«П’яте скликання» на «5 каналі»

Розмовляла Наталя НАЙМУШИНА

«5 канал» — единственный украинский информационный телеканал — запустил предвыборный проект. Эта авторская программа журналиста Святослава Цеголка под названием «П’яте созыва» напоминает зрителям, кем были партии и политики, которые их возглавляют, 10-15 лет назад

Святослав Цеголко: Самі політики забули про те, що слід керуватися інтересами країни

Святославе, «П’яте скликання» — це проект про всі політичні сили, які беруть участь у виборах?

— Звичайно ні. Щоб розповісти про всіх, нам знадобилося б щонайменше 9 місяців. А до виборів залишилося лише два. Та й для чого про всіх? Є політичні утворення, назви яких і мені нічого не говорять. Думаю, глядачам не варто на таких витрачати свій час.

Тобто ви знімаєте програми лише про тих, хто переможе на виборах?

— Зараз переможців не зможе назвати ніхто, навіть голова Центральної виборчої комісії. Усього в рамках проекту «П’яте скликання» в ефір вийде 10 програм. Шість — про фаворитів виборчих перегонів, три — про тих, хто на межі проходження до парламенту, і одна, остання програма — підсумок виборчої кампанії-2006.

Як ви визначаєте фаворитів і тих, хто на межі проходження?

— Порівнюю опитування основних соціологічних центрів. Усі дані свідчать про те, що в парламенті обов’язково будуть Партія регіонів, «Наша Україна», Блок Тимошенко, Соціалістична партія, Комуністична і Блок Литвина. На межі проходження: Блок Вітренко, Блок «Пора — ПРП» і Блок «Не Так».

А інші політичні сили не зверталися до вас із закликом висвітлити і їхню історію?

— Звичайно, зверталися, навіть гроші пропонували. Але така поведінка свідчить лише про те, що вони програють. Це суто передвиборчі проекти, про які усі забудуть після 26 березня.

«П’яте скликання» — це своєрідний політичний лікбез. Чи не є метою цього проекту підвищити політичну грамотність та громадянську активність телеглядача?

— Я думаю, що зокрема і це так. Але це також спроба проаналізувати і підняти на поверхню те, про що ми давним-давно забули. Ми забули, що ці політики десять років тому були худішими. Ми забули, що ці політики ще п’ятнадцять років тому говорили наївні фрази. Але вони вірили в них. Самі політики забули про те, що слід керуватися не власною доцільністю, а інтересами країни. Навряд чи сьогодні ми згадаємо, як покійний В’ячеслав Чорновіл ще 1999 року закликав не змішувати політику і бізнес, навряд чи відтворимо в пам’яті вираз обличчя Леоніда Кучми після перемоги 1994-го або зачіску Юлії Тимошенко після виходу з СІЗО. Минуло 5 років, і ми забули, хто з теперішніх соратників Віктора Ющенка 2001 року голосував за відставку його уряду. Багато всього забулося, але це варто згадати хоча б тому, що 26 березня — вибори.

Ви не боїтеся, що деяким політикам розслідування їхніх біографій можуть не сподобатися?

— Я навіть зацікавлений у тому, щоб їм це не подобалося. Це означає, що програма подобатиметься глядачам. Звичайно, негатив щодо того чи іншого політика — не самоціль. Важливо, щоб інформація про нього була об’єктивною.

Як вам вдається подавати матеріал так, щоб це не мало вигляд політичної реклами?

— Все дуже просто. Треба взяти сторону А і сторону Б. Коли сторона А каже: «ми хороші», сторона Б повинна сказати: «Вони не до кінця хороші, бо вони погані». От і все. Все це збалансувати і намагатися робити текст програми не надто суб’єктивним. Тобто у всіх є власні уподобання, у всіх є власні симпатії. Моя стратегія полягає в тому, що я фактично до самих виборів не визначаюся з тим, за кого голосуватиму. Відповідно я не маю преференцій, а відтак працюю незаангажовано. Остання програма виходить до 24 березня. Значить, 25-го я все це аналізую, а 26-го іду на вибори і роблю власний вибір.

Яку частину вашого життя займає політика?

— Я б сказав інакше: відсотків сімдесят мого життя займає робота, і відсотків дев’яносто п’ять з неї займає політика.

Політика — ваш коник у журналістиці. Якщо не вона, то що?

— Якщо не політика? Мабуть, тоді велика політика.

Що робитимете після парламентських виборів? Над яким проектом працюватимете? Чи є вже якісь задуми?

— Я зараз планую зробити новий документальний фільм про українську незалежність. Хочу також зняти кіно про отруєння Віктора Ющенка.

Обсудить на форуме

Вверх

Версия для печати		Отправить почтой
Оценить статью		Ваш комментарий