Розпад атома

Наталія ГУЗЕНКО

Україна має намір взяти участь у порятунку планети від глобального дефіциту енергоресурсів, збудувавши 21 новий енергоблок

За даними американського журналу Energy Bulletin, 2007-го середня ціна вугілля на світових товарних біржах зросла на 25-30%, газу — на 50%. Нафтові ф’ючерси подорожчали на 30-40%. За даними огляду світової енергетики за 2004 рік, підготовленого експертами Міністерства енергетики США, світове споживання відновлюваної і невідновлюваної енергії у період з 2001 по 2025 рік збільшиться на 54%. За таких обсягів споживання розвіданих запасів нафти населенню планети вистачить на 40 років, газу — на 60, вугілля — на 200 років.

«Від глобального дефіциту енергоресурсів світ може врятувати атомна енергетика», — вважають укладачі щорічника про розвиток світової атомної енергетики Nuclear Technology Review 2007 (розповсюджується МАГАТЕ). Світові запаси урану забезпечать роботу сучасних типів реакторів на 100 років, перспективних типів (особливо економічних, нового покоління) — на 4 тис. років. Нинішній внесок мирного атома в енергозабезпечення планети становить лише 6%, у вироблення електроенергії — 16%. Фахівці з російської компанії «Атомстройэкспорт» упевнені: до 2020-го частка атома в загальному енергобалансі планети сягне 30%.

Зростання немає Експорт української електроенергії
 

У порятунку світу має намір взяти участь й наша країна. Державна Стратегія розвитку ядерної енергетики в Україні до 2030 року передбачає введення в експлуатацію 20,5 ГВт нових або компенсаційних ядерних потужностей (загалом 21 ядерний енергоблок), збільшення обсягу електроенергії, що виробляється українськими атомними станціями, до 219 млрд кВт-год у 2030-му (торік вітчизняні АЕС випустили 92 млрд кВт-год — 50% усієї української електроенергії), збільшення видобутку урану. За досягнення запланованих Стратегією показників до 2030-го вітчизняна атомна енергетика зможе вийти на щорічний дохід у розмірі $4 млрд, підрахували атомні стратеги.

Мирний атом

Атомна енергетика — перспективна галузь, вважають українські фахівці мирного атома. Потенційно вітчизняні атомники можуть заробляти у кілька разів більше, ніж зараз, за рахунок нарощування обсягів експорту атомної сировини та електроенергії. Зараз Україна посідає 8-ме місце у світі з вироблення електроенергії атомними електростанціями, 6-те — за запасами урану, має найбільші у світі (після ПАР та Австралії) запаси цирконію, що використовується в атомній енергетиці. В надрах нашої країни залягає 130 тис. тонн урану. За останні сім років спотова ціна урану на світових біржах зросла майже у 20 разів: з $18 за кілограм у 2000-му до $350 у середині 2007-го. За оцінками аналітиків, до 2009-го уран може подорожчати до $500 за кг. Україна також має великі родовища цирконію. Один кілограм цирконієвої губки наприкінці 2007-го на світовому ринку коштував $20-26. Цього року сировина може подорожчати до $30 за кг, прогнозують аналітики Thomson Financial.

Вітчизняна електроенергетика вже у 2007 році могла б істотно збільшити дохід від експорту, якби не кабінетні ігри чиновників, що заробляють на українському струмі. Експорт електроенергії з України зараз здійснюється через держпідприємство «Укрінтеренерго». Великі іноземні споживачі вітчизняного струму — Росія, Білорусь, Молдова, Румунія, Угорщина. На початку 2007 року уряд вирішив переглянути схему поставок: скасувати дію контрактів, раніше укладених Укрінтеренерго з великими закордонними покупцями електроенергії, запровадити систему аукціонів. «Рішення переглянути схему продажу продиктоване тим, що близько 70% усієї електроенергії, експортованої через Бурштинський острів до Східної Європи, купували західні компанії за цінами, у кілька разів нижчими за європейські», — пояснює Володимир Бронников, член комітету з ПЕК у Верховній раді V скликання. Наприклад, за контрактом, укладеним на 2007 рік, угорська компанія System Consulting Rt. мала купити 350 МВт за ціною $0,046 за кВт-год. У Європі струм продавався по $0,16 за кВт-год.

Поглинач інвестицій Собівартість* електроенергії, виробленої з використанням різних видів палива
 

З березня по вересень 2007-го енергетики провели кілька аукціонів: 100 МВт з поставкою з березня по жовтень 2007 року було продано за ціною 0,075-0,092 $/кВт-год. Дію раніше укладених контрактів при цьому скасували. Однак після низки судових позовів іноземних покупців струму, що уклали договори на поставку електроенергії за фіксованими цінами, аукціони згорнули, електроенергію знову стали експортувати за контрактними цінами. Загалом торік Україна відправила за кордон 9,2 млрд кВт-год (5% виробленого в Україні струму). Якби цей обсяг продавали за ринковими цінами (наприклад, по $0,10 за кВт-год.), українська електроенергетика в 2007 році заробила б щонайменше $1 млрд, підрахував заступник міністра палива та енергетики Юрій Недашковський.

Тримай кишеню

А поки що, за словами фахівців, доходи від мирного атома ледве покривають видатки на підтримку галузі. «У середньому інвестиційний цикл у галузі (з урахуванням виведення енергоблоків з експлуатації) — 80 років. При цьому протягом усього терміну служби АЕС необхідно постійно модернізувати станції для гарантування їхньої безпеки та надійності. Ці заходи потребують великих витрат», — каже Юрій Недашковський. Конкретні суми держчиновник називати відмовляється, посилаючись на засекреченість інформації.

15 енергоблоків українських АЕС — Запорізька, Рівненська, Хмельницька та Південноукраїнська — розраховані на 30-40 років експлуатації. Час Ч для багатьох настане вже за кілька років. Стратегія розвитку галузі передбачає, що виведення відпрацьованих реакторів має супроводжуватися введенням в експлуатацію нових. Однак будівництво нових енергоблоків — дороге задоволення. Один енергоблок коштує $1,5-2,5 млрд, на його будівництво потрібно близько 10 років. Тільки розробка та узгодження техніко-економічного обгрунтування, проектної документації займають щонайменше 3 роки, будівництво енергоблоку — 5 років. «На сьогодні Україна не здатна побудувати новий реактор: немає фахівців, технологій, а купувати іноземний проект надто дорого», — каже начальник виробничо-технічного відділу КНІПКІ «Енергопроект» Тетяна Байбузенко.

У світі реактори будують лише чотири компанії: російська «Росатом», компанія Westinghouse, альянс американської General Electric та японської Hitachi, французька АRЕVА у союзі з японською Mitsubishi. Охочих розмістити замовлення на цих заводах чимало, черга на покупку реакторів розписана на роки наперед. «Щоб розпочати будівництво нової атомної електростанції через п’ять років, необхідно вже сьогодні мати готовий проект АЕС», — каже начальник департаменту ядерної енергетики й атомної промисловості Мінпаливенерго Наталя Шумкова. За словами Недашковського, на українських АЕС можуть встановити реактори нового покоління Westinghouse, AREVA або Іжорського заводу. Однак кому конкретно віддати перевагу, в Енергоатомі ще не вирішили.

Друга половина Частка АЕС у загальному обсязі електроенергії, що виробляється в Україні, %
 

Для атомної енергетики стратегічно важливо побудувати на території України завод з виробництва ядерного палива, вважають експерти. За інформацією Контрактів, уряд планує розглянути постанову про створення державного концерну «Ядерне паливо України». До нього мають увійти підприємства, продукція яких задіяна у виробництві ядерного палива. Один із головних проектів, у якому братиме участь концерн, — будівництво в Україні заводу з виробництва ядерного палива. Україна зараз не виробляє атомне паливо, весь видобутий уран експортується за кордон. Збагачений уран для українських атомних станцій постачає російська корпорація «ТВЭЛ». За даними неофіційних джерел у Мінпаливенерго, щороку тепловиділяючі зборки (у них міститься збагачений уран — паливо для АЕС) обходяться українським станціям у $400-500 млн. Приблизно стільки само треба для того, щоб побудувати завод з виробництва ядерного палива, порахував віце-президент корпорації «ТВЭЛ» Василь Константинов. Однак, за його словами, ніхто не зважується інвестувати в такий завод. «Рентабельність виробництва тепловиділяючих зборок — 10%. Інвестиції у виробництво ядерного палива окупаються дуже довго», — пояснює російський топ-менеджер. Утім, деякі українські експерти вважають, що Василь Константинов навмисно описує так ситуацію, оскільки «ТВЭЛ» зацікавлена у нинішніх схемах поставки ядерного палива в Україну, що приносять російській корпорації більш ніж 50% валютної виручки.

Попри великі запаси урану, обсяги видобутку сировини в Україні невеликі: щороку на двох шахтах ДП «Східний ГЗК» (єдиний виробник урану в Україні) видобувають 800 тонн сировини. Це лише 30% потреби вітчизняних АЕС у руді. Причина таких низьких показників видобутку — технологічна відсталість виробництва на Східному ГЗК, пояснюють фахівці. Стратегія розвитку ядерної енергетики в нашій країні передбачає збільшення видобутку урану до дозволених потенціалом родовищ показників: з 2014-го по 2025-й — до 5,9 тис. тонн на рік, з 2025-го по 2030-й — до 6,4 тис. тонн. Утім, щоб вийти на ці показники, у розробку родовищ і впровадження новітніх технологій видобутку необхідно вкласти $2,9 млрд, порахували чиновники з Мінпаливенерго. Цікаво, що Україна не скористалася торішнім стрибком цін на уран (до $350 за кг сировини). У другому півріччі-2007 прийняли рішення про створення уранового резерву при Енергоатомі — 500 тонн реактивного елемента держава викупила за ціною, вдвічі нижчою від ринкової ($170 за кг).

Стратегія розвитку ядерної енергетики в Україні до 2030 року передбачає лише $4,2 млрд інвестицій у галузь, однак деякі експерти вважають, що для виконання всіх пунктів програми знадобиться щонайменше $30 млрд.

Скрипаль не потрібний

У 2006 році уряд Януковича взявся за пошук інвесторів в атомну енергетику та реформування галузі. Наприкінці 2006-го було створено концерн «Укратомпром», до якого увійшли національна енергокомпанія «Енергоатом», Турбоатом і кілька машинобудівних підприємств.

У червні минулого року Укратомпром і Росатом підписали угоду про спільний видобуток урану в Україні. Тоді ж наші чиновники вирішили виставити частину активів концерну «Укратомпром» на продаж, оцінивши їх у $2 млрд (свого часу державна Electricite de France провела первинне розміщення акцій на європейському фондовому ринку, продавши приватним інвесторам 15% акцій за EUR8 млрд). У Росатомі одразу відгукнулися на ідею українського уряду. Росіяни запропонували об’єднати активи атомного комплексу Росії та України, купивши частину вітчизняних атомних активів.

Однак влітку минулого року президент Віктор Ющенко призупинив дію постанови про створення Укратомпрому (власне, замість нього й буде створено концерн «Ядерне паливо України»). Офіційна причина — створення Укратомпрому загрожує економічній безпеці України. «Все майно Енергоатому має залишитися у держвласності», — додає Юрій Недашковський. Заступник міністра впевнений: для будівництва нових атомних об’єктів уряд може залучати кредити за кордоном, а витрати на обслуговування АЕС закласти в тариф на електроенергію, що виробляється станціями. Недашковський вважає, що будівництво окремих енергоблоків можуть взяти на себе приватні інвестори за умови, що держава гарантує їм захист від регуляторних ризиків і дозволить продавати електроенергію за ринковими цінами. У США, приміром, діє близько сотні комерційних ядерних реакторів. Однак більшість інвестаналітиків сумніваються, що в українську атомну енергетику найближчим часом прийде приватний капітал. «Створення АЕС або блоку в Україні непосильне навіть для пулу приватних інвесторів», — упевнений аналітик ІК Concorde Capital Олександр Паращій. Причина — надто великий обсяг капіталовкладень у будівництво АЕС, тривалий термін окупності атомної станції (понад 20 років) і зарегульованість українського ринку електроенергії.

Вищою є ймовірність участі іноземного капіталу у видобутку українського урану. Однак поки що українськими радіоактивними покладами цікавиться тільки всюдисущий Росатом, який претендує на розробку великого Новокостянтинівського родовища.

Великі плани
Стратегія розвитку ядерної енергетики до 2030 року

1. Наростити річне виробництво електроенергії АЕС до 219 млрд кВт-год на рік (зараз — 90-100 млрд кВт-год)

2. Зберегти частку електроенергії, яку виробляють АЕС, на рівні 50% загального обсягу української енергії

3. Увести в експлуатацію 20-21 ГВт заміщувальних і додаткових потужностей на АЕС

4. Продовжити термін експлуатації трьох блоків на Південноукраїнській АЕС, шести — на Запорізькій АЕС, по одному — на Рівненській та Хмельницькій АЕС.

5. Добудувати центральне сховище відпрацьованого ядерного палива

6. Наростити видобуток урану до 6,4 тис. тонн на рік

Плюс на мінус
Переваги і недоліки атомної енергетики

Плюси

• собівартість атомної енергії у кілька разів нижча, ніж теплової

• невеликий обсяг шкідливих викидів в атмосферу: 2-6 грамів двоокису вуглецю на 1 кВт-год (приблизно стільки само виділяється у разі використання енергії сонця й вітру). Атом у 200 разів екологічніший за вугілля, нафту і природний газ

• 1 кг урану за кількістю енергії, що виділяється, еквівалентний 20 тис. кг вугілля

Мінуси

• катастрофічні наслідки для здоров’я людей і навколишнього середовища у разі аварії на АЕС

• високий рівень інвестицій, тривалий термін окупності проектів

• відсутність повного ядерного циклу в Україні

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар