Щеплення від популізму

Наталія ГУЗЕНКО, Фото Світлани СКРЯБІНОЇ

Екс-міністр фінансів Микола Азаров вважає, що краще б уряд не боровся з інфляцією. Через дії уряду індекс ПФТС упав більш ніж на третину

В інтерв’ю Контрактам Микола Азаров розповів про те, що:
1) Партія регіонів теж зробила свій внесок у розкручування інфляції
2) в Україні немає інвестицій
3) криза банківської ліквідності позначиться восени — багато підприємств зупиняться
4) дефіцит торговельного балансу призведе до обвалу гривні
5) широка коаліція не вирішить політичної кризи

Ви заявляли, що нинішній уряд нічого не робить для того, щоб подолати галопуючу інфляцію. Що ви робили б на місці нинішнього міністра фінансів Віктора Пинзеника?

— Передусім, наскільки це можливо, скоротив би державні видатки — це найдієвіший захід для зменшення темпів зростання інфляції. По-друге, проаналізував би й обмежив підвищення цін монополістів, насамперед державних монополій, які залежать від уряду. По-третє, зробив би все, щоб аграрії одержали дотації у зв’язку з підвищенням цін на дизельне пальне, щоб забезпечити посіви на максимальних площах і в перспективі знизити ціну на продукти харчування. Уряд цього, на жаль, не робить. Але краще б вони взагалі нічого не робили, тому що всі їхні дії лише пришвидшують інфляцію. Наприклад, імпорт дешевого м’яса неістотно впливає на ціни, адже дуже багато м’яса все одно не завезеш, але в майбутньому це призведе до зменшення внутрішнього виробництва м’яса, і наступного року ціни на нього зростуть іще більше. Недоречною була й ревальвація гривні. Україна — експортоорієнтована країна, і ми зобов’язані забезпечувати експортерам стабільність.

Після мене — потоп

Через дії уряду індекс ПФТС упав більш ніж на третину, а це означає, що капіталізація вітчизняних компаній знизилася. Провідні рейтингові компанії теж знизили рейтинг платоспроможності України. Тобто не опозиція відзначає прорахунки роботи Кабміну, на них реагує ринок, їх фіксують незалежні експерти.

Проте інфляція в Україні пришвидшилася ще восени минулого року, коли працював ваш уряд. Уже в червні вона становила 2,2%. Чому ваша команда, знаючи, як боротися з інфляцією, не змогла втримати ціни?

— Зате за попередні п’ять місяців ціни зросли лише на 2%. А влітку Партія регіонів пішла на спровоковані президентом і нинішньою коаліцією дострокові вибори. Ми постали перед вибором: або «затиснути» видатки і програти кампанію з тріском, або проводити популярну політику, яка зробила свій внесок у пришвидшення інфляції. Та вибори закінчилися, і правлячій коаліції на чолі з Тимошенко треба було оцінити непросту світову кон’юнктуру — підвищення цін на енергоносії, продовольчу кризу — і діяти адекватно. А уряд почав роботу з горезвісної тисячі гривень (виплати знецінених вкладів Ощадбанку), що потрапила на непідготовлений до таких грошей ринок і спровокувала гіперінфляцію. Керівник НБУ мав звернутися до прем’єра й міністра фінансів, застерегти їх від таких виплат, але він відмовчався. Якби від таких грошових інтервенцій утрималися до літа, сезонні чинники дозволили б знизити інфляцію і спокійно вийти в осінь. А так виходить, що річна інфляція становитиме як мінімум 20%, а максимум — усі 30%. Інфляція в травні, якою пишається Тимошенко, утричі вища від показника за аналогічний період 2007 року.

Але зменшення інфляції з 3,1% у квітні до 1,3% у травні — не так вже й мало. Тобто антиінфляційні методи уряду й Нацбанку діють?

— Півтора відсотка на місяць — це майже 18% на рік. Цілком очевидно, що докорінного перелому в боротьбі з інфляцією не відбулося — у травні її рівень знизився суто завдяки сезонному здешевленню продуктів харчування. Розрахунок уряду простий: цього року буде добрий урожай, багато зерна, й інфляція заспокоїться. Але цукру буде менше, тому що 40% посівних площ під цукровий буряк не засіяно. А добрий урожай зерна буде тому, що ми засіяли торік на 25% більше озимих, але нинішній уряд до цього не причетний.

Виходить, усе погане, що є в країні, — вина нинішнього уряду, а все добре — заслуга попереднього...

— Я не збираюся хвалити наш уряд, а тим паче себе. У нас було безліч недоробок, але загалом політика велася правильна. Вона дозволяє навіть зараз зберегти інерційні темпи розвитку економіки. Ще одним чинником доброго майбутнього врожаю стали дощі в травні. А якби була посуха? Що робив би уряд? Є така груба приказка в аграріїв: «якщо дощик у маю, агрономи...», словом, не потрібні. Урожай на наших грунтах дуже сильно залежить від погоди. Нам з Віктором Федоровичем не щастило — посушливими були і 2003-й, і 2006-й. Юлії Володимирівні щастило більше.

Ви радите урядові обмежити видатки. За рахунок чого?

— На це запитання мав би відповісти міністр фінансів, який зобов’язаний визначати баланс доходів та видатків бюджету, баланс попиту та пропозиції і виходячи з нього будувати свою фінансову політику. А він і далі нарощував виплати відповідно до бюджетного розпису. Звичайно, з травня всі отямилися й почали накопичувати гроші на казначейському рахунку. Відбувся кумулятивний ефект: НБУ перестав виходити на ринок, а казначейство затримало всі гроші. Почалася криза банківської ліквідності, яка ще дасться взнаки восени, бо підприємства не можуть залучити кошти для подальшої реалізації запланованих на рік проектів, тому багато з них зупиняться. Крім того, унаслідок хитромудрих тендерних процедур державні гроші до кінця року взагалі не встигнуть надійти на ринок і бюджет залишиться невиконаним.

Ви засуджуєте Нацбанк за ревальвацію. Чому, адже НБУ просто наблизив офіційний курс гривні до ринкового?

— НБУ сам організував зниження ринкового курсу, не виходячи на міжбанк із гривневими інтервенціями й закупівлями валюти. Основні гравці на міжбанківському валютному ринку — НБУ і Нафтогаз — із початку року не купували валюту. Тому на ринку був дефіцит гривні й надлишок пропозиції валюти, ось курс долара й упав. Тільки-но НБУ вийшов на ринок і Нафтогаз закупив у великих обсягах валюту, курс піднявся. Зараз знову ринок функціонує без визначальних гравців, і курс коливається біля мінімуму.

НБУ стояв перед вибором: або боротися з інфляцією, стерилізуючи гривневу масу, або ж підтримувати стабільний курс гривні. Ви вважаєте, що потрібно було вибрати другий варіант?

— Треба було проаналізувати причини інфляції. У її пришвидшенні винна аж ніяк не монетарна політика НБУ, яка не змінювалася всі попередні роки. Тому робити грошово-валютну політику заручницею бюджетної політики було неправильно. Крім того, НБУ за законом незалежний і повинен відповідати за стабільністьнаціональної валюти. Звичайно, є ще таргетування інфляції, гнучкі обмінні курси. Але НБУ має вчасно виробляти відповідну політику й погоджувати її з бюджетною політикою уряду. Експортери розраховували плани на рік, укладали угоди, складали плани проектів, спираючись на курс 5,05 UAH/USD. Ревальвація раптово підставила підніжку, експортери зазнали несподіваних збитків і були змушені переглянути бізнес-плани. Зміцнення національної валюти більш ніж на 10% — це величезні втрати. Програли й ті, хто мав доларові депозити. Виграли ті, хто брав доларові кредити, тобто фінансував закордонну економіку. Але ж ми маємо заохочувати не того, хто бере кредит і купує іноземні товари, а того, хто ці гроші зберігає й дає можливість доларам працювати на вітчизняну економіку. А ми заохочуємо необгрунтований зростанням економіки споживчий попит, тобто споживче кредитування.

Але ж НБУ обмежив споживче кредитування. Хіба цього замало?

— Так, тому що він обмежив не споживчі кредити, а кредитування власної економіки. Обмежили видачу іпотечних кредитів — за п’ять місяців на 4% зменшилися обсяги будівництва. Рівень ліквідності банківської системи знизився до нуля — підприємства не можуть узяти довгострокові кредити. Після безпрецедентного за останні роки підвищення облікової ставки НБУ (до рівня кризових років) ставка кредитування для промисловості сягнула 20-25%. За таких умов не розвиватиметься жоден проект: щоб осилити кредит, рентабельність виробництва має бути не меншою ніж 25%. Але таких підприємств у нас небагато. Виходить, кредитування залишилося доступним тільки для спекулятивного капіталу.

Зростання ВВП зараз забезпечується лише за рахунок торгівлі й підвищення зборів внутрішніх податків. У півтора разу зріс імпорт порівняно з минулим роком — збільшилися обсяги торгівлі. Скасували векселі при ввезенні обладнання та сировини — підвищилися митні платежі до бюджету. Решта галузей практично не розвиваються. Видобувні галузі — 0,1%, будівництво — мінус 4%. Уже за цими показниками можна дійти висновку, що кроки уряду й НБУ неправильні. На чому грунтується стабільність валюти? На розвитку економіки. Реальне зростання економіки в наших реаліях спричинить збільшення енерговитрат. А енергоносії у нас переважно імпортні, й вони стрімко дорожчають. Наступного року ми зіткнемося з тим, що нафта коштуватиме $1,5 тис. за тонну з урахуванням увізного мита. Легко передбачити вартість бензину на внутрішньому ринку. Якщо Росія підвищить ціну на газ до $400 за тис. куб. м, то уявіть собі, скільки коштуватиме газ для підприємств з урахуванням транспортування і накруток. Абсолютно нерентабельними стануть хімія, металургія, потягнеться ланцюжок підвищення цін на ЖКГ, транспорт. Крім того, зростання цін на енергоносії призведе до збільшення дефіциту торговельного балансу, який за п’ять місяців 2008-го перевищив $7,5 млрд. Наприкінці року він становитиме щонайменше $20 млрд, а в 2009-му — не менш ніж $30-40 млрд. Такий дефіцит уже не зможуть перекрити жодні інвестиції. До речі, у нас узагалі немає іноземних інвестицій — є фінансові операції, пов’язані з купівлею підприємств, банків. Через дефіцит торговельного балансу нашого валютного резерву може не вистачити на підтримку платоспроможності держави. А це спровокує обвал гривні.

І як потрібно скорочувати дефіцит торговельного балансу?

— Проводити структурні реформи. Передусім працювати над збільшенням випуску аграрної продукції. Наприклад, у нас була програма здешевлення мінеральних добрив для аграріїв. Крім того, треба дотувати виробництво вітчизняного м’яса, закупівлю аграріями пального. Слід розвивати авіабудування, підтримувати наукомісткі технології. Це, звісно, складніше, ніж заробити очки, виплативши горезвісну тисячу вкладникам або заявивши про підвищення пенсій, хоча вже навіть пенсіонери розуміють, що постійне зростання пенсій призводить до інфляції. Це називається замкнуте коло бідності, коли за зростанням цін іде підвищення зарплат, за ним зростання цін і так далі.

З моменту оголошення дострокових виборів минув рік — за цей час так і не розпочали жодної зі структурних реформ, за які ратоборствували.

Тобто революцію на кордоні, яку затіяв новий голова Держмитслужби, ви реформою не вважаєте? Валерій Хорошковський, наприклад, заявляє, що скасування податкових векселів істотно збільшило митні надходження до бюджету.

— Векселі з’явилися ще в римському праві, й від них іще ніхто не зважувався відмовитися, бо без векселів не може працювати економіка. Я повинен, наприклад, завезти залізорудну сировину, вартість якої — 30% моїх витрат. Але гроші в мене будуть лише після продажу металу. Відповідно податки я заплачу тоді ж. Скасування векселів спричинило те, що підприємства кредитуються, щоб заплатити ввізне мито. А кредитна ставка для бізнесу — 25%.

Запевняючи, що скасування векселів призвело до ліквідації схем ухиляння від оподатковування, апелюють до того, що платежі до бюджету зросли на 30%. Але половину цього зростання забезпечила інфляція, а половину — те, що підприємства стали платити податки наперед. Можливо, вирішувати ці проблеми доведеться нам, а той, хто їх заварив, піде в опозицію й розповідатиме, які ми погані.

І коли ви повернетеся до влади?

— З одного боку, що пізніше, то краще. Суспільство має одержати щеплення, як полюбляє казати наш президент, від популізму. Обрали популістів, дайте їм можливість довести почате до кінця — нехай народ назавжди відмовиться від команд, що дають такі результати. Але надто вже велика ціна щеплення для країни.

Тому моя позиція — що раніше відбудуться дострокові вибори, то краще. Політичні сили до цього наразі не готові — ніхто не розгорнув свої штаби. Але, можливо, це й на краще? Менше буде часу на маніпулювання, обман.

Дострокові вибори змінять конфігурацію в парламенті?

— Гадаю, що ПР здобуде більшість, а це дозволяє сформувати власний уряд. Блок Литвина, на мою думку, зміцнить наші позиції й дозволить створити надійну більшість у парламенті, скажімо, 270 голосів. Ціна президентських виборів теж стане меншою, напруження спаде, тому що будь-якому претендентові доведеться мати справу зі стійким парламентом, обраним на п’ять років.

Чи можна політичну кризу вирішити без дострокових виборів, наприклад, якщо буде створено широку коаліцію?

— На мій погляд, ми в такому випадку просто пролонгуємо сьогоднішню нестабільність іще на рік. Ми не матимемо надійних союзників, не будемо впевнені, що нам дадуть провести структурні реформи, та й меч дострокових виборів висітиме над нами постійно. Зросте ціна президентських виборів. Утім, думаю, переговори про широку коаліцію ведуться, бо треба шукати якийсь вихід із цієї ситуації.

У пресі була інформація, що ви перестали брати участь у поточному управлінні ПР й зосередилися на керуванні Центральною контрольною комісією партії. Це так?

— Я як належав до керівництва Партії регіонів, так і належу. Але справді зосередився на побудові нового органу в партії — Центральної контрольної комісії, яка оцінюватиме, наскільки члени партії на місцях виконують партійну програму й устав. Чисток не буде, але прийматимуться рішення: можливо, нам буде вигідніше розпрощатися з певним регіоналом, ніж нести тягар відповідальності за його поведінку. Таким чином ми уникнемо проблем, які були в БЮТ і НУ—НС: вони вже третє скликання поспіль скаржаться на політичну корупцію своїх депутатів.

Юлія Тимошенко недавно заявила, що ваш уряд украв з бюджету 10,3 млрд грн. Вам як міністрові фінансів того уряду є що відповісти?

— Сама термінологія змушує сумніватися у достовірності. У КРУ (в самому понятійному апараті перевірок) немає таких визначень, якими розкидалася прем’єр-міністр. Факт крадіжки встановлює суд або щонайменше доводить Генпрокуратура. Наскільки я знаю, жодних бюджетних грошей у той період, який перевіряла КРУ, Нафтогаз — основний фігурант обвинувачення — не одержував. Тобто крадіжок з бюджету бути не могло. Йтися може лише про втрати під час господарської діяльності: купували дорожче, ніж могли, або ще щось. Але для цього потрібно проаналізувати, як і чому купувалося те чи це. А ревізори такого аналізу не роблять — вони тільки звіряють папірці. Крім того, Нафтогаз постійно перебував під аудитом зовнішніх кредиторів, тому що раніше брав великі зовнішні позики. Якби через нього виводили значні суми, про це ще раніше заявили б міжнародні аудитори. У будь-якому разі така різка оцінка урядом роботи великих монополій повинна бути зваженою, адже вона має безпосередній вплив на ринкову капіталізацію та кредитний рейтинг цих компаній, це ціна їхньої репутації на внутрішніх і зовнішніх ринках.

Кар’єра народного депутата

Листопад 2007 р. — народний депутат

Серпень 2006 р. — перший віце-прем’єр-міністр України, міністр фінансів

Квітень 2006 р. — народний депутат

Січень 2005 р. — в. о. прем’єр-міністра

2002 р. — перший віце-прем’єр міністр України, міністр фінансів

1996 р. — голова ДПАУ

1995 р. — народний депутат

1984 р. — заступник директора, директор Українського державного науково-дослідного і проектно-конструкторського інституту гірничої геології

1976 р. — завідувач лабораторії, завідувач відділу Підмосковного науково-дослідного і проектно-конструкторського вугільного інституту

1971 р. — начальник ділянки, головний інженер тресту «Тулашахтоосушение» комбінату «Тулауголь»

1971 р. — закінчив МДУ за спеціальністю геолог-геофізик

17 грудня 1947 р. — народився в Калузі (Росія)

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар