Бог у новому кольорі

Олександра ГОРОДЕЦЬКА

Художник Марк Ротко уславився, зобразивши Бога у вигляді абстрактних кольорових полів. Тепер лик цього Господа оцінюється на десятки мільйонів доларів

«Люди, які пустили сльозу перед моїми картинами, зараз переживають той самий релігійний досвід, що і я в момент малювання. Та якщо їх зворушила тільки колористика картин, то вони пропустили найголовніше», — так Марк Ротко прокоментував плач техаських нафтових мільйонерів подружжя де Меніл, які тоді споглядали художникове полотно, а пізніше звели Дзвіницю Ротка.

Барвисто й без назв

На світовому арт-ринку величезну популярність мають картини американських митців — представників абстрактного експресіонізму. Попит на їхній живопис зростає з кожним роком, а отже, так само швидко ці роботи й дорожчають. Віктор Федчишин, співвласник Аукціонного дому «Корнерс», пов’язує це з тим, що американські аукціонники, виставляючи на торги картини абстрактних експресіоністів, штучно втримують високі ціни: «До 1950-х американський живопис був калькою з європейських, зокрема французьких, художників. Тому на противагу Європі уряд США розробив політику пошуку талантів серед своїх співвітчизників. Внесок американців у світове малярство обмежується творчістю Поллока, Ротка, Кунінга та ще декількох художників. Цілком логічно, що вони не збираються втрачати марку і штучно підтримуватимуть ціновий ажіотаж навколо картин рідних майстрів».

Треба визнати, що аукціонники у Штатах блискуче справляються з цим завданням. Твори Марка Ротка належать до ста найдорожчих полотен живопису у світі. Картини «Білий центр», «№ 15», «Без назви» («Червоне, синє, помаранчеве») 1955 р. і «Без назви» 1954 р. займають 8-е, 17-е, 44-е й 78-е місця відповідно. Як повідомляє газета The Art Newspaper, 15 травня 2007-го мільйонер Девід Рокфеллер на аукціоні Sotheby’s продав картину «Білий центр» катарському емірові Хамаду бін Халіфа аль-Тані за рекордні $72,8 млн. Після цих торгів ім’я Марка Ротка закарбувалося в десятці найдорожчих художників світу поряд з відомими всім і кожному Ван Гогом, Рубенсом, Ворхолом, Пікассо. У тому ж році аукціонний дім Christie’s пустив з молотка картини «Без назви» 1954 р. за $26,9 млн і «Без назви» («Червоне, синє, помаранчеве») 1955 р. за $34,2 млн, а у травні 2008-го — «№ 15» за $50,4 млн. За 20 років картини Ротка виставлялися на торги 134 рази. Так, торік на аукціонах засвітилися 14 картин, у 2008-му за півроку — 6.

Натисніть, щоб збільшити

Упродовж останніх 11 років вартість картин Ротка зросла майже вдесятеро: в 2008-му картина «№ 15» пішла за $50,4 млн, тоді як у 1997-му «№ 14» купили за $5,9 млн. Усього відтоді було продано 25 полотен художника загальною вартістю $392,5 млн.

За словами Наталі Лисенко, власниці галереї «Боско», ціни на твори Марка Ротка зростають, з одного боку, завдяки їхній неповторності, а з іншого — через розкрученість бренда. Вона вважає, що все зводиться до моди на творчість митця. «Якщо роботи Ротка осідають у престижних музеях і в приватних колекціях публічних людей, цього цілком достатньо, щоб з’явилося бажання купити й собі таку картину. Марк Ротко дуже своєрідний художник, і в нього своє коло шанувальників, які власним авторитетом просувають його живопис серед інших колекціонерів», — каже Наталя Лисенко.

На червневих торгах аукціонного дому Christie’s картину Марка Ротка «Чорне, біле, синє», виконану акрилом, продали за 4,9 млн при оцінці лота $3-3,9 млн. Павло Гудімов, керівник «Гудімов арт-проект», каже: «Сьогодні поява картин Ротка на мистецькому ринку — своєрідний прецедент. Художник дуже самобутній. Американські арт-дилери слушно зробили ставку на нього як на одного з найкращих живописців сучасності, і він виправдав їхні надії. Рекордний продаж його картин у 2007-2008 роках — яскравий на те доказ. Це справжні шедеври».

Із пральні до мольберта

Американський художник єврейського походження Марк Ротко, уроджений Маркус Роткович (25.09.1903—25.02.1970) народився в місті Двінськ (тепер Даугавпілс, Латвія). Як наполіг батько, від п’яти років Маркус почав вивчати Талмуд, і це згодом вплинуло не лише на його світогляд, але й на творчість. Адже євреям-ортодоксам заборонено зображувати божественні лики й навіть писати ім’я Господа. Реалізація творчих задумів в обхід релігійних заборон, швидше за все, і привела художника до яскраво вираженого індивідуального прийому — колірних полів, за допомогою яких він намагався зобразити Творця.

Іммігрувавши 1913 року з родиною в США, юний Роткович провів дитинство у злиднях. У 1921-му він вступив у Єльський університет і кинув його через два роки. З 1923-го, проживаючи в Нью-Йорку, майбутній геній був змушений заробляти на життя де прийдеться, навіть у пральні. У вільний час Роткович відвідував свого друга, що займався в Лізі студентів мистецтва Нью-Йорка (там навчався Джексон Поллок. — Прим. ред.). Спостерігаючи за роботою товариша, Маркус вирішив опанувати мистецтво живопису. Вступ до Ліги звів Ротковича з художником Максом Вебером, що навчив його сприймати мистецтво як інструмент релігійного та емоційного вираження. Арт-життя смогового мегаполіса довершило формування творчого світогляду Ротка: художні галереї міста рябіли полотнами майстрів різних культур та епох, серед яких особливу популярність мали картини модерністів, зокрема німецьких експресіоністів.

Уперше молодий художник узяв участь у виставці 1928 року в Opportunity Gallery. Тоді Маркус приділяв увагу насамперед міським сценам, виконаним у похмурій експресіоністській манері. Ці проби критики сприйняли позитивно. Але успіх аж ніяк не вплинув на матеріальний добробут автора, і Ротко був змушений у 1929 році взятися за викладання малярства й ліплення, чим і займався аж до 1952-го. Перша персональна виставка Марка Ротка відбулася 1932 року в Портлендському художньому музеї, і її критики практично не помітили. Зате від експозиції Ротка «Східне узбережжя» у нью-йоркському Музеї сучасного мистецтва журналісти були в захваті. Уже тоді критики заговорили про представлені на виставці 15 полотен олією, виконаних з використанням насичених колірних полів, як про індивідуальний підхід художника до живопису і вихід за межі традиційного експресіонізму. Наприкінці 1935 року Ротко разом з іншими прогресивними художниками організував «Групу десятьох». Консервативні арт-критики відразу нарекли членів групи радикалами, і це ускладнило вихід їхніх робіт на широку публіку. Радикалізм Ротка полягав у переході від навколишньої дійсності до міфологічних символів. Нові картини Ротка й однодумців були виставлені 1942 року в торговельному центрі Macy’s у Нью-Йорку. У відповідь на негативну рецензію в The New York Times Ротко та його колега Готтліб випустили маніфест, де заявили: «Ми виступаємо за просте висловлення складної думки. Ми воліємо підтвердити площину зображення. Ми — за площину форм, адже вони розсіюють ілюзію і показують правду».

Близько 1942-го під впливом творчості Далі, Міро, Ернста, Марк Ротко захопився сюрреалізмом. Його картини являли собою безпредметні форми, породжені фантазіями й сновидіннями. Але за пару років художник змінив своє ставлення до сюрреалізму, остаточно сформувавши індивідуальний стиль, який пізніше назвали «малярством колірного поля»: «Я розсварююся з сюрреалізмом й абстрактним мистецтвом так, як людина розсварюється з батьком і матір’ю; визнаю неминучість і призначення своїх коренів, але наполягаю на своєму інакомисленні; я є двома ними і водночас цілком від них незалежний».

Попри часті метання Ротка від одного способу самовираження до іншого, художник не лише не втратив своєї подоби, а й навпаки, віднайшов виняткову оригінальність.

VIP-шанувальники

Хамада бін Халіфа аль-Тані

Катарський емір придбав у нафтового мільйонера Девіда Рокфеллера найдорожче в історії продажу картин Марка Ротка полотно «Білий центр».

Франсуа Піно

Мільярдер, власник аукціонного дому Christie’s, колекціонує абстрактний експресіонізм і поп-арт. У його колекції є й полотна Марка Ротка.

Домінік і Джон де Меніл

На замовлення техаських нафтових мільйонерів художник оформив капелу, названу пізніше Дзвіницею Ротка, 14 полотнами.

Дункан Філліпс

Американський мільйонер, колекціонер сучасного мистецтва, власник музею сучасного мистецтва «Колекція Філліпса» у Вашингтоні. У колекції музею 2,5 тис. робіт європейських майстрів імпресіонізму, постімпресіонізму та раннього модернізму, а також американських художників, у тому числі Марка Ротка.

Стань простішим, і замовники потягнуться

Восени 1943 року в Нью-Йорку Марк Ротко познайомився зі збирачкою й галеристкою Пеггі Гуггенгайм (племінниця славетного мецената Соломона Гуггенгайма, засновника Музею сучасного мистецтва Соломона Р. Гуггенгайма в США. — Прим. ред.). Через два роки арт-діва організувала виставку Ротка у власній галереї The Art of This Century Gallery, та результати не приголомшили. Художникові вдалося продати лише кілька робіт, за кожну з яких заплатили від $150 до $750.

У 1946 році Ротко ще більше спростив свої картини. Їхня фішка полягала в тому, що вони складалися тільки з кількох колірних площин. Це нововведення в малярство арт-оглядачі назвали «мультиформами». Картини, за висловом самого Ротка, були «прямокутними полотнами великого розміру із ширяючими в просторі колірними полями». Проста форма та глибокий колір, на думку автора, найсильніше передають увесь спектр людських емоцій. Саме завдяки мультиформам художник усвідомив свій зрілий індивідуальний стиль і дотримувався його до кінця життя. Ротко обирав значні розміри полотен, аби ті повністю «поглинали» споглядача. Художник навіть наполягав на тому, щоб глядач перебував від картини не далі як за 50 см, аби повною мірою пережити почуття незвіданого. Будучи релігійним, Марк Ротко за допомогою абстрактних колірних полів зображував Бога. Такий підхід був єдиним вирішенням його творчого завдання, що не суперечило іудейським законам. Нема конкретики — ні до чого причепитися.

Нові роботи Ротка стали популярні серед критиків і арт-дилерів після експозиції 1949 року в Галереї Бетті Парсонс, господиня якої славилася прогресивними поглядами й невгамовною пожадливістю до всілякого епатажу. Виставки у Бетті Парсонс не обіцяли баришів у найближчій перспективі, але стали вдалим піар-ходом. Саме тут мультиформи Ротка побачили авторитетні арт-критики.

У 1952-му відбулася виставка «П’ятнадцять американців» у Музеї сучасного мистецтва. Вона презентувала картини абстрактних експресіоністів, зокрема Марка Ротка, Джексона Поллока, Вільяма Безіотса та інших. Після експозиції журнал Fortune назвав витвори Ротка доброю інвестицією. Колеги по цеху з заздрості нарекли Ротка «торгашем із таємними буржуазними прагненнями». Проте публікація в Fortune мала резонанс: у художника з’явилися заможні покупці.

Через два роки Ротко виставив свої картини в Мистецькому інституті Чикаго, де й познайомився з арт-дилером Сіднеєм Дженісом, що активно й успішно просував творчість сучасних американських художників (у свій час був агентом Джексона Поллока. — Прим. ред.). Ротко для нього став золотою жилою.

У 1958 році майстер одержав одне з найбільших замовлень. Компанія з виробництва безалкогольних напоїв «Джозеф Сігрем і сини» запропонувала художникові зробити ряд настінних розписів для свого ресторану The Four Seasons на Парк-авеню. Ротко написав серію картин, однак відвідавши ресторан у черговий раз, майстер був настільки розчарований претензійною атмосферою закладу, що відмовився від проекту, повернувши замовникам аванс у $35 тис. і залишивши картини собі. Зараз вони зберігаються у Tate Modern (Лондон), Kawamura Memorial Museum (Тіба, Японія) та National Gallery of Art (Вашингтон).

Першу закінчену серію картин Ротко створив для музею сучасного мистецтва «Колекція Філліпса» у Вашингтоні, після того як засновник музею Дункан Філліпс купив чотири полотна художника. До 1960 року слава й добробут Ротка істотно зросли, його картини стали купувати знамениті колекціонери. Відомий нафтовий магнат Девід Рокфеллер за порадою куратора Музею сучасного мистецтва Дороті Міллер купив у 1960-му знамените полотно Ротка «Білий центр» за $10 тис. У 1967-му техаські нафтові мільйонери подружжя Джон і Домінік де Меніл настільки перейнялися полотнами Марка Ротка, що замовили йому цикл із 14 робіт для оформлення дзвіниці екуменічної церкви при Католицькому університеті Св. Фоми Аквінського в Г’юстоні (штат Техас), яку пізніше назвали «Дзвіниця Ротка». Подружня пара виділила художникові $250 тис.

Іще раніше, в 1963 році, художник підписав контракт на продаж своїх картин за межами США із галереєю Marlborough Fine Art. За контрактом Ротко продав галереї 100 картин олією та 698 інших робіт (акварелі, малюнки, акрил) за $1 800 тис. з умовою виплати повної суми через 12 років без відсотків. Вирішивши гарненько заробити на творчості художника, один із засновників Marlborough Fine Art Френк Ллойд почав продавати картини, приховуючи від Ротка справжню виручку, чимала частина якої осідала в кишенях дилера. Справедливість удалося відновити аж у 1975-му дочці Марка Ротка — через п’ять років після смерті художника. Суд визнав Френка Ллойда винним і зобов’язав його виплатити родині Ротка $9,2 млн, а також повернути непродані роботи.

Коли Ротко пішов з життя, ціни на його живопис стали стрімко зростати. Із цього приводу Наталя Лисенко каже: «Те, що попит на картини Ротка збільшився, цілком закономірно. З-під його пензля вже не вийде жодної роботи, тому будь-яка поява полотна на торгах викликає інтерес не лише серед приватних колекціонерів,  а й серед музеїв та галерей. Попит на товар є, а пропозицій мало, тому дилери роздувають ціни».

Де та молода шпана?

Нині знайти послідовників Марка Ротка, що працюють у стилі колірних полів, непросто. «Складність полягає в тому, — пояснює Павло Гудімов, — що Марка Ротка наслідувати практично неможливо». Олександр Соловйов іншої думки: «Абстрактний експресіонізм, зокрема живопис колірних полів, — дуже цікавий і багатогранний напрям, у якому нема меж для вираження творчої думки. Тому послідовники Ротка, безумовно, є». Що ж до впливу його живописного стилю на масову культуру Олександр Соловйов сумнівається: «Манера колірного поля, у якій працював Марк Ротко, однозначно не належить до того, що в нас прийнято називати масовою культурою». Керівник «Гудімов арт-проекту» не згоден: «Творчість Марка Ротка не оминає широких мас. Насамперед цього впливу зазнає мода кольору. Зараз дуже популярні чорно-червоні кольори, особливо в дизайні інтер’єрів. Навіть тони кухонних стільниць дехто копіює з його робіт». Водночас Гудімов підкреслює, що, попри надзвичайну актуальність робіт художника, їх украй складно «спопсити»: вони непрості для сприйняття. І тут народжується парадокс: з одного боку, що актуальніше мистецтво, то більше в нього шансів потрапити під «колеса» ширвжиткової машини, з іншого — попри істерику навколо творів Ротка на світовому арт-ринку, сумна доля бути шпалерами в передпокоях їм не загрожує.

Що цікаво, творчий геній Марка Ротка змушує тремтіти не лише колег по цеху, арт-дилерів, колекціонерів, а й композиторів. Так, знаменита г’юстонська Дзвіниця Ротка надихнула Мортона Фельдмана у 1971 році на створення однойменної музичної композиції Rothko Chapel. А відомий музикант, екс-лідер арт-рокового гурту Genesis Пітер Гейбріел у 1992-му написав пісню «Чотирнадцять чорних картин» (Fourteen Black Paintings) і також присвятив її митцеві.

ТОП-5 «Білий центр» — $ 72 млн 840 тис.

1 «Білий центр» — $72 840 тис.

2 «№ 15» — $50 441 тис.

3 «Без назви» («Червоне, синє, помаранчеве») 1955 р. — $34 201 тис.

4 «Без назви» 1954 р. — $26 920 тис.

5 «Без назви» 1961 р. — $22 440 тис.

 Думки художників

Це вам не Вівальді

Давид ШАРАШИДЗЕ,
художник

— Часто дивлюся роботи Ротка в музеях Європи. Цінність його полотен для мене полягає в неповторності композиційного та колірного вирішення. Щоб сказати більше, потрібно бути мистецтвознавцем, а я просто художник. На мій погляд, вони для обраних, як творчість Моцарта чи Бетховена.

Ім’я йому — ієрогліф

Леонід БЕРНАТ,
художник

— Особисто для мене Ротко своїми картинами пояснив особливості ритму композиції та форми. Його творчість, умовно кажучи, можна порівняти з японською мовою: адже небагато хто її розуміє та й не хоче вчити, воліючи вважати абракадаброю.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар