Яна в інтер’єрі

Дар’я ЧЕРКАШИНА

Спочатку дорогі інтер’єри допомогли власниці турфірми Яні Столар завоювати довіру багатих клієнтів, а потім перетворилися на самостійний бізнес

В інтерв’ю Контрактам Яна Столар, генеральний директор туристичної фірми «Яна», розповіла про те, що:
1) зайнялася турбізнесом, щоб показати іншим операторам, як потрібно працювати
2) якщо підприємець заощаджує на персоналі, йому не слід займатися бізнесом
3) за 10 хвилин спілкування може визначити, чи спрацюється з людиною
4) не любить повторювати своє прохання тричі

Ви з дитинства мріяли займатися туристичним бізнесом?

— Я ніколи не мріяла про туризм. Ідея створити власну туристичну компанію виникла вельми випадково. З 10 років я займалася фехтуванням, спочатку в клубі «Динамо», згодом — у Спартаку. У 18 років вийшла заміж і народила сина. На цьому моя спортивна кар’єра закінчилася. Але вдома не сиділа — продовжувала працювати у перукарні.

Чому не залишили роботу?

— По-перше, не могла без роботи й активного спілкування з людьми. Мені завжди подобалося бути організатором, натхненником. У школі була комсоргом, причому не формальним, а дуже активним: влаштовувала вечори поезії, організовувала туристичні походи і зустрічі з цікавими людьми, для найкращих учнів вибивала путівки до піонерських таборів.

По-друге, тоді був час тотального дефіциту, і гроші доводилося заробляти всім. Тим більше що ми з чоловіком мешкали у двокімнатній хрущовці разом із моїми батьками й братом. Пізніше взялися з чоловіком за торгівлю, а згодом — за виробництво трикотажу. Тоді в моду увійшли шапочки і шарфи фірми adidas. Дістати їх було практично неможливо, і ми вирішили цим скористатися. Закупили в’язальне обладнання й відкрили невеликий в’язальний цех. Готовий товар здавали у комісійні магазини.

Але 1990 року моїй сім’ї довелося виїхати до Німеччини, здебільшого через батька: він потребував операції, а тоді таких в СРСР не робили. Коли стан його здоров’я почав поліпшуватися, повернулися до України. Жити в Німеччині я не змогла: чужа країна, чужі люди...

Чим зайнялися після повернення?

— Тим, що вже було добре знайоме. Організували з чоловіком невелику фабрику з пошиття одягу — випускали те, що було модно і в дефіциті. Тканини й фурнітуру возили з ОАЕ. Оскільки ази виробництва мені були вже відомі, справа пішла на ура. Під час поїздок до Еміратів ми користувалися послугами турфірми, і я бачила багато помилок у роботі цієї компанії. Після кожної подорожі ділилася з чоловіком своїми враженнями, розповідала, як зробила б, якби сама організовувала поїздку. Якось після чергової моєї розповіді він сказав: «Якщо ти знаєш, як зробити правильно і краще, давай зробимо!».

Стартовий капітал для нового бізнесу вдалося заробити на пошитті одягу?

— Тоді на відкриття туристичної фірми не потрібно було великих коштів. У нас із чоловіком були друзі, які в напівпідвальному приміщенні складали комп’ютери. Для новоствореної фірми, яка складалася з трьох працівників: мене, чоловіка та бухгалтера, вони виділили один стіл. Телефон був один на всіх. Шукали клієнтів за допомогою реклами в газетах «РІО» і «Галицькі контракти», на телебаченні та радіо. Крім того, телефонували друзям і знайомим, пропонували послуги з організації відпочинку за кордоном. Так і казали: «Ми це зробимо краще за інших!».

— Попереджаю двічі, потім вдаюся до дії

Також я ходила в туристичні фірми і говорила, що представляю фірму «Яна», що в мене найкращий на ринку продукт, оскільки тоді багато великих туркомпаній заробляли переважно на автобусних екскурсіях до Європи, а я запропонувала тури з авіаперельотами, закликала співпрацювати зі мною. І багатьох у такий спосіб переконала.

Про яку співпрацю йшлося?

— Пропонувала менеджерам туркомпаній, звісно за солідні комісійні, направляти до нас клієнтів. Річ у тому, що тоді й туризму як такого в Україні не було, всі будували бізнес практично наосліп, училися на своїх та чужих помилках, пробували різні напрямки. Ми зайняли нішу індивідуальних турів.

Чому вирішили зайняти саме цю нішу?

— Мабуть, так вийшло випадково. Я хотіла, щоб у компанії все було найкраще: офіс, оргтехніка, працівники. Уже через рік після заснування наша фірма переїхала до нового офісу. Це була колишня комунальна квартира на першому поверсі, але в центрі міста і з таким ремонтом та інтер’єром, якими на початку 2000-х років не могла похвалитися жодна турфірма. Компанію почали сприймати як агенцію з високим рівнем обслуговування і вищими за середні цінами. Автоматично до нас потягнулися заможніші клієнти, яким був потрібен дорогий сервіс.

Як ви добирали персонал?

— Добором персоналу завжди займалася тільки я, особисто розмовляла з кожним потенційним працівником. Я добре відчуваю людей: після 10-хвилинного спілкування з претендентом мені стає зрозуміло, що це за людина, чи близька мені за духом, чи готова розділити не лише успіх, а й неприємності, які, на жаль, бувають у будь-якому бізнесі. Для підвищення професійного рівня співробітників компанії запрошувала викладачів англійської мови, фахівців, які навчають працювати на комп’ютері, пізніше — психологів для роботи з менеджерами, проводили спеціальні тренінги.

З якого напрямку ви починали бізнес?

— З ОАЕ, бо я добре знала цю країну. Потім організували чартерні рейси до Туреччини, Болгарії, Єгипту. Новий напрямок вибрати було нескладно — його диктує мода. Сьогодні, наприклад, модно літати на Мальдіви і Гоа, а тоді — до Єгипту й Туреччини. Коли я помічала нову тенденцію, відразу їхала до нової країни і розробляла напрямок. Перед запуском турів завжди намагаюся побувати у країні сама.

Ми постійно відвідували міжнародні виставки, шукали партнерів за кордоном, знайомилися з іноземними туроператорами і представниками готелів. У той час знайти їх було нескладно, бо для закордонних партнерів Україна була новим ринком. Кордони щойно відкрилися, і вони розуміли, що до них хлине потік туристів з нашої країни.

Так рік за роком ми створювали нові й нові маршрути, і сьогодні можемо відправити клієнта практично в будь-яку точку земної кулі. Адже головне у цьому бізнесі — не стояти на місці, а пропонувати щось нове. Зараз наш офіс займає п’ятиповерхову будівлю, в якій працюють 100 співробітників.

Чи вдавалося уникнути партнерства із сумнівними фірмами?

— Так. Ми перевіряли репутацію потенційних партнерів у торгово-промислових палатах їхніх країн, запитували координати міністерства туризму і там, своєю чергою, просили рекомендації на турфірми. Таким чином уникали проблем.

А з клієнтами проблеми були?

— Так, оскільки всі люди різні. Бувало, клієнт приходив, вибирав напрямок, готель. Ми складали маршрут, бронювали номер у готелі, а клієнт зникав. Але оплачувати послуги іноземних партнерів мали ми. Щоб уникнути таких ситуацій, почали працювати тільки за передоплатою, укладати договір із клієнтом і лише після цього бронювати місця.

Вам не було складно займатися туристичним бізнесом без фахової освіти?

— Я можу відправити вас куди завгодно

— Ви знаєте, головне вірити в себе і свої сили. Тому я сміливо йшла вперед. Але знання — це важлива складова успіху. Вважаю, що людина має бути відмінним фахівцем, мати глибокі знання в тій галузі, у якій працює, а не поверхові, як це часто буває в бізнесі. У 1999 році я вступила до Інституту туризму на факультет підвищення кваліфікації за фахом «менеджер туристичної діяльності». Хоча можу сказати, що наша туристична освіта не дає достатньо знань, необхідних для роботи в цьому бізнесі: з географії, етики, естетики, закордонної культури і, головне, психології. А без знання психології в туристичному бізнесі працювати неможливо. Працівники нашої галузі мають відчувати, що потрібно людині.

Іще якимсь бізнесом займалися?

— Сім років тому, коли наша компанія твердо стояла на ногах, я відкрила дизайн-студію. У чоловіка на той момент уже була будівельна компанія, і мені хотілося привнести в архітектуру і дизайн щось від кожної країни, у якій я побувала, показати, що і в нас так можна зробити. Тож чоловік споруджував будинки, а я їх оформлювала. Уже через рік після відкриття ми стали відомими, від клієнтів не було відбою.

Завдяки чому?

— Вважаю, якщо робити щось, то на всі 100%. Це мій девіз не лише в бізнесі, а й у житті. Усе має бути найкращим: команда фахівців, умови праці, офіс. І тільки в цьому випадку бізнес матиме успіх. А якщо керівник заощаджує на кадрах, сировині, приміщенні, справу й починати не слід.

Де ви навчалися дизайну?

— Ніде. Я вже казала, що будь-яка людина, що вірить у себе і має здібності, може багато досягти.

Поступово я вчилася в наших архітекторів читати креслення. Крім того, у мене є відчуття простору, я вмію «ходити» по кресленнях й одразу уявляю, який інтер’єр буде вдалим.

Три роки тому в мене народилися доньки-близнюки, і цей бізнес довелося продати. Було дуже шкода, але діти потребували моєї уваги. Зараз доньки підросли, і я знову відкрила дизайн-студію при будівельній компанії чоловіка «Елітаж».

«Яною» ви досі особисто керуєте?

— Зараз в офісі я практично не буваю, беру участь тільки у вирішенні стратегічних питань. Директором фірми призначила співробітницю, яка пройшла в «Яні» шлях від менеджера напрямку до старшого менеджера, а потім мого заступника. Два роки тому я подарувала їй частину фірми — вважаю, що вона це заслужила, я їй цілковито довіряю.

До якого типу керівників ви себе віднесли б?

— Намагаюся створювати у фірмі домашню атмосферу і не люблю ієрархії. Адже більшу частину свого життя люди проводять на роботі. Не було дня, щоб я, зайшовши до офісу, не помітила нового костюма, нової зачіски свого співробітника або смуток у його очах. Якщо комусь погано, намагаюся допомогти. Але при цьому я дуже жорсткий керівник і, думаю, справедливий.

У чому полягає жорсткість?

— Я можу зробити зауваження двічі, а на третій раз вдатися до дії. Це стосується навіть таких побутових дрібниць, як безлад на столі у менеджера.

Персона

Столар Яна Ігорівна.

Народилася 16 жовтня 1962 р.

Освіта: у 1978 р. вступила до Інституту фізкультури, після закінчення першого курсу залишила навчання

1999-2000 рр. – Інститут туризму, факультет підвищення кваліфікації, спеціальність «менеджер туристичної діяльності»

2000-2006 рр. — Інститут туризму, факультет менеджменту організацій

З 1994 р. — генеральний директор туристичної фірми «Яна»

Заміжня

Діти: син і дві доньки

Життєве кредо: любити життя і вірити в себе

Хобі: проектування будинків

За що соромно: за те, що колись когось могла образити

Чим пишається: сином

Остання прочитана книжка: Леон Юріс «Вихід»

Компанія

Туристична фірма «Яна». Заснована у 1994 р.

Кількість персоналу: 100 осіб

Дохід за 2007 р.: 15,9 млн грн

Зростання зарплати за 2007 р.: 20%

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар