Успіхи і поразки

Ваше слово, Smith & Wesson!

Дмитро КРАПИВЕНКО

Імідж легендарної зброярської компанії потерпає від пацифістів та колишніх гангстерів

Джеймс Майндер, шанувальник 16-го калібру

Університетський диплом соціолога, багаторічний досвід роботи в галузі управлінського консалтингу, членство у раді директорів дрібної зброярської компанії Saf-T-Hammer — важко знайти якісь вади у подібній анкеті. Маючи такі дані, 74-річний Джеймс Майндер у січні цього року без проблем потрапив у крісло голови правління славетної Smith & Wesson. І, можливо, обіймав би цю посаду до кінця своїх днів, якби не галас «четвертої влади». Місяць тому газета Arizona Republic оприлюднила сенсаційні матеріали про юнацькі роки містера Майндера: виявляється, він ще тоді добре знався на зброї Smith & Wesson, адже був гангстером і чинив розбійні напади на банки та крамниці.

Майндер відреагував на закиди Arizona Republic спокійно та гідно: подав у відставку. У 50-ті роки він був справжнім розбійником. Вів подвійне життя: вдень навчався на факультеті журналістики Мічиганського університету, а вночі, озброєний обрізом рушниці 16-го калібру (як справжній гангстер він віддавав перевагу Smith & Wesson), «бомбив» магазини. Майндер був вдалим грабіжником: одного разу він учинив напад на банк і виніс звідти $55 тис., картинно втік з-під носа поліції — на краденому авті, протаранивши браму. Проте як стрілець він «прославитися» не встиг: на щастя для всіх, гангстер Майндер не вбив жодної людини. Джентльмен удачі потрапив за грати лише 1959 року, був засуджений на десять років, але не розкаявся і втік при першій нагоді. Потім — знову тюрма. За різними даними, Майндер провів у місцях позбавлення волі від 10 до 15 років. Достатній термін для того, щоб таки переконатися в перевагах «правильного» способу життя. Вийшовши на волю, він почав писати свою біографію наново: вивчився на соціолога й зайнявся консалтингом. Щоб спокутувати гріхи минулого, заснував Фонд допомоги інвалідам та неповнолітнім злочинцям.

Саме таким схильним до благодійних акцій дідусем знали Майндера у Saf-T-Hammer, а згодом у Smith & Wesson. І коли з’явилася публікація в Arizona Republic, топ-менеджмент Smith & Wesson висловився проти його відставки. Вони глибоко не вивчали біографію Джеймса Майндера, і, як він сам зізнався, у компанії ніхто не цікавився його гангстерським минулим, а за власним бажанням Майндер, звісно, не хотів розповідати цього. Як зазначають представники Smith & Wesson, серед менеджерів будь-якої іншої компанії громадськість могла б і «не розгледіти» колишнього кримінального злочинця. Адже зброярі завжди були на особливому рахунку в багатьох правозахисних та пацифістських організацій. Скандал довкола Джеймса Майндера вибухнув саме в той час, коли у Конгресі США розглядався законопроект, який мав на меті захистити виробників стрілецької зброї від відповідальності за продукцію, яка загрожує життю та здоров’ю людей. А викриття Майндера, на думку американських пацифістів, є свідченням саме того, що менеджмент Smith & Wesson є безвідповідальним, оскільки доручив управління компанією колишньому гангстеру.

Блузки замість стволів

Останнім часом громадська думка була барометром бізнесу Smith & Wesson. У часи правління демократа Клінтона в США розпочалася масштабна кампанія щодо заборони використання вогнепальної зброї цивільним населенням. Керівництво компанії (громадські організації подали 20 судових позовів на Smith & Wesson за пропаганду насильства, «сприяння» злочинності) тоді пішло назустріч миролюбним ініціативам президентської адміністрації і почало встановлювати на всіх своїх револьверах спеціальні замки-дезактиватори. Зброя Smith & Wesson, за статистикою, є найпопулярнішою серед американських злочинців, тому компанія запровадила це ноу-хау для того, щоб ніхто, крім власника пістолета, не міг ним скористатися. Між адміністрацією Клінтона та Smith & Wesson було навіть підписано угоду, що мала на меті коригувати виробництво та продаж зброї. Уряд США навіть виділив Smith & Wesson грант на $1,8 млн для розробки «розумного пістолета», який ідентифікуватиме власника за відбитками пальців або розблоковуватиметься спеціальним радіосигналом.

Загравання з Білим домом не сподобалося американським споживачам, адже зброя Smith & Wesson, простота користування якою оспівана у вестернах, ставала занадто складною в експлуатації. Як результат — обсяги продажу в Smith & Wesson стали помітно скорочуватися. Менеджмент компанії вирішив компенсувати ці втрати за рахунок незначної диверсифікації. 2001 року, коли Smith & Wesson після 15-річного британського «полону» (з 1986 року компанія належала британській компанії Tomkins) знову стала американською (її придбала Saf-T-Hammer — та сама, в якій працював Джеймс Майндер), керівництво компанії оголосило про часткове переведення виробництва на «мирні рейки». Smith & Wesson випустила спеціальний каталог, у якому презентувала фірмовий одяг, меблі, спортивні аксесуари. Кампанія проводилася під гаслом «Зроблено в Америці американською компанією» (America made, America owned). Фіранки, жіночі блузки з логотипом відомої зброярської компанії були виконані в ковбойському стилі — такий собі сюрприз шанувальникам Дикого Заходу та вестернів. Розрахунок маркетологів був простий: розширити споживацьку аудиторію. Не кожен американець згодний платити $900 за пістолет торгової марки Smith & Wesson, але фіранки тієї самої марки за $50 купуватимуть охочіше. Заразом компанія дещо приборкала і критиків-пацифістів: ми, мовляв, не тільки пістолети виробляємо, а й цілком мирну продукцію.

Невідомо, чи багато заробили б зброярі на фіранках, адже події 11?вересня 2001 змінили погляди багатьох американців на засоби особистої безпеки. Вже у вересні того самого року акції Smith & Wesson «підскочили» на 250%. До початку 2002 року обсяг продажу компанії становив $2,9 млн, тоді як до терактів компанія продавала зброї не більш як на $261 тис. за квартал.

Загадковий Saf-T-Hammer

До 2001 року в Smith & Wesson досить тривалий час не спостерігалось активної діяльності. Відтоді, як 1965-го нащадки Вессонів продали свій бізнес корпорації Bangor Punta, легендарна зброярська компанія ніяк не може надовго затриматися в одного власника. Менеджери багатьох компаній полюють за славетним брендом, але замало уваги приділяють виробничим (нині активи Smith & Wesson оцінюються в $97 млн, виробничий дивізіон формують два зброярські заводи у США) та іншим нагальним потребам компанії. Bangor Punta керувала Smith & Wesson близько 20 років, потім продала компанію каліфорнійській фірмі Lear Siegler. Однак і в цих руках «ковбойська легенда» надовго не затрималася.

Американські експерти назвали справжньою ганьбою продаж 1986 року Smith & Wesson британській корпорації Tomkins. Шкодували не стільки за тим, що славетна компанія потрапила до рук іноземців, скільки за тим, що її продали з аукціону за «жалюгідні» $112 млн. І жодних значущих досягнень «під британським прапором» Smith & Wesson не мала. Усередині 90-х років демократи під проводом Клінтона всіляко намагалися обмежити продаж зброї населенню. І попервах це давало Smith & Wesson переваги. 1994 року Сенат прийняв так званий закон Бреді, який забороняв продавати американцям зброю з місткістю магазинів понад 10 набоїв. Для Smith & Wesson, у лінійці якої досить широко репрезентовані малозарядні револьвери, такий закон був на руку. Проте подальші пацифістські кроки американського уряду й уже згадувана угода між Клінтоном і менеджментом компанії, як зазначалося вище, підірвали бізнес Smith & Wesson. Адже ніхто з конкурентів не квапився підтримати миролюбні ініціативи «вессонів».

З пропозицією продати Smith & Wesson до британців звернулася маловідома Saf-T-Hammer, що спеціалізувалася на виробництві запобігачів до стрілецької зброї. Менеджмент Tomkins охоче погодився: прибутків «ковбої» не давали, натомість збільшувалися їхні борги. Saf-T-Hammer заплатила за Smith & Wesson мізерну ціну — $15 млн, однак взяла зобов’язання до 2011 року ліквідувати $53 млн заборгованості компанії. Американські аналітики не наважилися назвати дії Saf-T-Hammer економічно обгрунтованими, адже компанія навряд чи мала достатній ресурс для погашення такої заборгованості. Проте очевидним є той факт, що маловідома компанія за низьку ціну придбала собі надпопулярне ім’я Smith & Wesson, адже невдовзі після поглинання було прийнято рішення створити компанію під назвою Smith & Wesson Holding. Напевне, до розробки цього плану був причетний і екс-гангстер Джеймс Майндер, який ще замолоду навчився «заробляти» на Smith & Wesson.

---

ЦАРСЬКЕ ЛОБІ

Амбітні зброярі Хорас Сміт та Деніел Вессон хотіли перемогти «короля стрілецької зброї» Семюеля Кольта. Вони знали ваду револьверів Кольта і заходилися її виправляти. Треба було підвищити скорострільність револьверів. Курок «Кольта» треба було взводити вручну — молоді винахідники автоматизували цей процес. Однак просунути на ринок своє ноу-хау без сторонньої допомоги вони так і не змогли. До Сміта і Вессона приєднався підприємець Олівер Вінчестер, який зумів дати раду модернізованому револьверу, але головні здобутки привласнив. Ображений Сміт вийшов зі справи. Вессон залишився у компанії. Це було 1852 року. Винахідники знову зустрілися 1859 року, щоб розпочати спільний проект: модернізувати набої та поставити виробництво револьверів на конвеєр. Громадянська війна у США принесла величезні прибутки Сміту та Вессону. Втім, по її закінченні вони знову ледь не збанкрутували. Виникла потреба виходити на закордонні ринки — наслідувати приклад Кольта, який вже мав представництва в Європі. У 60-х роках XIX століття револьвери Smith & Wesson були репрезентовані на зброярській виставці. Там заокеанські пістолети впали в око майбутньому російському імператору Олександру ІІІ — він закупив пробну партію для себе та своїх ад’ютантів. 1871 року Олександр особисто відвідав США і весь час не розлучався з подарованим йому револьвером. Згодом Російська імперія закупила 20 тис. одиниць стрілецької зброї марки Smith & Wesson. За револьвери Росія розрахувалася золотом. Звернули увагу на такий PR і американці: армія та поліція США почали переглядати свої збройні пріоритети на користь Smith & Wesson.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар