www-2012

Андрій БЕРЕЖАНСЬКИЙ

Через 4 роки інтернет буде доступний на швидкості 100 Мбіт/с. Поки що з більш ніж 1,3 млрд інтернет-користувачів похвалитися широкосмуговим доступом до мережі може лише кожен п’ятий

ФУТУРОЛОГІЯ

Тім Бернерс-Лі:

інтернет майбутнього

«З радіоприймача голосно лунала бітлівська We Can Work It Out, коли задзвонив телефон. Щойно Піт підняв слухавку, апарат надіслав команду зменшити гучність усім домашнім* пристроям, що мали регулятор гучності. Телефонувала його сестра Люсі: «Нашій мамі необхідно потрапити на прийом до лікаря, а потім їй буде потрібно пройти кілька сеансів фізіотерапії. Приблизно двічі на тиждень. Я зараз доручу своєму агентові** записати нас на прийом до лікаря». Піт одразу ж погодився підвезти маму на своїй машині.

Там само у кабінеті лікаря Люсі дала вказівки своєму електронному агентові Семантичної Мережі через портативний веб-браузер. Агент автоматично отримав інформацію про призначене мамі лікування, зв’язавшись з агентом її лікаря, переглянув кілька переліків медустанов, що надають такі послуги, перевірив, які з них приймають оплату за маминим страховим полісом і розташовані за 20 миль від будинку мами та Піта й при цьому мають рейтинг «відмінний» або «дуже хороший» у достовірних джерелах. Далі агент порівняв години прийому лікарів (на веб-сайтах медустанов) з розкладами Піта і Люсі.зкладами Піта і Люсі.

За кілька хвилин агент Люсі надав їм план. Піту він не сподобався — обрана клініка була розташована в іншому кінці міста, і йому довелося б повертатися у годину пік. Він дав завдання повторити пошук із суворішими вимогами до місця й часу. Агент Люсі, цілковито довіряючи агентові Піта в межах цього завдання, автоматично допомагав, надаючи права доступу й посилання на вже добуту ним інформацію.

Практично миттєво було запропоновано нову клініку: розташована ближче і з більш ранніми годинами прийому. Але агент Піта попередив хазяїна, що йому потрібно буде перепризначити кілька не дуже важливих зустрічей. Крім того, у списку страхової компанії ця установа не значилася як така, що надає послуги фізіотерапії: «Вид надаваних послуг і статус страховки були надійно перевірені іншими способами», — заспокоїв агент. Люсі схвалила план, і Піт не забарився погодитися».

З книжки «Семантична Мережа» одного з творців www сера Тіма Бернерса-Лі (The Semantic Web. By Tim Berners-Lee, James Hendler and Ora Lassila. Scientific American, May 17, 2001).

* Слова, виділені курсивом, — інформація, знайдена за допомогою Семантичної Мережі (надбудови www, у якій уся інформація пов’язана посиланнями на основі універсальних ідентифікаторів ресурсів, а всі наявні в мережі документи перекладено мовою опису метаданих, що дозволяє комп’ютерам шукати й обробляти інформацію без участі людини).

** Агент — сукупність програм, що здійснюють пошук, обробку і розміщення інформації у www (зокрема і про власника). Основний інструмент перевірки даних — порівняння інформації з особистим цифровим підписом особи, яка їх розмістила.

Прогнози сера Тіма Бернерса-Лі нагадують фантастичне оповідання. Але за останні 20 років IT-корпорації довели, що у сфері високих технологій рано чи пізно справджуються всі, навіть найфантастичніші, прогнози. За підрахунками фахівців, ідеї «патріархів» IT-спільноти можна реалізувати повною мірою, якщо у пересічних інтернет-користувачів буде доступ до мережі на швидкості понад 30 біт/с. Високі швидкості передачі даних необхідні вже сьогодні. Для надання послуг Triple Play (одночасна передача голосу, відео, даних) потрібен канал із пропускною спроможністю понад 10 Мбіт/с. Сигнал HDTV — телебачення високої чіткості у форматі MPEG-2 — має передаватися зі швидкістю 16-20 Мбіт/с. У 2007 році аудиторія інтернет-телебачення у світі зросла більш ніж удвічі — до 12,3 млн осіб; такі дані наводить дослідна компанія Informa Telecoms & Media.

Поки що з більш ніж 1,3 млрд інтернет-користувачів похвалитися широкосмуговим доступом до мережі може лише кожен п’ятий. Причому навіть американські провайдери високошвидкісним вважають трафік від 200 кбіт/с.

Оптика

Найдосконаліші на сьогодні технології доступу до інтернету грунтуються на передачі даних в оптичних кабелях. Ще у 2006 році швидкість оптики у лабораторних умовах перевищила 15 Тбіт/с (15 000 Гбіт/с). Природно, у комерційну експлуатацію потрапляє обладнання, що забезпечує меншу швидкість. У 2005-му провайдери почали будувати оптичні мережі на основі технології 10-гігабітного Ethernet (10 Гбіт/с). До кінця 2009-го очікується серійне виробництво обладнання з підтримкою 100-гігабітного оптичного Ethernet.

Дві найперспективніші схеми побудови оптичних мереж — FTTH (fiber to the home — оптика у кожну оселю) і FTTB (fiber to the building — оптика в будівлю). У світі бум цих технологій доступу розпочався у 2006 році. Лідером з упровадження стала Японія. Кількість тамтешніх домогосподарств, підключених до інтернету за технологією FTTH, уже перевищила 15 млн: на швидкості 100 Мбіт/с у Японії працює кожен п’ятий інтернет-користувач. Коштує послуга не так вже й дорого — близько $50-60 на місяць. До кінця 2010-го японська компанія NTT планує підключити близько 30 млн FTTH-клієнтів. У світі до оптичного високошвидкісного інтернету поки що підключено менш ніж 10% користувачів широкосмугового доступу.

В Україні оптико-волоконні мережі до приватних користувачів почали прокладати через рік після «світової прем’єри» — у 2007-му. Один з першопрохідців — Голден Телеком. Наприкінці 2004-го компанія запустила пілотний проект FTTN-мережі для приватних клієнтів — оптика до вузла зв’язку; від вузла — виті мідні пари до 3-4 будинків; ADSL-модеми в інтернет-користувачів. Завдяки відносно невисокій вартості обладнання (модем — близько $40) і швидкості до 6 Мбіт/с технологія виявилася конкурентоспроможною. Через три роки, наприкінці 2007-го, компанія взялася за реалізацію другої частини проекту, почавши будувати міські оптико-волоконні мережі архітектури FTTB (fiber to the building — оптика в кожну будівлю), які гарантують кінцевому користувачеві швидкість 100 Мбіт/с. «До FTTB ми придивлялися ще у 2004 році, — розповідає Віктор Грибан, керівник напряму FTTB Голден Телекому. — Навіть побудували тестову ділянку мережі, але відмовилися від упровадження через високі витрати. Сьогодні обладнання для FTTB/FTTН-мереж та оптоволокно коштують удесятеро менше. Після купівлі «Корбина Телекома» (Росія) у 2006-му в нас з’явилися фахівці з досвідом створення та експлуатації таких мереж. Розпочавши реалізацію проекту відразу в 14 великих містах Росії та України, ми заощадили на масштабах». Наступний етап проекту — мережу архітектури FTTH — компанія має намір реалізувати у 2010-2011 роках.

Будівництво аналогічних мереж анонсували й інші гравці українського ринку телекомунікацій (Оптима, Фарлеп, ЦСС і Датагруп). Але поки що про конкретні результати ці компанії не повідомляють. На відміну від них Голден Телеком уже підключив до оптоволоконних мереж у Києві понад 300 тис. домогосподарств, розраховуючи до кінця року довести абонентську базу до 1,4 млн підключень у столиці та містах-мільйонниках.

Динаміка доходів українських Інтернет-провайдерів, 1998-2008 рр., $ млн

Плюсами оптичних технологій для користувачів є надійність передачі і цілковита відсутність перешкод; провайдерам, своєю чергою, не потрібно отримувати ліцензію на використання радіочастот. Саме ця технологія домінуватиме на світовому ринку доступу до інтернету через 4-5 років.

Цікаво, що оптика — найстаріша з наявних цифрових технологій передачі даних. Хоча вже 20 років тому було зрозуміло, що майбутнє саме за оптоволоконними мережами; їх упровадження стримувалося високою вартістю.

У 1988-му між Францією і США було прокладено першу у світі трансатлантичну волоконно-оптичну лінію зв’язку ТАТ-8. Її пропускна спроможність більш ніж утричі перевищувала сукупні можливості всіх мідних ліній, прокладених по океанському дну з 1956 року. ТАТ-8 забезпечувала роботу 40 тис. голосових каналів, тобто передачу даних із сумарною швидкістю 278 Мбіт/с. Але тільки фантасти тоді могли припустити, що через 20 років пропускної спроможності такого кабелю не вистачить для підключення до всесвітньої мережі одного житлового будинку. Сьогодні в Києві налічується понад 30 тис. будинків, до кожного з яких підведений оптичний кабель пропускною спроможністю 1 Гбіт/с.

3G

Друга за популярністю технологія високошвидкісного доступу до інтернету — мобільна. Однак широкосмуговий мобільний інтернет поки що не забезпечує 30 Мбіт/с. Серія стандартів третього покоління, розроблених після 2000 року, передбачає передачу даних на швидкості понад 3 Мбіт/с, але реальна швидкість у наявних мережах наразі становить 150-500 кбіт/с. Проте навіть такі характеристики на порядок кращі, ніж у застарілого комутованого доступу до інтернету через телефонну лінію (dial-up). Водночас 3G-інтернет за ціною і швидкістю може конкурувати з іншими альтернативними технологіями широкосмугового доступу — «телефонним» ADSL і кабельним DOCSIS. Не виключено, що через 3-4 роки на цей вид інтернет-доступу припадатиме 20% ринку в грошовому еквіваленті.

В Україні мобільний доступ до інтернету надають кілька операторів. За кількістю підключень з 2007 року лідирує PEOPLEnet, що працює в стандарті 3G CDMA2000 1x EV-DO. Оператор зробив ставку саме на інтернет-користувачів. На початку 2008-го, за даними компанії «Телесистеми України» (власник ТМ PEOPLEnet), кількість користувачів, які витрачають більш ніж $8 і завантажують понад 0,5 Гб трафіку на місяць, перевищила 80 тис. Дуже перспективні проекти МТС-Конект (робота у стандарті CDMA2000 1xEV-DO Rev. A) і Utel (стандарт UMTS). Мобільний доступ до мережі вже можуть мати понад 10% українських користувачів широкосмугового інтернету, але за нинішнього рівня розвитку 3G-технологій надається як доповнення до стаціонарного. Поки що жоден оператор у світі не зміг організувати масовий бездротовий доступ на швидкостях понад 1 Мбіт/с.

xDSL і DOCSIS

Ці технології в Україні сьогодні перебувають на піку розвитку, але вже через кілька років їхня популярність піде на спад. xDSL і DOCSIS створювалися під телефонні лінії й кабельне ТБ, але швидкість доступу при застосуванні металевих носіїв у сотні й навіть тисячі разів менша від швидкісних можливостей оптики.

Родина технології хDSL дозволяє передавати дані, зокрема звичайними телефонними лініями, на значно вищих швидкостях, ніж навіть у найкращих аналогових і цифрових модемів. Наймасовіший стандарт родини — технологія ADSL — з’явився у 1999 році. ADSL дозволяє передавати інформацію абоненту зі швидкістю до 6 Мбіт/с, хоча з урахуванням «вузьких» місць реально вона становить 128-512 кбіт/с. В Україні ADSL почали масово впроваджувати після 2004 року, коли істотно подешевшало відповідне обладнання.

Кількість користувачів Інтернет* в Україні, 1998-2008 рр., млн
 

Стандарт DOСSIS, що забезпечує доступ до інтернету мережами кабельного телебачення, було створено у 1997-му. Надалі з’явилися кілька модифікацій, що теоретично збільшило пропускну спроможність DOСSIS у десятки разів — до 30 Мбіт/с. Утім, на практиці швидкість становить 100-500 кбіт/с.

ADSL надовго залишиться найкращим варіантом виходу в інтернет для мешканців регіонів, де провайдерам невигідно прокладати оптоволоконні мережі. А ось у великих містах ADSL поступово витіснятимуть оптика і 3G. Оператори, що надають послугу доступу за технологією DOСSIS, зможуть зберегти набрану до 2009 року базу абонентів, якщо наростять потужність своїх магістральних каналів, підвівши оптику до кожного будинку, де вони надають послуги кабельного ТБ.

dial-up

На початку 90-х, на першому етапі розвитку мережі інтернет, єдиною можливістю підключення абонентів до www був dial-up — послуга передачі даних з використанням телефонної мережі.

Один із перших модемів випустила ще в 1981-му американська фірма Hayes. Її Smartmodem працював на швидкості 300 біт/с — 7-8 слів «у цифровому вигляді» на секунду. У 1989-1991 роках, до моменту презентації концепції «Всесвітньої павутини», з’явилися модеми, що працювали на швидкості 14 400 біт/с (стандарт V.32bis). До кінця другого десятиліття еволюційного розвитку цієї технології (1998 рік) швидкість передачі даних збільшилася до 56 400 біт/с (стандарт V.90) — максимальна пропускна спроможність для dial-up.

У США кількість користувачів телефонного комутованого доступу скорочується з 2003 року. Тоді цей вид доступу мала половина американських сімей, сьогодні — менш ніж 20%. В Україні провайдери dial-up почнуть втрачати абонентів із цього року. Дотепер для більшості інтернет-користувачів, особливо в регіонах, це єдина можливість вийти у Світову павутину. До 2011-2012 років кількість користувачів комутованого доступу зменшиться з нинішніх 4 млн до 2 млн.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар