Прощавай, «Патэрсон»!

Віталій ПОРТНИКОВ

Щоб закріпитися на українському ринку, потрібні не просто гроші та зв’язки, а гроші, зв’язки і гроші на зв’язки

У російських ЗМІ з’явилася інформація про вихід мережі «Патэрсон» з України. Власне, в українських умовах цю торговельну мережу швидше можна назвати групою магазинів. Коли «Патэрсон» прийшов на український ринок, обіцяли відкрити близько 30 точок за два роки, а зараз працюють лише три супермаркети в Києві — їх і мають придбати нові інвестори. Вихід «Патэрсона» — ще одна поразка російської торговельної мережі в українських умовах. Росіянам взагалі в нашій країні непросто. Коли кілька років тому на вітчизняний ринок вийшла мережа кав’ярень «Шоколадница», що займає перші поверхи, здається, половини московських будинків, у неї теж були наполеонівські плани. Зараз у Києві лише кілька кав’ярень. І таких прикладів багато і щодо торговельних мереж, і щодо зусиль рестораторів.

Мені здається, це пов’язано не лише з неповороткістю російських бізнесменів, а ще й зі специфікою, завдяки якій бізнес в Україні розвивається по висхідній. Неможливо зрозуміти, як плодяться у вигідних місцях торговельні мережі, як отримують місця під кафе та ресторани, як уникають перевірок... Нещодавно я дивився телефільм про керівника однієї з найвідоміших у Росії мереж кав’ярень, що досягла успіхів і в українських умовах, на відміну від «Шоколадницы». Стрічка була явно проплачена, гарний керівник розповідав, як служив у Кремлівському полку, як пішов працювати у McDonald’s. Зайнявшись новою діяльністю, вирішив поєднати службу в полку і McDonald’s. Слід зазначити, у нього це вийшло. Гарний керівник не відповів у цьому фільмі на три запитання, які мене цікавили: чому кава у його кав’ярнях найгірша на всьому пострадянському терені, чому сервіс кульгає і в Москві, і в Києві, а також хто всім цим володіє. Він навіть називав власника на ім’я, пояснював, що саме за його рекомендацією купив круту тачку, за кермом якої теж знявся, але нічого конкретного про нього не розповів. Але це й стало для мене відповіддю на запитання, чому його кав’ярні ростуть як гриби, а поліпшення сервісу і розвитку немає. Тому що можливості, завдяки яким розвивається мережа, з власне логікою бізнесу не пов’язані. А пов’язані з логікою корпоративних зв’язків, вбудованістю в систему та іншими специфічними особливостями існування на російському ринку. Якщо власники такої мережі мають добре уявлення про подібні українські особливості, їхній розвиток у нашій країні забезпечений. Якщо ж вони приходять на наш ринок як новачки, багаті, але без зв’язків з потрібними людьми та вміння врегульовувати конфліктні ситуації, у них неминуче буде три магазини або п’ять кав’ярень — і до побачення.

Саме через ці обставини українці, як і росіяни, приречені на засилля власних торговельних мереж. І не треба стверджувати, що це благо. Пострадянські мережі не надто переймаються потребами потенційного покупця, намагаючись створити у торговельному залі усереднену модель продуктового кошика, яка зрівнює всіх незалежно від доходів і витрат. При цьому така модель ще й досить дорога: достатньо поглянути на зростання цін в українських супермаркетах за останні місяці, щоб у цьому переконатися. Але слід пам’ятати, що ми переплачуємо ще й за вкрай обмежений асортимент. Я був свідком того, як із московських супермаркетів з розвитком мереж зникали ексклюзивні продукти, що не користувалися попитом в основної маси населення і створювали труднощі під час перевезення та зберігання. Можливо, продаж цих товарів не дозволяв одержати шалений прибуток, а про закріплення покупця за торговельною мережею в Росії не думають: все одно, якщо вже вдалося розгорнутися в грибному місці, «гриби» прийдуть і все розкуплять — не швейцарський сир, то російський, не дворяни ж.

Заради справедливості зазначимо, що такий сегмент товарів в українських супермаркетах практично не з’являвся. А шалені московські гроші дозволили створити мережі елітних супермаркетів, куди простий росіянин навряд чи прийде отоварюватися, зате найбагатші люди країни за шаленими цінами можуть купити те, що доступно звичайному європейцю або американцю. У Києві, як відомо, такий супермаркет лише один, увечері в ньому можна зустріти майже всіх завсідників телевізійних політичних шоу. Такою є плата за перекручений образ пострадянського підприємництва, що може виглядати наближеним до західного хіба що на шпальтах ділових газет та інвестиційних доповідей. Те, що відбувається насправді, розумієш, навіть не будучи економістом, а просто роблячи покупки в супермаркеті або намагаючись випити чашечку доброї кави.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар