Гра «на виліт»

Андрій МИСЕЛЮК, редактор відділу «Політика»

Прем’єр-міністр Янукович ініціює кадрові зміни в уряді. Однак цей процес навряд чи суттєво підвищить ефективність роботи його кабінету. А за певних обставин загрожує відставкою уряду.

Крісла під міністрами вже хитаються...

Про своє бажання відправити деяких членів нинішнього кабінету на лаву запасних прем’єр повідомив ще півтора місяці тому. На той час Янукович роздивився «надмір політичних амбіцій у окремих членів Кабінету Міністрів» і зрозумів, що «деякі висунуті депутатськими фракціями міністри більше переймаються створенням власного політичного іміджу, ніж роботою в урядовій команді». Підбивши підсумки виконання програми дій уряду за вісім місяців, прем’єр повідомив підлеглим: за результатами підуть кадрові рішення. Однак перевести ці розмови в площину практичних дій виявилося непросто: за шість тижнів, що минули, глава уряду не ухвалював жодного кадрового рішення.

Уряд уповільненої дії

Головна причина нерішучості Януковича — в інституційній природі очолюваного ним кабінету. Політолог Віктор Небоженко констатує, що нібито коаліційний уряд Януковича насправді таким не є: «Уряд Януковича квазікоаліційний і тому принципово слабкий. Його сформовано на інтригах, а вищий інституційний державний орган не можна формувати на інтригах». Тобто нинішній уряд за бажання не можна назвати кабінетом коаліції партій, що перемогли на виборах. Справді, наприкінці минулого року на засадах тіньових та ситуативних домовленостей між пропрезидентськими фракціями та під щільною опікою Президента сформувалося таке собі ЗАТ «Кабінет Януковича».

Кабінет вийшов «з дивацтвами». Наприклад, один представник донецької ФПГ Віталій Гайдук посів чи не найпрестижніше крісло — віце-прем’єра з ПЕК — за квотою СДПУ(О), а інший — Сергій Єрмілов — був делегований на міністрування ПЕКу харківською групою «Демініціативи». Натомість група «Народний вибір» не дістала жодного «свого» міністра, однак також вважається тримачем пакета акцій ЗАТ «Кабінет Міністрів» і, за логікою зв’язки «Кабмін–більшість», мала б також підтримувати дії уряду. Отож сьогодні майже всі фракції більшості є тримачами пакетів акцій цього ЗАТ, але реально за його діяльність відповідальності не несуть. І якщо Президент з якихось міркувань вирішить відправити у відставку кабінет Януковича, фракціям більшості від цього не буде «ні холодно, ні жарко».

Таким чином рік тому в процесі створення кабінету Януковича було закладено дві «бомби уповільненої дії»: перша — під ефективність його діяльності, друга — під сам факт існування нинішнього уряду. Тобто, з одного боку, нинішні члени уряду з прем’єром на чолі скуті одним ланцюгом ситуативних і почасти нелогічних домовленостей, а з іншого — пов’язані однією метою — максимально продовжити своє існування в нинішньому квазікоаліційному форматі. Саме тому прем’єрові, судячи з усього, легко було критикувати роботу «міністрів-політиканів», але настільки ж важко взятися до виконання обіцянок і започаткувати кадрову веремію.

Більшовики хочуть «усе переділити»

Підштовхувати прем’єра до активних дій почали самі фракції. «У парламентській більшості, — говорить директор Центру соціальних досліджень «Софія» Андрій Єрмолаєв, — хвилюються з приводу зміни квот і можливих переміщень в уряді. Є потреба задовольнити апетити тих, хто залишився незадоволеним. Тому структурні зрушення в уряді допоможуть відкрити деякі вакансії й перерозподілити сфери впливу». Як уточнив один з лідерів об’єднаних соціал-демократів Нестор Шуфрич, уже найближчим часом «кілька фракцій збираються переглянути свої квоти в уряді. І фракція СДПУ(О) ці наміри підтримує».

Цю інформацію підтвердив і координатор більшості Степан Гавриш, уточнивши, що з прем’єром досягнуто домовленості про те, що будь-які кадрові зміни в Кабміні здійснюватимуться тільки після їх обговорень з фракціями більшості. Ні Шуфрич, ні Гавриш не уточнюють, які саме фракції бажають нині переглянути торішні урядові домовленості. Однак ряд джерел «Контрактів» у парламенті повідомляють, що йдеться передусім про фракцію «Трудова Україна». Утім, есдеки також не від того, щоб розділити «трудовий почин» з розширення свого представництва в Кабміні. «Поки що ми свою квоту переглядати не збираємося й повністю задоволені роботою «своїх» міністрів. Водночас настає зима, і я не виключаю, що наша позиція може бути скоригована», — зізнався «Контрактам» Шуфрич.

І трудовики, і есдеки мають у нинішньому Кабміні вельми солідне представництво. Перші відрядили працювати в уряді гуманітарного віце-прем’єра Дмитра Табачника, міністра економіки Валерія Хорошковського, а також міністра промполітики Анатолія М’ялицю. За квотою СДПУ(О) до Кабміну потрапили, крім згаданого Гайдука, й набагато ближчі ідеям об’єднаної соціал-демократії особи: міністр праці та соціальної політики Михайло Папієв, транспорту — Георгій Кірпа та освіти — Василь Кремінь.

Першими скосять аграріїв

Однак, найімовірніше, кадрові перестановки почнуться не з цих міністрів, а з аграрного блоку. Після літньої хлібної кризи прем’єр заявляв, що винні нестимуть відповідальність. Ба, навіть емоційно пообіцяв «повідривати голови» тим, хто спробує уникнути заслуженого покарання. «Покарання» для аграрного блоку виявилося таким: уряд попередньо вирішив найближчим часом призначити віце-прем’єра з питань АПК Івана Кириленка міністром агрополітики замість Сергія Рижука, а самого Рижука відправити керувати Житомирською державною обладміністрацією. Рижук, щоправда, заявив журналістам, що пропозиції стати губернатором йому не надходило. Хоч і не став заперечувати, що «впродовж багатьох років він постійно перший у списках, коли є така вакансія». Однак, за словами Рижука, з міністерської посади піде він тільки тоді, коли цього захоче Президент. «Я служу гарантові Конституції, як він вирішить — так і буде», — заявив Рижук. Поки офіційні органи мовчать, джерело, близьке до Житомирської обласної держадміністрації, підтвердило «Контрактам», що питання про призначення Рижука губернатором уже практично вирішене.

Азарова — у відставку?

Питання «хто стане наступним після Рижука й Кириленка?» залишається відкритим. Уже кілька місяців у ЗМІ називаються різні кандидатури: від Хорошковського (його то просувають на місце голови Київської міськадміністрації, то відправляють у відставку за «фрондерство» у питанні щодо ЄЕП) до паливного блоку Кабміну, представленого Гайдуком та Єрміловим (мотивом називають незадовільну підготовку до зими). Загалом за неповний рік існування нинішнього уряду у відставці «побували» майже всі його члени.

У листопаді цей список поповнився першим віце-прем’єром і міністром фінансів Миколою Азаровим. Агентство УНІАН з посиланням на «джерело, близьке до уряду», повідомило: «Уже найближчими днями може бути призначено нового міністра фінансів України. За інформацією джерела, нині розглядаються три кандидатури на цю посаду: народний депутат третього скликання Ігор Юшко, посол України у Великій Британії Ігор Мітюков і голова Державного казначейства України Петро Петрашко». Нібито «витік» інформації про відставку Азарова з посиланням на анонімні джерела нічим не відрізняється від традиційних для української політики спроб видати бажане за дійсне. «Це один з видів політичного тиску на голову міністерства з боку зацікавлених груп», — зазначає Небоженко.

Серед таких груп експерти називають дві — СДПУ(О) і... групу прем’єра Януковича. «Рік тому Азаров потрапив до «чорного списку» СДПУ(О), після того як близька першому віце-прем’єру група «Європейський вибір» сприяла розблокуванню парламентської кризи», — нагадує експерт Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко. Проте й до цієї події ставлення соціал-демократів та Азарова були далекі не партнерські. А під час недавнього розгляду проекту держбюджету-04 у першому читанні, за інформацією ряду ЗМІ, видання й телеканали, близькі до СДПУ(О), отримали завдання безпосередньо зв’язати провал бюджету з діяльністю міністра фінансів. Але не склалося — бюджет пройшов перше читання...

Претензії прем’єра до свого першого заступника мають ту ж таки інституційну природу нинішнього кабінету. Після того як Президент Кучма поставив одного з кандидатів на прем’єрство (Азарова) першим заступником іншого, більш таланистого кандидата (Януковича), журналісти жартували, що Янукович працюватиме прем’єром в уряді Азарова. Частково так і вийшло. «Азаров сконцентрував сьогодні дуже сильний фінансовий ресурс і є, по суті, ще одним прем’єр-міністром, зважаючи на те, що фінансова сфера — основна функція Кабінету Міністрів», — констатує політолог Вадим Карасьов.

Позицію прем’єра фактично озвучила голова Держкомітету з питань підприємництва і регуляторної політиці Інна Богословська, заявивши, що нинішнє поєднання Азаровим посад міністра фінансів і першого віце-прем’єра є інституційною помилкою влади й негативно позначається на економіці країни. «Те, що це питання було порушене Богословською, яка водночас висловила лояльність Януковичу, дозволяє думати, що це, радше, проблема характеру політичного менеджменту в уряді. Дискусія щодо розмежування повноважень віце-прем’єра та міністра фінансів має швидше технологічний, і тільки після цього — політичний характер», — зазначає політолог Фесенко.

Однак бажання «друзів» Азарова відправити його «в запас» у найближчому майбутньому навряд чи здійсниться. «Нині триває бюджетний процес, держбюджет на наступний рік успішно пройшов перше читання в парламенті. Якщо буде новий міністр фінансів, йому треба буде наново переписувати бюджет. Бо за ним стоятимуть інші групи, інші інтереси», — пояснює ситуацію Небоженко.

Бюджетний процес є стримуючим чинником і для інших суттєвих кадрових змін в уряді. Якщо в його розпал прем’єр почне «перетряхувати» свій кабінет, це неминуче спричинить різке загострення політичних протиріч між фракціями більшості. Шантажування прем’єра підтримкою бюджету в обмін на посади в новому уряді, перехід парламентської більшості зі стану напіврозпаду до періоду розпаду, бюджетна й, як наслідок — урядова криза — такий найвірогідніший сценарій, якщо Янукович нині зважиться крутити зібраний рік тому урядовий «кубик Рубика». Крім того, прем’єрові, як найбільш вірогідному єдиному кандидату від влади на виборах-2004, потрібна підтримка якомога більшої кількості пропрезидентських сил. А за радикальних кадрових змін йому доведеться задовольнити солідні апетити одних за рахунок амбіцій і претензій інших фракцій більшості. Останні, звісно, «образяться».

Тому вірогіднішим наразі є варіант, коли прем’єр до кінця року або обмежиться ревізією аграрного блоку, або виробить ще кілька неконцептуальних замін. І оскільки принцип формування уряду на інтригах, а не на професійних чеснотах кандидатів залишається, від тих перестановок чекати помітних проривів у діяльності уряду достоту не варто.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар