Приватна справа

Дмитро ГОНГАЛЬСЬКИЙ

ПриватБанк, звинувачений Watford Group у відмитті грошей, має намір притягнути до відповідальності за наклеп керівництво компанії. Цим кроком банк акцентує небажання йти на компроміс, адже на кону не тільки його репутація, а й металургійні підприємства, гірничо-збагачувальні комбінати, амбіції «ІСД» та імідж прем’єра.

Боротьба за найпривабливіші підприємства між вітчизняними фінансово-промисловими групами ніколи не відрізнялася витонченістю форм (торішнє затримання правоохоронними органами відомого бізнесмена Костянтина Григоришина — хороший приклад). Але поступово методи боротьби набувають менш екстремальних характеристик. Як і раніше, посилено практикуються лобіювання у вищих інстанціях, судові розгляди, зриви зборів акціонерів і маніпулювання реєстраторами. Цю «ідилію» порушило СП «Watford Petroleum Ukraine Holdings Limited» (WPUH), що входять до Watford Group. Компанія звернулася до Генпрокуратури з обвинуваченнями ПриватБанку в підробці документів, крадіжці, відмиванні брудних грошей та інших неподобствах. Точніше, компанія заявила, що в період з кінця 1999-го до середини 2002 року ПриватБанк через спільні рахунки WPUH відмив близько $700 млн.

За інформацією компетентного джерела, конкуренти дніпропетровської ФПГ прямого стосунку до цього не мають. Більше того, компанія WPUH донедавна взагалі вважалася одним з партнерів ПриватБанку. Обидві структури єдиним фронтом виступали в боротьбі за нафтопереробні підприємства й змогли досягти непоганих результатів. Один з прикладів вдалої співпраці — отримання контролю над Укрнафтою. Однак союз несподівано розпався. Однією з причин могло стати переслідування судовими органами Великої Британії керівництва WPUH за підозрою в ухилянні від сплати податків. Можна припустити, що за такої ситуації кіпрська офшорка мала за краще здати владі свого українського партнера. Можливо, WPUH навіть не уявляла, який подарунок вона зробила конкурентам групи «Приват».

Досі дніпропетровські бізнесмени були майже недоторкані. За деяким даними, захист їхніх інтересів, як і раніше Костянтину Григоришину, забезпечували представники об’єднаних соціал-демократів. А тепер заява WPUH майже позбавляє дніпропетровців імунітету. До того ж удару завдано по «родзинці» групи — ПриватБанку, який офіційно стримувався від участі в приватизаційних розборках (бо запорука процвітання банківського бізнесу — бездоганна репутація).

Конкуренти групи «Приват», серед яких корпорації «Індустріальний союз Донбас», «Систем Кепітал Менеджмент» і «Інтерпайп», напевне скористаються можливістю, що випала. Тим паче, ділити є що. Наприклад, усі чотири групи вважаються найвірогіднішими претендентами на участь у приватизації Укррудпрому. Корпорація «ІСД» воює з «Приват» за 98,81% акцій Дніпровського меткомбінату ім. Дзержинського і 42-відсотковий пакет Дніпропетровського меткомбінату ім. Петровського. Не менш захоплююча боротьба розгорнулася за нафтові активи — Укртатнафту і НПК «Галичина».

Протистояння загостриться, якщо донецьким бізнесменам знову вдасться посилити свій вплив у владних коридорах. Частково підтримку їм забезпечує прем’єр, та позаяк уряд було сформовано на коаліційній основі, впливу одного Віктора Януковича недостатньо. Яскравий приклад — скасування ФДМУ додаткових умов конкурсу з приватизації держпакета ДМК ім. Дзержинського. Але тиск може зрости в разі приходу на посаду генпрокурора вихідця з Донецька Геннадія Васильєва. Тоді дати хід справі «WPUH проти «Приват» буде нескладно. А арешт того ж Григоришина чітко вказує на перспективу судових розглядів.

Сьогодні у дніпропетровських бізнесменів є два виходи — фантастичний і компромісний. Фантастичний — не допустити призначення Васильєва, пролобіювавши компромісну фігуру. Реальний — піти на поступки конкурентам, відмовившись принаймні від металургійних активів в обмін на гарантії ліквідації справи «WPUH проти «Приват».

Щоправда, гарантії навряд чи можуть бути стовідсотковими. Приватизаційні війни в Україні традиційно ведуться без правил і лише подеколи закінчуються технічним нокаутом. Самих «приватівців» навряд чи можна назвати любителями гри за правилами. Супротивник обов’язково мусить благати зглянутися. Таку теорію засвоїли всі, зокрема й представники донецької ФПГ.

Сутність можливого компромісу в тому, що об’єктивно ніхто із сторін не зацікавлений у гучному скандалі навколо відмивання брудних грошей ПриватБанком. Справа навіть не в тім, що неспростовних доказів відмивання зараз не існує. Дніпропетровські бізнесмени не зацікавлені в знищенні іміджу банку, оскільки в цьому разі його функції як основного кредитора та розрахункового центру бізнес-групи будуть істотно скуті. Крім того, відмовившись йти на поступки, група ризикує дещо дискваліфікувати своїх політичних заступників — імідж «співучасника» відмивання грошей не сприяє зміцненню впливу напередодні президентських виборів.

Водночас, давши справі хід, представники донецької ФПГ можуть сприяти рикошетному удару по прем’єру. Бо якщо скандал запалає на повну силу, то Україна найближчим часом навряд чи вийде з чорного списку FATF. Між іншим, «ІСД» давно зацікавлений у придбанні активів за кордоном, що також може ускладнитися в разі закріплення України в чорному списку.

Ймовірно, майже тижневе затишшя на барикадах було результатом переговорів між фінансово-промисловими групами. Але, схоже, ні про що домовитися не змогли. ПриватБанк має намір захищати свою репутацію в суді, вважаючи, що справжня причина конфлікту з Watford Group — небажання повернути великий кредит, наданий 1997 року. Тим часом Фонд держмайна знову ввів додаткові умови для продажу 98,81% акцій ДМК ім. Дзержинського, скасовані два тижні тому. Завдяки цим вимогам шанси дніпропетровської групи на придбання підприємства помітно знизилися. Ймовірно, приватизаційні війни найближчим часом спалахнуть з новою силою.

Автору можна писати: dima@gc.kiev.ua

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар