, яка лежить на поверхні, зводиться до того, що не добившись від влади чітко дотримуватися букви й духу закону на початку передвиборчої кампанії, під кінець Ющенко зіштовхнеться з тотальними фальсифікаціями, подібними до грузинських чи азербайджанських. Водночас зменшення ролі парламенту, до якого неминуче призведе постійне блокування його роботи, забирає в опозиції значний важіль впливу на ситуацію в країні.

Але, не виключено, що «Наша Україна» вирішила піти ва-банк: «Ми не боїмося розпуску парламенту, й продовження повноважень Президента. Кучма-3 буде одіозним і нелегітимним, рано чи пізно ми його знімемо. Якщо ж за допомогою фальсифікацій влада обере іншого кандидата, боротися з ним буде набагато важче», — конфіденційно розповів «Контрактам» один з депутатів «Нашої України», який представляє її радикальне крило.

Досі Ющенку вдавалося виходити із криз через політичні домовленості (Правда, ще ніколи не йшлося про ставки президентської кампанії.) Шанси для цього є й зараз. Але у разі повної недієздатності Верховної Ради Ющенку доведеться робити ставку виключно на вулицю й не відомо, чи нинішні його соратники-підприємці витримають нелегке протистояння з владою «по всіх фронтах», за відсутності парламентського плацдарму.

---

Володимир Литвин: «Не гвалтуйте мене, не вдасться... Блокуйте собі далі!»

Автору можна писати: roman@gc.kiev.ua

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар