Грегорi ГРУШКО

Розмовляли Микола ШЕЙКО, Сергiй ЛИТВИНЕНКО, Сергiй ШЕВЧЕНКО, фото Свiтлани i Вiктора СКРЯБIНИХ

Керуючий директор компанiї Foyil Securities New Europe Грегорi Грушко ось уже пiвтора року очолює одну з провiдних iнвестицiйних груп на українському ринку. Цей справжнiй гуру фондового ринку працював на рiзних ринках, i розвинених, i тих, що розвиваються, у компанiях N. M. Rotschild, Banca Commerciale Italiano, Banco Bilbao Vizcaya тощо i брав участь у приватизацiї таких грандiв, як British Petroleum, Telefonica, Rhone Poulenc. За його словами, починаючи з 1991 р. щонайменше раз на рiк вiн приїжджав до України з намiром залишитися працювати, але незмiнно вiд'їжджав. Зате за останнi пiвтора року, працюючи в Українi, Грегорi жодного разу не пошкодував про своє рiшення залишитися в Києвi, що, на його думку, свiдчить про перспективнiсть вiтчизняного ринку.

Грегорі ГРУШКО

- Грегорі, на сьогодні Foyil Securities New Europe посідає чільні місця в українських рейтингах, зокрема ПФТС. Яким був ваш шлях на український ринок?

- Фонд почав свою діяльність в Україні 1997 р. В українську економіку завдяки йому інвестовано понад $55 млн через купівлю цінних паперів. У 1997-1998 рр. вітчизняний ринок був охоплений кризою, і багато хто припинив тут свій бізнес, а Foyil не тільки залишився в Україні, а й вирішив розвивати свій бізнес. За рахунок чого? Розширивши свою аналітичну діяльність. Для цього ми взяли на роботу висококласних аналітиків, які почали вивчати український ринок.

2000 року було прийнято рішення провадити бізнес не тільки на українському ринку, який тоді (та й зараз) мав надто обмежені можливості, а й на ринках Польщі, Росії, Угорщини, Чехії, Хорватії. 2001 року ми перепрофілювалися на інвестиційну компанію, яка пропонує свої послуги західним клієнтам - серйозним і доволі потужним інвесторам. Ще один наш напрям - корпоративно-фінансове обслуговування.

На сьогодні ми здійснюємо багато операцій з акціями українських підприємств, зокрема 'блакитних фішок'. Скажімо, минулого місяця ми здійснювали важливі операції з цінними паперами 'Укрнафти', 'Центренерго' тощо.

- Часто можна почути таке порівняння: нинішня ситуація в Україні схожа на Російську зразка 1996 р., проте вже після президентських виборів наша країна, здійснивши якісний стрибок, досягне рівня РФ 2000... Ви з цим згодні?

- Так, це кажуть багато наших клієнтів. Але я не надаю такого значення 2000 року в житті РФ. І, до речі, не вважаю, що сьогодні ми в російському 94-му або 96-му роках... А щодо стрибка, то будь-які політично значущі події швидко впливають на ринок. Я не знаю, як закінчаться президентські вибори, але серед тих, хто сьогодні натякає, що міг би балотуватися, бачу професіоналів, технократів, досвідчених політиків... Як вони поведуться після виборів, не знаю. Однак тут потрібно спиратися на якісь паралелі. І для нас такою паралеллю може слугувати Росія, де підсумки президентських виборів додали впевненості як інвесторам, так і населенню. Я, наприклад, певен, що 'перетворення' на Білорусь не буде. Україна має серйозне геополітичне значення і для США, і для Росії - і її перетворення на Білорусь - не в інтересах цих впливових держав.

Важливо зазначити, що Україна проходить через те, що відбувалося вже багато разів в інших країнах, і це нормальний процес. Тобто тутешні проблеми не унікальні. Давайте пригадаємо 1997-1998 рр., коли на російському ринку іноземні інвестори купували все, що можна було купити. Своїх, російських інвесторів в Росії тоді практично не було, ну хіба що двоє-троє тамтешніх олігархів. Після кризи сталися великі зміни - приблизно 85% акцій стали купувати російські інвестори.

В Україні поки що місцевих інвесторів практично немає. Відбувається черговий процес перерозподілу власності. Українські олігархи, які раніше скуповували все, що було можна, тепер уже дозріли до того, щоб, скажімо, стати власниками акцій тільки молочного заводу. Таким чином у нас триває процес консолідації та диверсифікації, але не процес інвестування.

- Які іноземні інвестори приходять в Україну?

- Інвесторів, представлених на вітчизняному ринку, можна умовно розділити на дві категорії. Перша - так звані українські фонди, тобто структури, які працюють на українському ринку давно та добре знають правила гри. А друга група - це іноземні інвестори, справжні гіганти інвестиційного бізнесу. Вони купують компанії, не зважаючи, що країні може загрожувати дефолт. Сьогодні іноземним інвесторам в Україні практично немає чого купувати. Є цінні папери, які начебто гарні, але нічого не варті. А є ЦП, які начебто мають бути на ринку, але їх немає. Бо вони належать олігархам, які вважають ринок неефективним і нездатним дати правильну оцінку їхньому бізнесу. Я багато разів чув від бізнесменів такі, наприклад, сентенції: 'Це мій бізнес. Я його збудував, він зі мною і помре'. Таким чином, на фондовому ринку купувати нічого, а те, що є, характеризується низькою ліквідністю. І повірте, причиною такої ситуації є зовсім не політична нестабільність. Політичний чинник перебільшений, його роздмухують швидше в Україні, ніж потенційні інвестори на Заході. А хіба в нас політичний ризик вищий, ніж у Росії? Звичайно, ні. Навіть під час 'кольчужного' скандалу в нас були клієнти, які хотіли купувати акції, але нам не було чого їм запропонувати. Це своєрідне замкнене коло українського ринку.

Великі операції відбуватимуться, коли компанії на кшталт 'Запоріжсталі' за своєю оцінкою хоч би приблизно наблизяться до того, що вони насправді коштують. А зараз рівні ринкової капіталізації мізерні. Навіть якщо на ринок прийде інвестиційний гігант, обсяг операції буде дуже невеликим. Тут зав'язано багато проблем, зокрема приватизаційних. Адже в нас приватизацію проводять в основному під стратегічного інвестора. А, скажімо, взяти приватизацію British Petroleum або British Gas у 80-х роках... Їх не продавали 'стратегам', хоча напевно їх можна було знайти. Адже портфельні інвестори завжди платять більше.

- Коли ж вітчизняні компанії стануть відкритими для інвесторів?

- У принципі це вже відбувається. Як приклад можна назвати оператора мобільного зв'язку 'Київстар'. Тобто процеси відкритості вже почалися, але як вони розвиватимуться, наразі прогнозувати важко. Бо тут усе залежить від власників компаній.

- Як в умовах дефіциту нормальних емітентів ви ведете діалог з клієнтом, який хоче інвестувати в ринок? Ви відповідаєте клієнтові 'Зачекай' чи стаєте в чергу за облігаціями, скажемо, Мікрофінансового банку, які, кажуть, мали ажіотажний попит?

- Це дуже болюча ситуація, коли є клієнт, який хоче купити, а нам нема чого йому продати. Ми вирішуємо цю проблему кількома способами і, зокрема, самі створюємо емітентів. Так, ви їх ще не бачили, бо це дуже тривалий і важкий процес. І, на жаль, я ще не можу назвати конкретні компанії. Але ми працюємо з кількома дуже серйозними українськими компаніями для виведення їх на ринки.

Щоправда, на цьому шляху стикаємося з дуже серйозною проблемою. Директор одного підприємства запитав: 'Мені доведеться продавати свої папери з дисконтом, а чому я маю на нього погоджуватися?' У такій ситуації ми пояснюємо, чому дисконт саме такий, зіставляючи ситуацію в Україні з Польщею чи Угорщиною. З іншого боку, я його розумію. Адже керівникові успішного підприємства складно зрозуміти мету виходу на ринок свого підприємства, якщо воно само чудово фінансує себе з поточних потоків і йому не треба залучати зовнішні кошти. Розум керівника підказує йому, що треба виходити на ринки капіталів, але це не є нагальною потребою. Він витратив десять років на побудову своєї компанії аж ніяк не для того, щоби тепер продати її частину з дисконтом. І що такому менеджеру можна відповісти?

Хай там як, але останніми тижнями ми дуже активно купували ЦП, хоча в принципі за такими цінами гріх було б не купити. А один мій клієнт серйозно зайнявся купівлею опціонів. Він міркує приблизно так: не вигорить, то й не вигорить, втрачу півмільйона доларів (для нього це невеликі гроші), зате якщо все вийде...

- Які у вас галузеві пріоритети в плані 'вирощування' емітентів?

- Якщо говорити в цілому, то це все, що пов'язано зі споживанням. Бо доходи населення зростають, економіка росте, люди витрачають гроші, купуючи меблі, нерухомість тощо. Такі сфери, як виробництво продуктів харчування і все, що з ними пов'язано, мають дуже високу інвестпривабливість.

- Про це кажуть і в інших інвесткомпаніях. Скажімо, у 'Райффайзен Інвестмент' до цього переліку додають телекомунікації, нафтогаз тощо. Але ринок вузький і його на всіх не вистачить...

- А знаєте, в чому полягає різниця? Ми хоч і належимо західній структурі на 100%, але всі рішення ухвалюємо тут. Мені не треба зв'язуватися з начальником відділу східноєвропейських ринків у Відні, Лондоні чи ще десь. Це дає нам змогу бути гнучкими і діяти швидко.

- Наскільки серйозна конкуренція в сегменті, де працює Foyil?

- Я дуже люблю наших конкурентів. Але мені здається, дуже багато залежить від якості аналітики, що й залучає клієнтів до тієї чи тієї компанії. А в цій сфері ми, певно, посідаємо провідні позиції. Хоча конкуренція 'іноземців' досить серйозна. Можна назвати і CSFB, і 'Альфу', чия аналітика щодня поліпшується...

- Хто опиниться у виграшнішій ситуації: ті, хто прийшов на фондовий ринок сьогодні, чи ті, хто прийде услід за ними?

- Ті, хто вийшов на ринок раніше і придбав акції найпривабливіших підприємств, зароблять більше, ніж ті, хто прийде услід за ними і купить те, що залишилося. Особливо добре зароблять покупці цінних паперів 'блакитних фішок', чиє піднесення багато в чому зумовить піднесення усього фондового ринку. На жаль, в Україні таких компаній дуже мало...

- Чи цікаві сьогодні інвесторам власники невеликих пакетів акцій?

- Ще й як! Але ними починають цікавитися, коли треба скупити акції, скажімо, для формування контрольного пакета. А ось як клієнти вони не цікаві, оскільки здебільшого є випадковими власниками.

- Наскільки реальні нинішні обсяги корпоративних облігацій?

- Від самого початку корпоративні облігації були досить дивною формою синдикованого банківського кредиту. Показником того, що на ринку відбувається бум реальних випусків, буде динаміка повторного ринку. Сьогодні його ще нема. Але перші ластівки вже з'являються. Скажімо, заявлений Укрсоцбанком викуп частини облігацій Укрзалізниці для повторного ринку - дуже цікава операція. Цікаво проаналізувати, як це відбудеться. Хоча тим компаніям, які можуть легко розмістити свої облігації, насправді це потрібно щонайменше. А ті, кому треба, не знають, чим гарантувати свій ризик. Та хоч там як, розвиток ринку корпоративних облігацій - це дуже позитивний знак для фондового ринку. Наступним кроком має стати поява іпотечних цінних паперів (утім, вони вже існують, наприклад, папери 'Аркада Фонд'). А ще треба пояснити людям, що на вільні гроші можна придбати облігації і заробити при цьому, скажімо, 18% річних. Адже ніхто не говорив, що корпоративки повинні купувати тільки банки...

- Наскільки, на ваш погляд, перспективна така форма вкладення капіталу, як інститути спільного інвестування, і чи стануть вони вашими конкурентами?

- Правду кажучи, ми сподіваємося, вони стануть нашими клієнтами, а не конкурентами. Успіх таких компаній насамперед залежатиме від довіри населення, оскільки у багатьох ІСІ напевно можуть асоціюватися зі скандалами навколо трастів і довірчих товариств. Я бачив дослідження однієї компанії на тему: 'Наскільки люди довіряють тому, що чують?', і там перше місце посідають країни Балтії та в самому кінці - Україна. За таких умов привести людей до пайових фондів буде дуже важко. Треба відродити культуру інвестування, а в деяких випадках - формувати її з нуля.

- В Україні до останнього часу була поширена практика інвестування через офшори. А наскільки активно інвестують через офшорні компанії на Заході?

- На відміну від України на розвинених західних ринках через офшори проходить мінімальний відсоток інвестицій. Усе дуже просто. Офшори використовують для мінімізації податкових витрат, а не для інвестування. Не кажучи вже про те, що рівень ділової довіри до офшорних компаній набагато нижчий. Навіть відкрити рахунок, скажімо, в Chase Manhattan Bank, компанії, зареєстрованій, скажімо, на Британських Віргінських Островах, буде практично неможливо.

- Ситуація у світі, зокрема економічні проблеми у США та Європі, на думку аналітиків, має повернути інвесторів обличчям до ринків, які розвиваються. Чи є серед їхніх пріоритетів Україна?

- Поза жодними сумнівами, так. Сьогодні зафіксовано різкий сплеск інтересу іноземних інвесторів до України. До нас приїжджають, нас слухають, запитують. Але виникає те саме запитання: а в що вкладати кошти?

- А чи часто буває, коли інвестори, злякавшись ситуації в Україні, виводять з неї свої капітали?

- Переляків або швидкого продажу об'єктів інвестування, приміром, таких, які відбувалися 1998 р., за останні півтора року я не бачив. Якщо ж йдеться про нормальні ринкові спекуляції, то таке, звичайно, відбувається. Але жодної паніки і близько немає, ба більше - попит набагато перевищує пропозицію.

- Чи 'забиваєте' ви у вартість своїх послуг витрати на вітчизняних чиновників?

- Насправді, ні. Ми аналізуємо компанії і це частина роботи менеджменту цих компаній - вирішувати проблеми, які виникають з чиновниками.

- Припустимо, до вас прийшли керівники української компанії, яка просить допомогти представити себе на західному ринку...

- Поки що такого не було. Рішення повинні ухвалити власники компаній, яким треба вирішити, чи потрібні їм взагалі співвласники. Поки що ми йдемо до них. Хоча й розуміємо, що навіть якщо й домовимося, для нас це, так би мовити, дуже довгострокові інвестиції.

---

Досьє

Грегорі Грушко, громадянин США, народився 16.08.1957 р. 1986-го закінчив Джорджтаунський університет з дипломом магістра гуманітарних наук у галузі міжнародних відносин.

Свою кар'єру почав 1979 р. в одному з найвідоміших банків США Bear Stearns & Co. менеджером з продажу міжнародних цінних паперів. З 1988 до 1990 рр. працював у банку N. M. Rothschild, з 1991 до 1994 рр. - у Banca Commerciale Italiana керівником різних інвестиційних проектів у країнах, які розвиваються. З 1994 до 1998 рр. обіймав посаду начальника відділу торгових операцій в Banco Bilbao Vizcaya.

Як радник і експерт з питань приватизації та розміщення акцій у США та інших країнах Грушко консультував компанії Cementos Diamantos, Cementos Paz del Rio (Колумбія), Сemex (Мексика), Nokia (Фінляндія), Pharmacia (Швеція), Roiters (Англія), Telephonica of Spain, Banco Central, Repsol (Іспанія), Mond Edison (Італія). Під час кризи 1998 р. у Росії компанія ATON Capital Group (Москва) запропонувала йому очолити відділ, який займався операціями на ринку цінних паперів. Під час роботи Грушка в російській компанії (до 2002 року) ATON став не лише прибутковим інвестиційним банком Росії, а й третім серед провідних російських брокерів. У цей же період Грушко був радником кількох інших корпоративних клієнтів, таких як РАТ 'ЕЭС России', група компаній 'Каскол' та адміністрація Хантимансійського автономного округу.

З 2002 р. на запрошення Доріана Брента Фоїла Грегорі Грушко очолює інвестиційно-банківську діяльність компанії Foyil Securities New Europe.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар