Хлібна криза. Епізод другий.

Богдан МАЛИНОВСЬКИЙ, редактор відділу «Ринки»

Стрибок цін на хліб — лише наслідок процесів, які вже кілька місяців лихоманять продовольчий бізнес

Раптове подорожчання хліба стало наслідком дії низки об’єктивних і суб’єктивних чинників на продовольчому ринку. Об’єктивність полягає в тому, що українського хліба майже не залишилося, й відтепер недешеве продовольче зерно доводиться завозити з-за океану. Суб’єктивним чинником стали наслідки вирішення владою своїх проблем за рахунок бізнесу.

Ціни на зерно сягли світового рівня. Черга — за хлібом

Інформація про подорожчання хліба в тому чи іншому регіоні з’являється майже щодня. Цього тижня ціни зросли в Сумах, Харкові, Полтаві, Запоріжжі й Кіровограді. До середини листопада хліб напевне подорожчає в Києві, Чернігові, Донецьку й Миколаєві — тамтешні пекарі вже волають про неможливість роботи за нинішнього рівня дохідності. Штучне зниження ціни на хліб не дозволяє хлібному бізнесу формувати довготермінову стратегію.

Позаяк головна складова собівартості хліба — це борошно (близько 50%), переробники й пекарі, аби не бути збитковими, мають дотримуватися формули: тонна борошна повинна коштувати як 1,5 т пшениці 3-го класу, а кілограм хліба — як 1,1 кг борошна, 1 кг макаронів — 1,22-1,23 кг борошна. Відтак, говорять підприємці, кон’юнктура зернового ринку змушувала виробників хліба підвищити відпускні ціни ще кілька місяців тому. Катастрофічний неврожай (за останніми оцінками — 20,5-21 млн тонн) спричинив до того, що ціни на продовольче зерно побили всі рекорди. На початку серпня, коли зазвичай спостерігається сезонний мінімум, пшениця 3-го класу коштувала майже 900 грн/т, а за три останні місяці вона подорожчала на третину — до 1220-1250 грн/т.

Особливо різко зросли ціни на пшеницю в жовтні. Причинами цього аналітики аграрного ринку називають вичерпання ресурсів продовольчого зерна у вітчизняних сільгоспвиробників та їх зниження у традиційних постачальників зерна до України — Росії й Казахстану. За попередніми підсумками, в Росії валовий збір зернових скоротився на 20% порівняно з минулим роком зерно стрімко почало дорожчати ще задовго до завершення жнив. На кордоні з Україною російські постачальники пропонують пшеницю 4-го класу. вже за $170 за тонну.

Тому вже на початку осені українські імпортери переключилися на Казахстан. Зараз звідти завозять приблизно половину всього продовольчого зерна, що надходить до України. Однак казахське зерно виявилося не далеко вищої якості. Тому наприкінці вересня трейдери почали завозити великі партії пшениці з Латвії, Литви, Франції, Німеччини. Проте і в країнах Євросоюзу цього сезону також недорід, а в країнах Балтії надлишків вистачить, як попереджають аналітики, хіба що до грудня. Усе це змусило імпортерів починати закупуповувати пшеницю в Північній Америці, де цього року зібрано великий врожай. Однак транспортні витрати автоматично здорожчують тамтешнє зерно на $25 за тонну. Як наслідок — наприкінці жовтня ціни на пшеницю стабілізувалися на рівні 1220-1250 грн/т за 3-й клас. Відповідно й підтягнулися ціни на пшеницю 4-го класу — до 1150 грн/т.

На ринку жита — ситуація ще напруженіша. Порівняно з аналогічним періодом минулого сезону ціни зросли більш як утричі: з 250 до 850-870 грн/т. Причина подорожчання проста — жито не вродило і в Україні, і в Росії. У сусідів дійшло до того, що в окремих областях влада заборонила вивозити жито.

Бізнес постраждав від зернової кризи раніше, ніж споживач

Як наслідок — минулого місяця ціни на зерно в Україні наблизилися до світових і стали визначатися кон’юнктурою північноамериканського ринку. Однак обласні адміністрації, з подачі уряду взявши ціни на хліб під свій контроль, тримали їх на попередньому рівні. Саме тому рентабельність роботи хлібозаводів досягла «мінус» 15-20%. Робота собі на збиток майже повністю забрала у них обігові кошти. Хлібозаводи почали накопичувати заборгованість перед кредиторами й постачальниками борошна. Керівники пекарських підприємств зверталися до губернаторів з проханням дозволити підвищити відпускні ціни.

Поки ціни на хліб залишалися практично стабільними, відчутних втрат зазнали всі групи учасників зернового ринку. До того ж неабияких втрат на початку сезону зазнали ті, кого Генпрокуратура та аграрне лобі в уряді найбільше звинувачували в надприбутках — трейдери. Річ у тім, що в Україні зернотрейдери мають змогу заробити тільки на скромних (5-8%) комісійних із зовнішньоторговельних операцій. Експорт зерна з України нинішнього сезону, за прогнозами Української зернової асоціації, скоротиться більш як у чотири рази — з 10,6 до 2,3 млн тонн. Відповідно зменшилися й обороти трейдерів. Навіть активний імпорт, що розпочався нещодавно, наразі не зміг компенсувати трейдерам доходи, недоотримані через відсутність експортної пшениці.

У борошномельних підприємств, як і у трейдерів, значно поменшало роботи. Молоти майже нічого. Чи не все борошно зараз виготовляється на замовлення хлібозаводів. Відтак низка підприємств, зокрема «Київмлин», скоротили постачання борошна на роздрібний ринок.

Дефіцит пшениці або грошей на її придбання змушує переробників працювати «з коліс», а відтак почасти переглядати ціни. Щоправда, завдяки таким частим змінам, ціни не стрибають так різко, як на хліб, а зростають плавно. Проте без упину підвищувати ціни вони не взмозі. Конкуруючи за споживача, який за нинішніх умов став ще чутливішим до ціни, переробники знизили рентабельність до мінімуму. «Ніхто не працюватиме собі на збиток, але ніхто й не відлякуватиме покупця високими цінами», — вважають представники київської фірми «Круїз», виробника макаронів під однойменною торговою маркою.

Подорожчання зерна зумовить певний перерозподіл ринку макаронів і круп на користь великих підприємств, які завдяки потужним фінансовим ресурсам встигли влітку закупити порівняно недороге зерно. «На великих і середніх виробниках криза на зерновому ринку особливо не позначиться, зате малим підприємствам буде важче», — прогнозують представники фірми «Круїз».

Водночас великі виробники, які мають свою торгову марку й намагаються підтримувати її репутацію, в нинішніх умовах більше потерпають від несумлінної конкуренції. Спостерігачі зазначають, що на ринку вже значно побільшало низькоякісної продукції — у такий спосіб переробники намагаються здешевити свій продукт. «Відомо, що великі партії пшениці фуражної якості — 5-го і навіть 6-го класу — стали закуповувати борошномельні підприємства», — повідомляють аналітики компанії «ПроАгро». І контроль цін на хліб, і його подорожчання стимулює ширше застосування пекарнями фуражного зерна й розрихлювачів («турецької технології»). Напевне знайдуться і виробники макаронів, які використовуватимуть такі «технології» у виробництві.

Щоб там не говорили представники аграрної партії, сільгоспвиробники постраждали найменше. Спраді, через загибель озимих загальна кількість збиткових сільгосппідприємств цього року досягла половини. Водночас, хоча сільгоспвиробники продали все продовольче зерно впродовж перших двох місяців по закінченні жнив, отримані доходи майже компенсували втрати, спричинені загибеллю озимини. Подорожчання зерна до безпрецедентного за останні роки рівня забезпечили чималі заробітки тим аграріям, які ведуть господарство згідно з сучасними технологіями.

Хлібна й зернова криза перекреслила плани багатьох інвесторів у АПК. Чимало фірм, зокрема і зернотрейдерів, які на початку року планували вкласти кошти у виробництво борошна й хліба, змушені були відмовитися від своїх планів. Оператори ринку зауважують, що це було пов’язано не стільки з дефіцитом сировини, як з посиленням адміністративного регулювання галузі.

Нинішній стрибок — не останній

Зараз на зерновому ринку завдяки надходженню північноамериканського та європейського зерна встановилася рівновага. Ціни на імпортну пшеницю 3-го класу встановилися на рівні $180 за тонну, 4-го класу — $170 на умовах DAF. «Дефіциту зараз немає, купити можна будь-яку партію, були б гроші. Пропозицій стільки, що тим, хто завіз великі партії, не так легко буде все це продати», — вважає начальник зернового відділу АТ «Київмлин» Олександр Малюк.

Однак те, що ціни на хліб став диктувати Україні світовий ринок, змушує готуватися до нових цінових коливань. Аналітики вважають, що недорід пшениці в більшості країн світу дасть змогу американським продавцям підвищувати ціни. У зв’язку з цим уже в листопаді-грудні імпортна пшениця може подорожчати в Україні до $200 за тонну. Якщо це станеться, то в січні слід очікувати чергового подорожчання хліба, втім, як і інших продуктів переробки зерна, щонайменше на 10%. За песимістичним прогнозом, ціна хліба може перейти позначку 2 грн/кг. Щоправда, потім, як прогнозують експерти, ціни на зерно, і відповідно на хліб, зростатимуть плавно й не на багато. А після березня стабілізуються взагалі: саме тоді активна торгівля зерном припиняється.

Реакція уряду

Наразі різні пропрезидентські сили, представлені в уряді, намагаються дійти згоди щодо того, як відреагувати на нинішнє подорожчання хліба в понад десяти областях. 31 жовтня на терміновому засіданні Кабміну так і не було вирішено: надавати адресні компенсації малозабезпеченим чи дотувати хлібозаводи. Одні вважають систему адресної допомоги складною й витратною, інші наголошують на неможливості дотувати приватні компанії, а це більшість хлібозаводів. У результаті рішення відкладено ще на тиждень. Але й тоді, як вважають аналітики, навряд чи щось вирішиться, адже коштів у бюджеті на підтримку чи хлібозаводів, чи малозабезпечених немає. Якби було інакше, то не провалилася б ідея уряду врятувати ринок за допомогою концентрації зернового бізнесу в руках державних структур — ДАК «Хліб України» та Держрезерву. Наприклад, Держрезерв з 1 млн тонн продовольчого зерна, які він повинен був закупити, станом на кінець жовтня придбав лише 300 тис. тонн. Лише наприкінці жовтня відомство активізувало діяльність на ринку, закупивши великі партії в Казахстані та Північній Америці. З огляду на це аналітики ринку підозрюють, що державні засіки майже порожні.

Вину за подорожчання хліба керівництво уряду вирішило покласти на аграрний блок — на віце-прем’єра Івана Кириленка і міністра Сергія Рижука. 30 жовтня уряд узгодив попереднє рішення: посаду віце-прем’єра з питань АПК взагалі скасують, Кириленка «понизять у званні» — до міністра, а Рижука відправлять губернатором у якийсь аграрний регіон.

Натомість Верховна Рада не забула про зерновий ринок. 6 листопада набрав чинності закон, який продовжив термін дії нульової ставки ввізного мита на продовольче зерно до 1 липня наступного року. На думку фахівців Української зернової асоціації, це стане потужним стимулом для імпортерів. Упродовж двох тижнів, як обіцяє народний депутат Катерина Ващук, парламент разом з урядом планує прийняти закон, який виділить кошти на дотації. Тож за тиждень-два остаточно з’ясуються правила гри на зерновому ринку в сезоні 2003/2004 років.

ЛЬВІВСЬКА ОБЛАСТЬ

збільшити 60Kb

Пекарні змушені підняти ціни на 50%

З 21 жовтня ціни на всі види хліба та борошняних виробів у Львові та області дозовано відпустили — на 20%.

Про таке фіксоване подорожчання по-джентльменськи домовилися головні виробники хліба на Львівщині, які вже кілька місяців працюють з мінусовою рентабельністю, та управління сільського господарства й продовольства облдержадміністрації. Дотепер влада за допомогою стабілізаційного фонду та держрезерву, за словами заступника голови облдержадміністрації Івана Стефанишина, впродовж майже двох місяців утримувала виробників від такого кроку. Хоча пекарі вважають, що ця матеріальна допомога мала, швидше, популістський характер: її отримували тільки великі підприємства, що випускають так звані соціальні сорти хліба, й компенсовувала вона лише кілька відсотків сировинної потреби підприємств.

Але часткове підвищення гуртових цін на хлібопродукцію докорінно не вирішує «злакової» проблеми. Оскільки на регіональному ринку взагалі немає зерна, якого Львівська область щомісяця потребує 6700 тонн. На постачання понад 200 тис. тонн збіжжя підписано контракти з Литвою, Німеччиною, Чехією та Казахстаном. Проте виконання цих домовленостей становить 5%. Навіть за добу ціни на зерно на кордоні, зокрема, з Росією, можуть різко підвищитися, наголошує Іван Стефанишин. Сьогодні ціна зерна, що ввозиться, з усіма транспортними витратами становить 1200-1250 грн за 3-й клас, тобто до 2 грн за кілограм борошна вищого гатунку.

Після недавнього подорожчання білий хліб на Львівщині коштує 1 гривню 55 копійок, чорний — 1 гривню 35 копійок і батон — 1 гривню 15 копійок. Проте Державна інспекція з контролю за цінами у Львівській області зафіксувала в окремих торговельних закладах перевищення цих нормативів. Воно зумовлене самовільним збільшенням уроздріб торговельних надбавок, які місцева влада зарегулювала на рівні 15-18% — на три «соціальні» сорти хліба. До цих магазинів контролюючі структури застосовують заходи адміністративного впливу та економічні санкції. На ціну хліба, вважають експерти, частково впливає й специфіка Львівської області: переважає споживання хліба вищого гатунку. Натомість вироби, спечені із зерна нижчих класів, майже не користуються попитом.

Влада бодай до кінця року не очікує подальшого збільшення цін на хліб. Іншої думки дотримуються великі й малі виробники цього продукту. Голова правління ВАТ «Львівський хлібозавод № 1», що входить до трійки найбільших хлібозаводів Львова, Дмитро Ничипуренко стверджує, що підвищення цін на хліб не зупинило фінансову кризу хлібопекарської галузі. Рентабельність ВАТ «Львівський хлібозавод № 1», як і раніше, залишається мінусовою. Випікаючи щодня понад 60 тонн хліба, завод зазнає 1,5 тис. грн збитків щоденно, борг перед борошномельними підприємствами становить понад 1 млн грн. На думку Дмитра Ничипуренка, є два можливих варіанти розвитку подій: підвищення ціни, за якої завод працюватиме рентабельно, або ж повна зупинка виробництва.

Співвласник мережі невеликих приватних пекарень під торговою маркою «Добрий хліб» Андрій Гудзуватий розповів «Контрактам», що його пекарні працюють з коліс і живуть сьогоднішнім днем. Тому різкий стрибок цін — це справа тижня—місяця. Але найгірше в цій ситуації, вважає Андрій Гудзуватий, — втрата якості виробів через низький гатунок борошна.

Щоб підприємства хлібопекарської галузі вийшли зі збитків, ціни на хліб, стверджують фахівці, потрібно збільшити більш як на 50%.

Ольга ШВАГУЛЯК-ШОСТАК

ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ОБЛАСТЬ

Ціни на хліб отримали «вільну»

З 1 листопада на Дніпропетровщині весь асортимент хлібобулочних виробів подорожчав на 25-30%, крім одного-двох «соціальних» видів.

Популярний у народі хліб «Дарницький» можна купити в середньому за 1 грн 60 коп., «Слов’янський» з борошна вищого сорту — 2 грн 05 коп., а батон «Нарізний» — 1 грн 50 коп., за колишньої ціни 1 грн 18 коп., 1 грн 60 коп. і 1 грн відповідно.

Тепер кожен хлібозавод установлює свої фіксовані ціни на свою продукцію. Як запевнив голова облдержадміністрації Володимир Яцуба, сьогодні запаси зерна становлять 116 тис. тонн, що вважається одним із кращих показників в Україні. Щоб нові ціни не завдали удару по бюджету незаможних, губернатор пообіцяв, що найближчим часом більше 100 тис. соціально незахищених родин буде отримувати щомісячну дотацію в розмірі 6-8 грн. А поки що малозабезпечені верстви населення все частіше вибирають у магазинах «половинки» й «четвертинки» недорогих сортів хліба, а особливою популярністю стала користуватися дешева й почасти низькоякісна продукція міні-пекарень, що подорожчала лише на 15-25 коп. (булочки — на 5 коп.).

Навряд чи місцевим хлібопекарським підприємствам в умовах скасування регулювання цін варто розраховувати на помітне збільшення прибутку. Більшість з них працює на зношеному устаткуванні, а брак державних інвестицій змушує направляти чималу частину прибутку на технічне переоснащення виробництва. Не додає оптимізму пекарям й те, що хлібозаводам дозволено підвищувати рентабельність у межах 10-12%. Якщо врахувати, що сьогоднішні покупці віддають перевагу дешевшому асортименту хлібобулочних виробів, і частина продукції, що дорожча, залишається нереалізованою, пекарі утримуються робити прогнози щодо успіху свого бізнесу в майбутньому.

Валентина ПОПОВА

ЗАПОРІЗЬКА ОБЛАСТЬ

Загальна рентабельність заводів — від -4% до +4%

3 листопада обласна асоціація хлібопекарських підприємств «Запорізький коровай» укотре запропонувала обладміністрації повністю відмовитися від адміністративного регулювання цін на хліб. Хоча «соціальних» сортів хліба, ціна яких обмежувалася, було небагато, зокрема «Запорізький» (з борошна вищого гатунку) і «Дарницький» (із суміші борошна першого гатунку й житнього), збитки від їх виробництва тягнули донизу загальні показники підприємств. Так, найбільший в області Запорізький хлібозавод № 3 зазнавав до 22% збитків. Пекарні в райцентрах також втрачали по 15-23 копійки на кожному буханці. Відповідно загальна рентабельність заводів в області коливалася в межах від -4% до +4%.

«Примусова збиткова робота штовхає хлібозаводи до банкрутства. Наприклад, хлібозавод № 3 мусить сплачувати щомісяця 110 тис. грн за користування кредитом, узятим на придбання зерна про запас», — попереджали представники асоціації «Запорізький коровай».

Пекарі всерйоз говорили про можливе зупинення підприємств. Облдержадміністрація відпустила ціни тільки 5 листопада, зберігши фіксовані ціни на два сорти хліба. Влада також пообіцяла проконтролювати, щоб вони становили не менше 15% усього виробництва хліба.

Богдан МАЛИНОВСЬКИЙ

---

«Я не бачу підстав для різкого підвищення цін на хліб в Україні». Можливі сезонні коливання, що залежать від ажіотажного попиту, але це не визначальний чинник у встановленні ціни на хліб».

Іван КИРИЛЕНКО, віце-прем’єр-міністр з питань АПК, 24 червня

«Підстав для паніки немає. Україна була й буде з хлібом, обов’язково».

Леонід КУЧМА, Президент України, 15 липня

«До середини серпня ціни на борошно, хліб і хлібобулочні вироби підвищуватися не будуть. Водночас згодом прогнозується збільшення цін на хліб принаймні на 50%».

Головне управління з питань цінової політики КМДА, 24 липня

«Український ринок зерна необхідно звільнити від регулювання ціни — що пізніше це буде зроблено, то стрімкіше зросте ціна на хліб».

Володимир ГРАНОВСЬКИЙ, керівник групи радників міністра економіки та з питань європейської інтеграції, 19 серпня

«Уряд візьме на контроль імпорт в Україну такої кількості зерна, яке забезпечило б стабільну ситуацію на ринку як з погляду його насичення, так і підтримання сприятливої для споживача ціни. Я доручив керівникам регіонів проаналізувати ситуацію й створити рівні умови із забезпечення борошном і великих підприємств, і міні-пекарень, що працюють на єдиному податку й мають можливість відпускати дешевший хліб».

Віктор ЯНУКОВИЧ, прем’єр-міністр України, 30 липня

«Підстав для продовольчої кризи в Україні восени немає, позаяк в країні створено достатні запаси зерна».

Микола АЗАРОВ, перший віце-прем’єр-міністр, 3 вересня

«Поки що немає підстав для занепокоєння з приводу зростання цін».

Сергій РИЖУК, міністр аграрної політики, 21 серпня

---

Експерти про бізнесові апспекти

Микола ВЕРНИЦЬКИЙ, директор аналітичної компанії «ПроАгро»:

— На перспективу низка операторів ринку прогнозує різке зростання імпортних цін, посилаючись на те, що європейська і американська пшениця з доставкою в Україну після Нового року пропонується вже по $200 за тонну. Враховуючи попередні темпи зростання імпортних цін, вони цілком можуть сягти до Нового року $200, інавіть більше.

Леонід КОЗАЧЕНКО, президент Української аграрної конфедерації:

— Перша причина подорожчання хліба, звісно, — погодні умови. Друга — помилки, яких припустився уряд навесні. Замість того, щоб посприяти тоді трейдерам завезти побільше дешевого зерна, уряд наголосив, що зробить це сам. Проте уряду повною мірою не вдалося виконати свої обіцянки, закупівля зерна — непроста справа, нею повинні займатися структури, що мають досвід роботи на зерновому ринку і налагоджені стосунки з постачальниками. Помилкою уряду, як вважають підприємці АПК, була б і ліквідація посади віце-прем’єра з аграрних питань, оскільки АПК — це 34% ВВП України, і цей сектор традиційно мав свого представника на рівні віце-прем’єра.

Петро ПАРХОМЕНКО, генеральний директор АТ «Київхліб»:

— Торік у ціну хліба пшениця 3-го класу закладалася за ціною 480 грн/т. Зараз вона коштує 1220-1250 грн/т. За таких цін борошно повинно коштувати близько 1800 грн/т, а хліб — близько 2 грн/кг. Зараз рентабельність виробництва хліба складає 2%. А щоб працювати нормально — вчасно ремонтувати й оновлювати устаткування, платити пристойну зарплатню — рентабельність повинна бути не менш як 10%.

Сергій СИДОРЕНКО, аналітик групи компаній «Об’єднана зернова»:

— Обороти трейдерів суттєво знизилися через відсутність зерна на експорт. Втрати сільгоспвиробників від зернової кризи не були такими значними, як про це розповідають деякі політики. Якщо в сільгосппідприємстві був господар, то він і торік заробив за низьких цін, а цього сезону й поготів. Вплинула зернова криза й на плани інвесторів. Якщо минулого сезону чимало конкурентів розглядало можливість придбання хлібозаводів, борошномельних виробництв, то зараз вони призупинили реалізацію своїх задумів.

Експерти про політичні аспекти

Євген ЧЕРВОНЕНКО, народний депутат України:

— Слабкий вплив Держрезерву на ринок, що спостерігався дотепер, вважаю, можна пояснити його вичерпанням. Ті «цільові інтервенції» за заниженими цінами, що спостерігалися цього року, повірте, були зроблені «під губернаторів» — кожен з них виставляв свою фірму, яка й отримувала дешеве зерно чи борошно. Тож не виключено, що державні засіки майже порожні. Через це вони навряд чи будуть використані під кампанію когось з кандидатів у Президенти. Загалом подорожчання хліба спричинилося адміністративним втручанням. Якби на вітчизняних трейдерів не тиснули, то іноземні компанії, що знаходяться поза впливом української влади, не підвищили б так ціни на імпортне зерно.

Володимир СІДЕНКО, директор економічних програм Центру ім. Разумкова:

— Причина подорожчання хліба — запізніла реакція уряду на події на зерновому ринку. Усім відомо: що пізніша реакція, то непопулярніших заходів доводиться вживати. Причини запізнілої реакції уряду — забюрократизованість системи прийняття рішень, низька якість персонального складу і недостатній професіоналізм аналітичних служб.

Віктор НЕБОЖЕНКО, політолог:

— Нагадаймо, революція 1917 року почалася зі зникнення на три дні хліба в Санкт-Петербурзі. Хлібна криза породжує радикальні настрої населення й розгубленість влади. Поєднання цих двох чинників — дуже небезпечне для такого хворого організму, як український політикум. Хлібна криза може призвести до посилення ліворадикальних настроїв. На цьому можуть зіграти й соціалісти, й комуністи, і прогресивні соціалісти. Передбачаю, ближче до виборів писатимуть, що в зерновій кризі винен Порошенко, чи есдеки, чи «донецькі». Насправді я не бачу якоїсь однієї політичної сили, яка виграла б від зернової кризи. Програє передусім уряд. Бути урядом криз — це невеселий імідж.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар