Операція «Антикриза»

Вікторія РУДЕНКО

У 2008 році найприбутковішим інвестиційним інструментом можуть стати закриті інвестфонди — але тільки якщо пожвавиться фондовий ринок

З початку 2008-го багато інвестиційних інструментів показують від’ємну дохідність. Виняток — банківські депозити, інвестиції в землю, золото і закриті інвестфонди. У 2007-му середня дохідність закритих фондів була досить високою: 84% за рік. Деякі закриті фонди за підсумками 2007 року принесли своїм вкладникам 200% дохідності. У 2008-му дохідність закритих фондів буде меншою від торішньої, однак явно вищою за динаміку фондового ринку і депозитних ставок: закриті фонди цього року можуть принести 30% прибутку.

За сімома печатками

Закриті інвестиційні фонди — різновид інститутів спільного інвестування (ІСІ). Головна відмінність закритих фондів від відкритих та інтервальних — інвестор не може забрати гроші до завершення діяльності фонду. В Україні закриті фонди створюються в середньому на 3-5 років, але є й розраховані на 10-15 років. З відкритих фондів пайовик може забрати інвестиції будь-коли, з інтервальних — раз на квартал або місяць.

До закритих ІСІ належать пайові та корпоративні інвестиційні фонди. Корпоративний інвестфонд (КІФ) створюється у формі відкритого акціонерного товариства. ВАТ залучає кошти вкладників шляхом випуску акцій, зібрані з інвесторів гроші вкладаються в різні інвестінструменти. Керують таким фондом загальні збори акціонерів, на яких може бути присутній будь-який інвестор фонду.

По нулях Середня дохідність інвестиційних інструментів з початку року по 1 червня 2008-го

Пайовий інвестиційний фонд (ПІФ), на відміну від КІФу, не є юридичною особою. У ПІФі інвестори вкладають не в акції фонду, а в пайові інвестиційні сертифікати (паї). Головна відмінність ПІФу від КІФу — форма управління: КІФом керують вкладники-пайовики,  ПІФом — наймані менеджери з компанії, що керує фондом.

Інша класифікація закритих фондів — за інвестиційною стратегією. Диверсифіковані фонди вкладають кошти у кілька різних інвестиційних інструментів, недиверсифіковані — лише в один. Згідно з українським законодавством диверсифіковані закриті фонди можуть вкладати до 40% активів в акції, до 60% — в інструменти з фіксованою дохідністю (корпоративні,муніципальні, державні облігації, банківські депозити). Схожі вимоги висуваються до відкритих та інтервальних фондів — вони також інвестують в акції до 40% активів.

Недиверсифіковані фонди вкладають або тільки в цінні папери (акції чи облігації) компаній, або в об’єкти нерухомості, або в землю. Дохідність недиверсифікованих інвестфондів зазвичай вища, ніж диверсифікованих, однак і ризик таких вкладень більший: увесь прибуток фонду залежить від зростання вартості одного інвестінструменту. Можливо, саме тому на законодавчому рівні населенню заборонено вкладати в закриті пайові фонди, тобто керовані КУА, а не зборами акціонерів. У закриті КІФи можна, оскільки інвестор-фізособа може брати участь в управлінні таким фондом. «Більшість закритих фондів в Україні — КІФи. У такі фонди можуть вкладати не лише юридичні, а й фізичні особи. Організатори інвестфондів прагнуть залучати гроші населення, оскільки на руках в українців велика кількість грошових коштів», — пояснює Сергій Уткін, директор з управління активами ПІО ГЛОБАЛ Україна.

Хочеться, колеться

Попри розмаїтість закритих ІСІ на українському ринку (див. «Фонд спеціального призначення»), приватні інвестори побоюються вкладати свої кошти в такі фонди — ще живі спогади про фінансові піраміди початку 90-х. Українці більше довіряють відкритим та інтервальним фондам, оскільки з них легше вилучити гроші.

Ризик інвестицій у закриті фонди вищий, ніж в інтервальні та відкриті. Багато закритих фондів у період своєї діяльності показують дуже високу дохідність, причому деякі з них штучно завищують її результати, щоб залучити нових клієнтів. Однак уже були випадки, коли перед розформуванням закритого фонду вартість сертифікатів ПІФу або акцій КІФу різко знижувалася: це й була реальна дохідність ІСІ. Один зі способів завищення дохідності закритого фонду — маніпуляції з акціями, у які інвестує ПІФ або КІФ. Приміром, папери в портфелі інвестфонду постійно дешевшають. Щоб не наполохати його вкладників, компанія з управління активами може штучно підвищити на фондовому ринку котирування акцій зі свого портфеля: домовитися з іншим торгівцем й укласти кілька угод з паперами за завищеною ціною.

Проблема, з якою стикаються інвестори закритих ПІФів і КІФів, — затримка виплати дохідності після завершення діяльності інвестфонду. Згідно із Законом «Про інститути спільного інвестування» максимальний термін, передбачений для розпродажу активів закритого фонду, — 6 місяців, протягом яких гроші інвесторам не платять. Тому закритий фонд, що завершив свою діяльність на початку 2008-го, може виплатити гроші інвесторам тільки в середині року. Причому якщо дохідність фонду за два роки роботи становила 150% (формально 75% на рік), то реально інвестор отримає 60% річних за 2,5 року вкладень. До того ж, поки фонд продаватиме папери з інвестпортфеля, їхня вартість може різко знизитися (як, наприклад, на фондовому ринку протягом останніх півроку).

Держава слабо регулює діяльність закритих фондів. Вони подають звітність до Держкомісії з цінних паперів та фондового ринку і надають інвесторам лише раз на рік (можна й частіше, але чинить мало хто). Відстежити дохідність сертифікатів, вкладених у закритий фонд, досить складно. Більшість закритих фондів не мають інтернет-сайтів, де інвестори могли б подивитися результати діяльності ПІФу або КІФу і в реальному часі простежити динаміку дохідності своїх інвестицій.

Натисніть, щоб збільшити

Багато компаній з управління активами залучають клієнтів завдяки активній рекламній кампанії, у якій вказують дохідність за попередні періоди на рівні 100-150%. Однак ці 150% можуть бути не річною дохідністю, а, наприклад, за три місяці. «Деякі КУА грішать у рекламі: вказують дохідність фонду за невеликий проміжок часу. Наприклад, за півроку дохідність фонду справді могла становити 100% річних. Однак про те, що наприкінці року вона впала на третину, компанії умовчують», — каже Світлана Масік, PR-директор КУА «ПІО ГЛОБАЛ Україна». Утім, з несумлінною рекламою чиновники намагаються боротися: нещодавно ДКЦПФР заборонила рекламуватися фондам, які подали заявку на ліцензію, але ще не отримали дозволу на початок діяльності, а також зобов’язала КУА вказувати період, за який отримано рекламовану дохідність.

Інвесторові, який вирішив довірити кошти закритому фонду, фінконсультанти рекомендують звернути увагу на кілька моментів. По-перше, закритим фондом повинна керувати відома компанія з управління активами, що має великий досвід роботи на ринку. КУА-початківці можуть просто не впоратися з управлінням фондами. Компанії — довгожителі на ринку управління активами населення — ІК «КІНТО», «Сократ», «Парекс Ессет Менеджмент», «УкрСиб Ессет Менеджмент» і ще близько десятка, які працюють у цій галузі більш ніж 5 років. Бажано, щоб КУА не тільки керувала активами, а й надавала брокерські послуги. Хороший брокеридж (торгівля цінними паперами на фондовому ринку) може принести фонду високий дохід: досвідчений брокер вигідно купить на ринку цінні папери і потім вигідно їх продасть. Саме тому багато інвесткомпаній взялися за управління активами, наприклад, ІК Dragon Capital, Millennium Capital, Concorde Capital тощо.

Наявність у продуктовій лінійці КУА великої кількості фондів (відкритих, інтервальних, закритих) не гарантує успішності такої компанії в управлінні закритими фондами. Аналіз Контрактів засвідчив: закриті фонди в КУА, які керують також відкритими фондами, з початку року показують великі збитки. Загалом в Україні діє 10 компаній з управління активами, які мають як відкриті, так і закриті фонди. У їхньому управлінні крім відкритих фондів перебувають 22 закриті фонди. Середній збиток закритих фондів у таких КУА — 14,6% з початку року (розраховано за 16 фондами, що розпочали свою діяльність до 2008-го). Почасти збитковість закритих фондів у багатопрофільних КУА пояснюється тим, що керуючі можуть інвестувати активи відкритих і закритих фондів в одні й ті самі акції чи облігації. Оскільки відкриті фонди падають із початку року, то й закриті, кошти яких вкладені у схожі активи, показують збитки.

Фінансові консультанти рекомендують інвестувати у ті закриті фонди, які раніше показували середню по ринку дохідність — не вищу і не нижчу (середню дохідність усіх інвестфондів за минулий рік можна подивитися на сайті Української асоціації інвестиційного бізнесу www.uaib. com.ua). Фонди — рекордсмени за дохідністю можуть мати високі ризики, аутсайдери ринку просто не вміють керувати активами. Наприклад, у 2007-му середня дохідність закритих фондів становила 84% річних, тоді як деякі фонди принесли своїм вкладникам 200% прибутку, інші виявилися в мінусі.

Вартість інвестиційного сертифіката або акцій закритого фонду — від 100 грн до 10 тис. грн. Деякі фонди, розраховані на інвестиції великих юросіб, просять за вхід 50 тис. грн, однак у середньому поріг участі в закритому ПІФі та КІФі, орієнтованому на інвестиції населення, — 1 тис. грн.

Комісійні за управління та вхід-вихід із закритого фонду можуть з’їсти значну частину дохідності інвестицій. Поширений на ринку тариф комісійних — 1% за купівлю сертифікатів і не більш ніж 3% (вартості сертифіката) за їх продаж у разі розформування фонду. Деякі компанії стягують комісію тільки за вхід або тільки за вихід з фонду. Комісія на рівні 5% угоди з інвестсертифікатом — надто дорого. При покупці сертифікатів жадібні КУА можуть попросити інвестора оплатити відкриття брокерського рахунка в компанії (не банківського), при виході з нього — перевести кошти в готівку (крім комісії за продаж сертифікатів).

Зазвичай КУА декларують бажану (але зовсім не обов’язкову) дохідність фонду. Якщо керуючі фондом спрацювали краще за власний план, вони беруть комісію за управління — зазвичай 15% понад очікувану дохідність. Однак деякі КУА забирають собі усю наддохідність.

Інша стаття витрат вкладника — податок на доходи фізосіб, або 15% з отриманої дохідності. Утім, багато КУА надають інвесторові право вибору — на свій страх і ризик платити податок на дохід чи ні, при цьому попереджають про можливі претензії податкової, якщо інвесторові більше до вподоби перший варіант.

Інвестфонди в Україні

Натисніть, щоб збільшити

Вкладникам, які від початку розглядають можливість дострокового виходу із закритого фонду, фінконсультанти радять вибирати фонд, сертифікати якого котируються на фондовому ринку. Щоправда, зазвичай сертифікати котируються на ринку дешевше від вартості сертифіката в КУА: наприклад, у фонді сертифікат коштує 1,5 тис. грн, а на ринку — лише 1,3 тис. грн. Утім, за словами Володимира Оваденка, директора з інвестицій КУА «АРТ-Капітал Менеджмент», деякі компанії з управління активами згодні достроково викупити сертифікати в інвесторів, однак комісійні за такий вихід іноді сягають 15% угоди.

Отримавши 100% дохідності від інвестицій у закритий фонд, реально інвестор на руки отримує в середньому 80% прибутку.

У 2008-му інвестменеджери закритих фондів сподіваються одержати до 50% прибутку. З огляду на те що деякі закриті фонди вкладають у цілковитий неліквід, який справді може зрости в ціні навіть в умовах фондової кризи (ліквідні акції, особливо блакитні фішки, поки що стабільно падають), навіть такий надто оптимістичний прогноз може справдитися. Контракти все ж таки вважають, що дохідність закритих фондів цього року не перевищить 30% річних, та й то лише якщо 30% дохідності закритим КІФам і ПІФам вдасться отримати з липня по грудень включно. У будь-якому разі поки що закриті фонди грають краще від ринку: з початку року індекс ПФТС знизився на 35%, відкриті інвестфонди зафіксували 9,43% збитків, а закриті спрацювали точно в нуль.

Повне відмивання

Венчурні інвестиційні фонди — особливий клас українських інвестфондів, у які вкладають виключно юрособи. Венчури інвестують в акції компаній, які не котируються на фондовій біржі, проекти нерухомості, векселі. Деякі венчурні фонди навіть надають компаніям кредити (попередньо у фонд закачуються грошові кошти). Обмежень на кількість їхніх учасників немає — інвестором венчура може бути навіть одна юрособа. «Багато венчурних фондів створюються для податкової оптимізації українських компаній. Зазвичай при створенні венчура коло його інвесторів відоме заздалегідь, керують такими фондами кишенькові КУА, які обслуговують інтереси конкретних компаній. Венчури практично не конкурують за гроші приватних інвесторів», — розповідає Володимир Оваденко, директор з інвестицій КУА «АРТ-Капітал Менеджмент».

За даними Української асоціації інвестиційного бізнесу, в I кварталі 2008 року на венчурні фонди припадало 76% усіх інвестфондів в Україні. Велику кількість венчурів аналітики пояснюють їхньою спрощеною звітністю і податковими пільгами, які поширюються тільки на венчурні фонди. Вони платять 25% податок на прибуток тільки у разі закриття (розформування), при цьому створюватися можуть хоч на 100 років. Зазвичай венчури використовують для податкової оптимізації будівельних проектів і під час торгівлі нерухомістю. Деякі компанії через венчури відмивають гроші: заводять у фонд капітал, який потім інвестують у бізнес.

Фонд спеціального призначення

Найпопулярнішими серед інвесторів закритими фондами є фонди акцій. Нещодавно на ринку з’явився особливий вид фондів акцій — індексний. Такі фонди вкладають кошти інвесторів у папери, що входять до індексу біржі ПФТС або Українського торговельного індексу Віденської фондової біржі (індикатор розраховується в режимі реального часу на основі котирувань біржі ПФТС). Закриті індексні фонди відкрили КУА «Амадеус», «Магістр» та «УкрСиб Ессет Менеджмент».

Інший новий для ринку вид фонду акцій — галузевий. Його портфель формується з акцій підприємств певного сектору економіки: енергетики, металургії, машинобудування. Приватні інвестори можуть вкласти у галузеві фонди КУА «Магістр» і «Сократ».

Щоправда, наразі ні галузеві, ні індексні фонди не тішать інвесторів високою дохідністю: з початку року індексні фонди впали на 30% (услід за індексом ПФТС), галузеві — ледве вийшли в нуль (докладніше про спеціалізовані інвестфонди читайте в одному з найближчих номерів Контрактів).

Досить популярними серед інвесторів, особливо в умовах фондової стагнації та кризи ліквідності, є фонди облігацій, які вкладають у корпоративні та муніципальні папери. З початку року практично всі вони показали дохідність трохи вищу або рівну нулю. Аналітики вважають, що за підсумками року фонди облігацій навряд чи переграють депозити, які дорожчають: ставки за облігаціями в умовах дорогих ресурсів зростають, однак на облігаційному ринку спостерігається стагнація: дуже мало нових випусків боргових паперів, компанії не поспішають позичати під високі відсотки.

Ще один різновид спецфондів — фонди нерухомості для фізосіб. Корпоративні недиверсифіковані інвестфонди, що спеціалізуються на об’єктах нерухомості, нещодавно з’явилися в ІК «Автоальянс-XXI століття», «Альфа управління капіталом», «Айс Енд Стоун», «Капітал Груп», «ІТТ-Менеджмент», «АРТ-Капітал Менеджмент», «УкрСиб Ессет Менеджмент». З початку року їхня дохідність коливається в інтервалі від -10 до +5% річних.

Ноу-хау українського ринку — дивідендний фонд. Рік тому з’явився «Дивідендний фонд «Антибанк» (під управлінням ІК «АРТ-Капітал») — закритий фонд, який щокварталу платить вкладникам отриманий прибуток (самі вкладення можна повернути тільки після закінчення терміну дії фонду), чим і відрізняється від конкурентів. З початку року вартість паю фонду знизилася на 8,57%.

Натисніть, щоб збільшити

Натисніть, щоб збільшити

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар