Ціна Газпрому

Віталій ПОРТНИКОВ

Від чого залежить ціна газу для України. Нафтогаз України заборгував Газпрому $700 млн, тому довгостроковий договір про поставки газу не буде підписано до врегулювання питання

Після кількахвилинної зустрічі президентів Росії та України Дмитра Медведєва і Віктора Ющенка міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров заявив, що ціну на газ для України з 1 січня 2009 року буде підвищено вдвічі. Цікаво, що сам український президент відреагував на ці слова керівника російського зовнішньополітичного відомства з розумінням, зазначивши, що зростання ціни на газ стане благом для вітчизняної економіки. І це попри те, що напередодні голова Нафтогазу Олег Дубина привіз російським колегам проект довгострокової 15-річної угоди з Газпромом, який передбачає фіксоване зростання цін на паливо у перші п’ять років, а переговори щодо цієї української ініціативи ще не завершено.

Практично відразу ж на слова російського міністра відгукнулися в Газпромі, хоч як дивно, зі спростуванням. У газовій монополії заявили, що вартість блакитного палива для України залежатиме від того, наскільки підвищать ціни на газ у Туркменії, Узбекистані та Казахстані. А остаточно вона ще не визначена, оскільки не завершені консультації Газпрому з газовими компаніями країн-постачальників.

Звісно ж, найцікавішими тут стають не російсько-українські переговори, а швидше внутрішнє протистояння. Президент проти Нафтогазу, Газпром проти МЗС — хіба не сюжет для невеликого енергетичного розслідування? Утім, президент проти Нафтогазу — це вже не сюжет. Ми чудово знаємо, що в оточенні Ющенка Олега Дубину сприймають як людину Юлії Тимошенко і будь-які ініціативи настільки неблагонадійного чиновника в умовах гострого протистояння між президентом та прем’єром навряд чи можуть сприйматися як такі, що відповідають інтересам глави держави. А ось що відповідає інтересам президента, то це збереження провідної ролі у газових переговорах із Росією навіть у ситуації, коли ціну буде так серйозно підвищено. Тому що за економічні наслідки цього підвищення розплачуватиметься вже не президент, а прем’єр, що особливо вдало напередодні виборів глави держави і може серйозно сплутати карти кожному з можливих конкурентів: чи то Тимошенко, чи то Януковичу — все одно. Але історія з непорозумінням між Газпромом і МЗС в умовах консолідованої російської влади значно цікавіша і може допомогти відповісти на запитання, що справді буде з поставками газу.

Сергій Лавров — президентський міністр закордонних справ. Але, як і будь-який російський чиновник, він навряд чи розуміє, хто в його країні сьогодні президент і хто відповідає за зовнішню політику. Лаврову є через що хвилюватися — новий прем’єр Володимир Путін запросив в урядовий апарат давнього конкурента міністра в дипломатичному відомстві — колишнього посла у Сполучених Штатах Юрія Ушакова. Зрозуміло, що нічим, окрім як виробленням зовнішньополітичного курсу, кар’єрний дипломат займатися не може. Є в уряді й інший потенційний конкурент — колишній перший заступник міністра і посол у Франції, а тепер міністр культури Олександр Авдєєв. Обох їх у МЗС здавна вважали «яструбами». А Лавров, хоч як дивно це прозвучить поза російським контекстом, — «голуб». Ось і намагається міністр довести, що він теж хижий птах, не гірший від Ушакова з Авдєєвим. Але кому довести? Прем’єрові Путіну, звісно. Кому ж іще?

А Газпром водночас зорієнтований на свого поки ще голову ради директорів, а нині президента Росії Дмитра Медведєва. Маючи свого президента, газова монополія веде власну гру, і їй зовсім нецікаві кар’єрні розрахунки дипломатів. Газпрому важливо не «покарати» Україну за погану політичну поведінку, а зберегти свої позиції на українському енергетичному ринку і забезпечити схему прибутків, яка підтримується останніми роками за допомогою РосУкрЕнерго. Зовсім не випадково російські енергетики затягують переговори про прямі поставки газу в нашу країну постійними нагадуваннями про українські борги: не встигли в Києві сказати, що ніякого боргу більше немає, як голова правління Газпрому Олексій Міллер заявив, що Нафтогаз України заборгував структурам газової монополії $700 млн і довгостроковий договір про поставки газу не буде підписано до врегулювання питання. А це означає новий виток напруженості й нове затягування переговорного процесу з Києвом до осені, коли Україні знову знадобиться додаткова кількість газу, а її саму можна буде шантажувати перекриттям вентиля. Плюс до цього часу Москва постарається остаточно домовитися з країнами Центральної Азії.

Поки що зробити цього не вдалося, хоча спроби з боку Газпрому були: Олексій Міллер злітав до Ашгабата, але хазяїн тамтешнього газу Гурбангули Бердимухаммедов його просто не помітив. Тепер Газпром (і Кремль) пускають важку артилерію: на початку липня в поїздку країнами Центральної Азії вирушає сам Дмитро Медведєв. З українського погляду ключовими будуть переговори російського президента в Ашгабаті. Саме після них стане зрозуміло, якою буде ціна на туркменський газ, чи може Україна втрутитися в хід переговірного процесу, як цього хоче Віктор Ющенко, і яку вигоду забажає отримати Росія з рішення країн Центральної Азії продавати свою сировину дорожче.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар